Справа № 2-1345/12

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Матійчук Г. О. ,

при секретарі - Калайда К. М.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на боці позивача: Головне управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних неналежним виконанням зобов»язань за договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_4, засновника та директора Приватного підприємства „Компанія „ТБН", третя особа на боці позивача: Головне управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань за договором та просив стягнути з ОСОБА_4, як засновника ПП „Компанія ТБН" заподіяну матеріальну шкоду в сумі 12 643 грн. 43 коп., моральну шкоду в сумі 5 000 грн. та витрати на судовий збір. Також просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на 5/24 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, які належать на праві власності відповідачу та зареєстровані в БТІ м. Києва.

Свої вимоги мотивує тим, що 12 грудня 2006 року, він, як фізична особа - споживач послуг, з одного боку, та Приватне підприємство „Компанія „ТБН" з іншого боку, як виконавець та надавач послуг, уклали між собою угоду №1 на виконання робіт по поставці віконних, дверних систем та їх послідуючому встановленню в належному йому на праві власності будинку АДРЕСА_3; при цьому відповідач зобов'язався виконати роботи та надати послуги відповідно до умов договору, зокрема: поставити віконні системи, встановити віконні двокамерні системи в його будинку, здійснити демонтаж старих віконних рам. Зазначені роботи були виконані неналежним чином: встановлено замість двокамерних віконних систем - однокамерні, хоча оплата ним була здійснена за виготовлення та встановлення саме двокамерних віконних систем. В подальшому однокамерні віконні системи з його будинку були демонтовані та вивезені відповідачем, який після цього жодного разу не з'явився, відмовився виконувати будь-які роботи, мотивуючи свою відмову зміною профілю роботи створеного ним приватного підприємства. Оскільки послуги йому, як споживачу та як замовнику, були надані неналежним чином, а вірніше взагалі не надані, в порушення умов договору, в червні 2007 року звернувся до відповідача із досудовим попередженням про виконання зобов'язань належним чином.

Також зазначає, що директор ПП „Компанія „ТБН" ОСОБА_4 пообіцяв, що роботи по заміні встановлених однокамерних на двокамерні вікна буде виконано за рахунок приватного підприємства, а потім став просто переховуватись від нього та інших споживачів, щоб не виконувати взяті на себе обов'язки. Стало зрозумілим, що відповідач затягує час з вирішенням цього питання, для того, щоб не виконувати взяті на себе зобов'язання

взагалі, тому він також звернувся за допомогою до фахівців Головного управління з питань захисту прав споживачів КМДА, які здійснили перевірку дотримання відповідачем положень Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) та виявили, що відповідач порушив вимоги ст. ст. 6, 7, 10, 21 Закону, склали відповідний акт та зобов'язали усунути допущені порушення. Відповідач визнав допущені ним порушення щодо позивача та письмово зобов'язався їх усунути власними силами, надавши пояснювальну записку, в якій навіть повідомив про початок виконання таких робіт. Разом з тим, після його чергового звернення до відповідача його директор ОСОБА_4 повідомив, що виконувати свої зобов'язання він не буде, так як очолюване ним приватне підприємство припиняє свою діяльність з надання послуг по встановленню віконних систем. Після цього він звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ПП „Компанія „ТБН" про стягнення суми 17 643 грн. 43 коп. за невиконання договірних зобов'язань, рішенням суду від 24.03.2008 року його позов задоволено у повному обсязі та вирішено стягнути з ПП „Компанія "ТБН" на його користь суму 17 643 грн. 43 коп. Після цього звернувся із виконавчим листом до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві для примусового виконання судового рішення. Під час здійснення виконавчих дій було достовірно встановлено, що у боржника - ПП „Компанія „ТБН" відсутнє будь-яке майно, грошові кошти, будинки, автомобілі і т.п., за рахунок якого може бути проведено його арешт, реалізація та відшкодування заподіяної шкоди. Разом з тим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві було виявлено в Київському міському БТІ майно, належне на праві власності єдиному засновнику та директору ПП „Компанія „ТБН" ОСОБА_4 Зокрема, було встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 зареєстровано та належить на праві власності 5/24 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст.128 ГК України громадянин- підприємець відповідає за своїми зобов»язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернуто стягнення, а ч. 3 передбачає, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через створене ним приватне підприємство, він звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Ухвалами Подільського райсуду м. Києва від 17.05.2010 р. та Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2010 р. йому відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що не допускається заміна боржника під час здійснення виконавчого провадження.

Доказом того, що Приватне підприємство Компанія „ТБН" засноване на майні однієї фізичної особи - ОСОБА_4 та який є одночасно і директором даного підприємства є довідка Головного управління статистики у місті Києві від 01.08.2008 р. №13-4187, видана на запит ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 09.07.2008 р. за № 664/29.

