Справа № 1-113/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Просалової О.М.,

при секретарях Брус Ю.І. і Линичук Ю.П.,

за участю прокурорів Оксютовича Д.В. і Вжешневької М. В.,

захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Маринівка Доманівського району Миколаївської області, є громадянином України, працює науковим співробітником МКП «Імпульс 13», має вищу освіту, одружений, на утриманні є неповнолітня дитина, 2006 року народження, зареєстрований у АДРЕСА_2, проживає у АДРЕСА_1, несудимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 24 вересня 2004 року близько 1 години, перебуваючи біля підземного переходу, що на проспекті Броварському в м. Києві, напроти будинку, 31, що на вул. Малишка, будучи працівником органу внутрішніх справ, маючи звання лейтенанта міліції, тобто являючись службовою особою, перевищив свої службові повноваження, застосовуючи насильство, що потягло тяжкі наслідки при таких обставинах.

Так, під'їхавши на автомобілі марки «Шкода Октавія»до вказаного вище місця, де збирались дівчата, які надавали послуги інтимного характеру, ОСОБА_5 підійшов до раніше незнайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та, пред'явивши їм своє службове посвідчення працівника міліції, став вимагати в останніх пред'явити документи для перевірки.

На таку вимогу ОСОБА_7 повідомив, що окрім бейджика з місця роботи при ньому ніяких інших документів немає, а ОСОБА_6 став сперечатись з ОСОБА_5 з приводу законності перевірки останнім документів.

У відповідь на це ОСОБА_5, перевищуючи свої службові повноваження, безпричинно наніс ОСОБА_7 кулаком один удар в область обличчя та два удари в область грудей, спричинивши останньому фізичний біль.

Від отриманих ударів ОСОБА_7, який дійсно сприймав ОСОБА_5 працівником міліції, з місця події втік.

ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії та користуючись перевагою у фізичних даних, наніс також удари кулаками в обличчя та тулубу і ОСОБА_6, який, намагаючись уникнути побиття, став тікати від останнього в напрямку розташованого поруч парку.

Проте, ОСОБА_5, наздогнавши ОСОБА_6 в парку на відстані 30-40 метрів від вказаного підземного переходу, знову почав наносити останньому, який впав на землю та лежав на спині, протягом 5 хвилин удари руками та ногами в область тулубу та голови. При цьому, ОСОБА_6 опору не чинив і від ударів вже не захищався.

Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник.

В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді забоїв, саден обличчя, масивної підшкіряної гематоми лівої щоки, крововиливів навколо лівого та правого ока, а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в правій скроневій області, великого характеру крововиливи в м'які тканини правої половини голови, субдуральної гематоми праворуч, осередок удару правої тіменної частини.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 в інкримінованих йому злочинах на початку судового слідства вину не визнав і показав, що в серпні місяці 2004 року, приблизно о 22 годині він повертався від батьків додому, на житловий масив «Троєщина». Перебуваючи на зупинці станція метро «Чернігівська», ОСОБА_5 побачив свого колегу ОСОБА_8, який проїжджав поруч. Зупинившись ОСОБА_8 запитав, чи по дорозі їм, оскільки він погано знає район. ОСОБА_5, відповівши, що по дорозі, запропонував спочатку поїхати в кафе, на що той погодився.

По дорозі до найближчого кафе «Розгуляй», яке знаходиться між станцією метро «Чернігівська»та «Дарниця», коли вони спускались з мосту в напрямку станції метро «Дарниця», ОСОБА_5 побачив на узбіччі дівчину, яку він знав на ім'я ОСОБА_18, яка ніколи не надавала послуги інтимного характеру, тому дуже здивувався її знаходженню на цьому місці в такий пізній час.

Попросивши ОСОБА_8 зупинитись, ОСОБА_5 вийшов поспілкуватися з цією дівчиною. На його запитання, що вона тут робить, остання відповідала, що в неї скрутне фінансове становище, і таким чином вона його поліпшує.

Коли ОСОБА_5 збирався вже йти, до нього підійшли три особи, які почали погрожувати.

Зі сторони підійшли ще три особи, які запитали, що він робить поруч з ОСОБА_18. На що ОСОБА_5 пояснив, що спілкується з цією дівчиною, і пояснень ніяких давати не буде.

Після цього між ними виникла словесна суперечка, під час якої, він відчув поштовх. Зрозумівши, що дана ситуація може закінчитись бійкою, ОСОБА_5 обійшов цих людей, сів у машину та поїхав до себе додому, а ОСОБА_8 до себе.

Також, ОСОБА_5 пояснив, що 24 вересня 2004 року біля станції метро «Чернігівська»він не був, а о 20 годині в цей день знаходився у себе вдома, що може підтвердити його дружина.

В подальшому, після дослідження матеріалів справи, підсудний ОСОБА_5 визнав вину у спричиненні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, пояснивши, що згадав про цей випадок саме під час судового слідства, коли свідки давали свідчення. Пояснив, що нього був ще один конфлікт , з яким він сплутав даний. Поясни, що вже відшкодував потерпілій матеріальну шкоду і частково моральну. Також додав, що службових повноважень він не перевищував, оскільки займав посаду наукового співробітника.

Крім наданих показань підсудним ОСОБА_5 його винна повністю підтверджується зібраними у справі доказами в їх сукупності.

