Справа № 22-676 2006 p.                                Головуючий у 1 інстанції - Ковтун Л.М.

Категорія 23                                                   Доповідач - Гайсюк О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ Іменем України

4 жовтня 2006 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої судді - Авраменко Т.М.

Суддів - Гайсюка О.В., Суровицької Л.В.

при секретарі - Слюсаренко Н.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною   скаргою  ОСОБА_1на  рішення  ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2005 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Зазначала, що згідно договору підряду НОМЕР_1 між нею, як замовником та відповідачем, як виконавцем, останній прийняв від неї замовлення на виготовлення, доставку та установку металопластикової (алюмінієвої) продукції з профілю технології фірми «Еко пласт». Загальна сума договору, яку вона сплатила відповідачу за замовлення склала 14712 грн. відповідач виконав виготовлення, достатку та монтаж продукції згідно специфікації до договору.

На свою продукцію відповідач надав гарантію (на раму - 5 років, на склопакет - 5 років, на фурнітуру - 2 роки).

Посилаючись на те, що в гарантійний строк металопластикова продукція стала непридатною для використання через недоброякісність матеріалу, вікна пропускають вологу через що зіпсувались шпалери, просила суд розірвати договір підряду, та стягнути з відповідача збитки - 14712 грн., що вона оплатила по договору, 4000 грн. за демонтаж, а всього 18714 грн. Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку передбачену п.7 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживача» у сумі 632 грн. та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2005 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку про те, що позивачка не довела того, що металопластикова продукція не придатна для експлуатації і є неякісною.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду, просить ухвалити нове рішення, яким задовільнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, представник позивачки доводи скарги також підтримала.

Відповідач та його представники в судове засіданні не з'явились, хоча про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. Про свою незгоду з доводами скарги зазначені особи заявили в письмовому запереченні (а. с. 76-80).

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом вірно встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 8 липня 2004 року було укладено договір підрядуНОМЕР_1 згідно якого виконавець (відповідач ОСОБА_2) взяв на себе обов'язок виготовити, доставити та встановити металопластикову (алюмінієву) продукцію із профілю за технологією фірми «Еко пласт», згідно специфікації на загальну суму договору - 14712 грн. (а. с. 8-100).

Позивачка за договором повністю оплатила заказ (а. с. 8 зворотна сторона) у сумі 14712 грн.

На свою продукцію відповідач надав гарантію (5 років на рами, склопакети. 2 роки на фурнітуру).

Відповідач виготовив, доставив та встановив металопластикові вікна і арки (23 вікна та 9 арок) в будинку позивачки в АДРЕСА_1, що не заперечують сторони, хоча акту прийомки робіт відповідно до п. 6.2 договору не надали.

Відмовляючи позивачці в задоволенні позову, суд виходив з того, що правовідносини сторін не можуть регулюватися Законом України «Про захист прав споживачів», а також з того, що позивачка не довела того, що відповідач виконав роботу за договором неякісно, що встановлена ним металопластикова продукція не придатна для експлуатації.

Але з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не відповідає діючому законодавству і не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи.

Згідно свідоцтву про державну реєстрацію від 4.06.2002 року відповідач ОСОБА_2 є приватним підприємцем, що виконує роботи та надає послуги (а. с. 81), договір підрядуНОМЕР_1 уклав як приватний підприємець (а. с. 8). Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» терміни споживач та виконавець вживаються у такому значенні:

споживач - громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб;

виконавець - підприємство, установа, організація або громадянин - підприємець, які виконують роботи або надають послуги.

Отже, правовідносини сторін в цій справі регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11.08.2006 року якість виготовлення та встановлення метало пластикової продукції в АДРЕСА_1 згідно договору підрядуНОМЕР_1 від 8.07.2004 р. існуючим технічним нормативам, стандартам, правилам та інструкціям, а саме Державного стандарту України ДСТУ БВ - 2.6 - 15-99 «Вікна та двері полівінілхлоридні» не відповідає 15 одиниць віконних блоків. Ця продукція підлягає заміні.