Позивач приходить до висновку, що боржник - ПП „ТБН" уособлює в собі одного засновника, одного і того ж директора, що є достатньою підставою для відповідальності такого боржника майном, яке належить фізичній особі-підприємцю, який заснував таке підприємство та недобросовісно здійснює господарську діяльність, порушуючи зобов'язання перед іншими особами.

Матеріальні збитки, які складаються із вартості двокамерних віконних систем

та з вартості робіт для демонтажу встановлених віконних систем і встановлення нових

віконних систем за попереднім розрахунком становлять 12 643,43 грн.

Крім цього, відповідач ОСОБА_4 порушив його права, як споживача, передбачені

Законом України „Про захист прав споживачів" та, окрім матеріальних збитків, заподіяв йому також моральну шкоду, що полягає у тривалому, постійному нервуванні та хвилюванні з приводу неналежних послуг, які надав відповідач, порушуючи угоду, а також в погіршенні стану його здоров'я в період з'ясування договірних стосунків з відповідачем, який цинічно вводив в оману як його, так і третю особу, фактично знущався над ним, викликаючи головний біль, стреси, безсоння, підвищення артеріального тиску та інші негативні наслідки. З урахуванням тривалості страждань та погіршення стану здоров'я, моральну шкоду оцінює в 5000,00 грн. Таким чином, відповідач ОСОБА_4, який зареєстрував приватне підприємство, повинен відшкодувати йому заподіяну шкоду в сумі 17 643 грн. 43 коп.

Також просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на належні відповідачу на праві власності частину житлового будинку та частину квартири та стягнути на його користь всі понесені та документально обґрунтовані судові витрати.

В ході розгляду справи з»ясувалось, що відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, спадкоємцем є його донька ОСОБА_2, яка була залучена до участі у справі в якості відповідача.

Також було залучено в якості співвідповідача директора ПП „Компанія „ТБН" ОСОБА_3.

Позивач, збільшивши позовні вимоги, станом на 07.09.2012 року, просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 643 грн.43 коп. за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24.03.2008 року, індекс інфляції в сумі 6 457 грн. 49 коп. за червень 2008 року - серпень 2012 року, а разом стягнути заподіяну матеріальну та моральну шкоду в розмірі 24 100,92 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити позов з урахуванням уточнень станом на 07.09.2012 р.

Відповідач ОСОБА_2 в судових засіданнях, в процесі розгляду справи, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що після перереєстрації в листопаді 2007 року юридичної особи - ПП „Компанія „ТБН", ОСОБА_4 був її директором та засновником, а, відповідно до ч.3. ст.96 ЦК України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов»язаннями юридичної особи. Також зазначає, що з позовної заяви випливає, що позивач та ПП «Компанія ТБН» уклали договір та є сторонами в зобов'язанні, тобто сам позивач визнає, що сторонами в даних правовідносинах були він та ПП «Компанія ТБН», а не ОСОБА_4, а відповідно до ч.І ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, як і те, що цей факт встановлено і в рішенні Подільського районного суду м. Києва та, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, також не підлягає доказуванню. Вважає, що твердження позивача в позовній заяві про те, що директор компанії ОСОБА_4 пообіцяв, що заміна вікон відбудеться за рахунок підприємства, спростовується тими фактами, що на момент розгляду справи в Подільському районному суді м. Києва директором компанії був ОСОБА_3, який довіреностями №4/06-09 від 06.09.2007 р. та №19/09-26 від 26.09.2007 р. уповноважив ОСОБА_5 бути представником ПП Компанії «ТБН»: останній неодноразово був присутнім в судовому засіданні, що підтверджує той факт, що ОСОБА_4 не був директором компанії та фізично не міг нічого обіцяти позивачу ні на момент установки вікон, ні згодом після звернення позивача до третьої особи. Звертає увагу суду на той факт, що охоронюваний законом інтерес позивача вже було захищено судом, про що свідчить рішення Подільського районного суду м. Києва від 24.03.2008 року. Також вважає недоведеним факт спричинення ОСОБА_4 позивачу моральної шкоди та просила застосувати позовну давність, сплив якої є підставою для відмови у позові. В подальшому надала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, причини неявки суду не повідомив, із заявами до суду не звертався.

Представник третьої особи - Головного управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та просив задовольнити вимоги позивача у повному обсязі (а.с. 49).

Суд, з урахуванням думки позивача, який наполягав на розгляді справи, визнав за можливе розглядати справу у відсутність зазначених осіб.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши заперечення відповідача та представника третьої особи, повно та всебічно з»ясувавши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 12 грудня 2006 року, між позивачем, як фізичною особою - споживачем послуг з одного боку та Приватним підприємством „Компанія „ТБН", в особі комерційного директора ОСОБА_5 з іншого боку, як виконавцем та надавачем послуг, укладено угоду №1 на виконання робіт по поставці та встановленню віконних, дверних систем у його власному будинку та їх послідуючому встановленню в належному йому на праві власності будинку. При цьому відповідач зобов'язався виконати роботи та надати послуги відповідно до умов договору, зокрема: поставити та встановити двокамерні віконні системи, здійснити демонтаж старих віконних рам (а.с.7). Однак виконав ці роботи неналежним чином: встановив замість двокамерних віконних систем однокамерні, хоча оплата ним була здійснена за виготовлення та встановлення саме двокамерних віконних систем. Після звернення в червні 2007 р. до відповідача із досудовим попередженням щодо неналежного виконання зобов»язань за договором, керівництво стало затягувати у часі позитивне вирішення цього питання. Фахівці Головного управління з питань захисту прав споживачів КМДА здійснили перевірку дотримання відповідачем положень Закону України «Про захист прав споживачів», виявили порушення ст.ст. 6, 7, 10, 21 цього закону, склали відповідний акт, зобов»язали їх усунути (а.с.5). ПП „Компанія „ТБН" ці порушення визнало, у пояснювальній записці від 27.06.07 р. за підписом менеджера ОСОБА_5 (а.с.6), зобов»язалось усунути невідповідності замовлення власними силами, повідомивши про початок виконання робіт, однак фактично не усунуло невідповідність замовлення та надалі повідомило, що з 01.01.2007 року компанія не надає послуги з установки та продажу віконних пакетів, віконних профілів, матеріалів, гроші позивачу не повернуло.

Ці обставини також встановлено рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24.03.2008 року (а.с.8-9), яке набрало чинності, і відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Зазначеним рішенням з ПП „Компанія "ТБН" на користь позивача стягнуто 17 643 грн.43 коп. у відшкодування матеріального збитку, моральної шкоди та витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Під час здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню судового рішення ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві було встановлено, що у боржника - ПП „Компанія „ТБН" відсутнє будь-яке майно, грошові кошти, будинки, автомобілі і т.п., за рахунок якого може бути проведено його арешт, реалізація та відшкодування заподіяної шкоди. Разом з тим, державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві було виявлено майно, належне на праві власності ОСОБА_4 Зокрема, було встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 зареєстровано та належить на праві власності 5/24 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 та 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

У зв»язку із зазначеним позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Ухвалами Подільського райсуду м. Києва від 17.05.2010 р. (а.с.11) та Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2010 р.(а.с.12) позивачу відмовлено у задоволенні заяви.

Як вбачається з Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 від 01.02.20011 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.46) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Правонаступником померлого є його донька - ОСОБА_2 (а.с.38-45), яка за її заявою та за згодою позивача протокольною ухвалою суду залучена до участі у справі в якості відповідача, замість померлого ОСОБА_4

Згідно ч.1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов»язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст. 128. ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підпри ємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи, відповідно до статті 58 цього Кодексу та згідно ч. 2 цієї статті громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм май ном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Як вбачається з витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником та керівником юридичної особи - ПП „Компанія „ТБН" є ОСОБА_4 (а.с.83-84)

Разом з тим, відповідно до ч.3. ст.96 ЦК України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов»язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

В судовому засіданні таких випадків не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов»язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Доказів того, що за життя ОСОБА_4 спричинено моральну шкоду позивачу суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 57 даного Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зазначене вище, вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 не знайшли підтвердження у судовому засіданні та не підлягають задоволенню у зв»язку з недоведеністю.

Також позивачем, згідно вимог ст. 257 ЦК України пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом, про що заявила відповідач ОСОБА_2, що також є підставою для відмови в позові.

Щодо вимог до ОСОБА_3 то вони також не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність та спростовуються як матеріалами справи, так і самим позивачем, який неодноразово в судовому засіданні зазначав, що засновником та керівником підприємства є ОСОБА_4, а наявність у іншій справі № 2-484/08 Подільського районного суду м. Києва довіреності від імені ОСОБА_3, як директора ПП „Компанія „ТБН", на представництво інтересів компанії в судовому засіданні ОСОБА_5 не доводить його обов»язків нести відповідальність за зобов»язаннями цієї компанії.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, не підлягає задоволенню і вимога про забезпечення позову, яка до того ж подана без дотримання вимог ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 96, 1231 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 27, 31, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на боці позивача: Головне управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних неналежним виконанням зобов»язань за договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Матійчук Г. О.