Інша продукція частково придатна але вимагає виконання робіт по улаштуванню стиків і усунення інших недоліків.

Впливу на якісний стан встановленої продукції неправильної експлуатації її споживачем не встановлено.

На якісний стан продукції, що встановлена відсутність підвищення, підвіконня, відкосів, відливів не впливає.

Вартість демонтажу продукції враховуючи комплекс недоліків як технологічних через виготовлення, так і через кваліфікацію виконання монтажних робіт про їх монтажу становить 1370 гривень (а. с. 97-114).

Отже, позивачка довела, що в роботі (послуги), що виконав відповідач є істотні недоліки, а тому відповідно до п.4 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

ДоговірНОМЕР_1 від 8.07.2004 року необхідно розірвати.

На відшкодування збитків на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути 14712 грн., що вона оплатила за виготовлення, доставку та встановлення продукції та 1370 грн. за демонтаж продукції, а всього 16082 гривень.

При цьому продукція встановлена в будинку позивачки підлягає поверненню відповідачу.

Вимоги позивачки про стягнення неустойки у сумі 632 грн. за затримку усунення недоліків згідно п.7 ст. 14 Закону «Про захист прав споживачів» задоволенню не підлягають, оскільки ст. 14 Закону регулює права споживачів в разі придбання ними товару неналежної якості, а не виконання робіт послуг.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» виплата неустойки не передбачена. До того ж відповідач вжив заходів на вимогу позивачки для усунення недоліків, що не заперечує позивачка і підтверджено матеріалами справи (а. с. 7, 18).

У зв'язку з порушенням прав позивачки, як споживача їй завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях через неможливість належним чином довгий час користуватись будинком де виконавець неналежним чином, з відступом від державних стандартів виконав роботу по встановленню метало пластикової продукції, яка виявилась неякісною.

Враховуючи характер і обсяг моральних страждань, розмір відшкодування у сумі 2000 грн. є достатнім для компенсації втрат немайнового характеру, що зазнала позивачка.

Зазначена сума на підставі ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає стягнення з відповідача на користь позивачки.

Оскільки позивачка не надала суду квитанції про те, що вона оплатила адвокату 500 грн. за надання правової допомоги, а надала лише договір від 4.04.2005 р. де зазначено, що ОСОБА_1 зобов'язалась оплатити 500 грн. за складання позовної заяви та вивчення справи, на її користь з відповідача не можуть бути стягнуті витрати на правову допомогу через недоведеність таких витрат.

З відповідача на користь держави необхідно стягнути державне мито у сумі 169 грн. 32 коп. (160,82 + 8.50), а також на користь позивачки витрати на оплату судової експертизи у сумі 184 грн. 80 коп., що вона понесла заплативши цю суму на користь ОНДІСЕ.

Витрати у сумі 200 грн., що понесла позивачка на оплату висновку ВАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградпроект» не відносяться до судових витрат і відшкодуванню не підлягають.

Наведене вказує на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1

На підставі ст. ст. 15, 24 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.1, п.4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 88, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовільнити. Рішення ленінського районного суду м. Кіровограда від 21  грудня 2005 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Договір підрядуНОМЕР_1 від 8 липня 2004 року між ОСОБА_1і приватним підприємцем ОСОБА_2 розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1на відшкодування збитків 16082 грн., на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., на відшкодування витрат на оплату судової експертизи - 184 грн. 80коп., а всього 18266 грн. 80 коп.

    Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 169 грн. 32 коп.

Повернути ОСОБА_2 від ОСОБА_1встановлені в АДРЕСА_1 Кіровоградського району Кіровоградської області 7 (сім) вікон (1700x1500), 3 (три) вікна (1670x1500), 3 (три) вікна (1800x1500), одне вікно (1880x1500), 9 (дев'ять) вікон (1700x950) та 9 (дев'ять) арок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.