Так, потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що 24 вересня 2004 року їй повідомили, що її син ОСОБА_6 знаходиться у лікарні. Коли вона приїхала до лікарні, син їй розповів, що він разом з ОСОБА_7 їхав з роботи. Коли вони стояли біля ларька, що знаходиться біля мосту на Дарницю, до них підійшли спочатку троє осіб, потім залишився лише працівник міліції, який показав їм своє посвідчення та сказав віддати телефон. Після цього, працівник міліції почав бити її сина. ОСОБА_6 намагався втекти, але працівник міліції, наздогнавши його, наніс йому удар в голову. До тями її син прийшов лише у лікарні, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Аналогічні показання потерпіла давала і в ході досудового слідства, уточнивши в судовому засіданні, що, коли її допитував слідчий, вона, можливо, не зовсім точно описувала всі події, оскільки переймалась здоров'ям сина (т. 1 а.с. 16-18, 19-22, 47-48).

Крім того, такі показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з показаннями свідка ОСОБА_9 -анкетні та інші дані якого були змінені в зв'язку із застосуванням до нього заходів безпеки, відповідно до вимог ст.ст. 52-1, 52-3 КПК України.

Свідок ОСОБА_9 у суді показав, що наприкінці вересня 2004 року він знаходився у машині біля підземного переходу поруч із станцією метро «Чернігівська», де збиралися дівчата, які надавали послуги інтимного характеру. Поруч з ним знаходилась дівчина на ім'я Тетяна, яка наглядала за цими дівчатами. Він побачив, що до дівчат підійшли два хлопці. Через декілька хвилин під'їхала машина, з якої вийшло декілька чоловіків, серед яких був ОСОБА_5 Вони підійшли до хлопців, ОСОБА_5 крикнув «міліція», та між ними почалася суперечка. Після цього почалася бійка, під час якої ОСОБА_5 бив одного з хлопців, а інший втік.

Хлопець, якого били, також, намагався втекти, але ОСОБА_5 наздогнавши його почав наносити йому удари ногами та руками.

Інший чоловік, який був разом з ОСОБА_5 у бійці участі не приймав

Також, свідок ОСОБА_9 стверджував, що хлопці ОСОБА_5 опору не чинили. Це було побиття лише зі сторони ОСОБА_5, якого він до цього вже бачив близько чотирьох разів у цьому місці, оскільки він періодично приїжджав туди.

Зазначав свідок ОСОБА_9 і про те, що ніхто йому не розказував про обставини вчинення злочину, він все бачив на власні очі, та на пред'явлених йому слідчим фотокартках він самостійно упізнав ОСОБА_5, ніхто не вказував, на яке саме фото необхідно вказати.

Наполягав свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні на тому, що в той день він бачив саме ОСОБА_5, і саме він наносив удари ОСОБА_6

Показання аналогічного змісту, щодо обставин вчинення побиття, свідок ОСОБА_9 надавав і в ході досудового слідства (т.1 а.с. 90-92, 166 167, т.3 а.с. 99-102).

Також, при пред'явленні в ході досудового слідства фотознімків для впізнання, за участю двох понятих, свідок ОСОБА_9 серед інших впізнав ОСОБА_5, як особу, яка 24 вересня 2004 року спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 93-97).

При відтворенні обстановки і обставин подій 27 травня 2010 року за участю свідка ОСОБА_9, останній детально розказав про обставини побиття ОСОБА_5 потерпілого ОСОБА_6, які ним були викладені в протоколі допиту свідка, показав місце де впав потерпілий, на статисті показав, як ОСОБА_5 наносив потерпілому удари. Вказане було схематично зображено на план-схемі (т.3 а.с.63 67).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона 27 травня 2010 року була присутньою в якості понятої при відтворенні обстановки і обставин подій, яке відбувалося в районі станції метро «Чернгівська». Пояснила, що один мужчина розповідав та показував про обставини події. Розказував, що бачив чоловіка, який била іншого чоловіка. Після проведення слідчої дії їй та ще одній понятій дали ознайомитися з протоколом і вони, ознайомившись, підписали його та складену схему. Ніяких зауважень та доповнень під час вказано слідчої дії ні у кого не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він дійсно з ОСОБА_6 24 вересня 2004 року знаходилися біля станції метро «Чернігівська», що біля мосту на Дарницю. До них підійшов ОСОБА_5, який представився працівником міліції, пред'явив посвідчення та одразу почав бити спочатку його, а потім ОСОБА_6 Йому вдалося втекти, а ОСОБА_6 не зміг і коли він повернувся на вказане місце, то останній лежав в парку неподалік від дороги.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 упевнено вказав на ОСОБА_5, як на особу, яка завдавала удари йому та ОСОБА_6

Також, свідок стверджував, що ніякого тиску з боку працівників міліції на нього не було.

Аналогічні показання свідок ОСОБА_7 надавав і в ході досудового слідства (т.1 а. с. 23-30, 54-56, 78-83). Також, свої показання свідок ОСОБА_7 підтвердив при проведенні за його участю в ході досудового слідства відтворення обстановки та обставин подій. В ході вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_7 показав слідчому на місці вчинення злочину про обставини події, які були ним викладені в протоколі допиту свідка, місце, де ОСОБА_5 бив ОСОБА_6 та, де він виявив непритомного ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 122-127).

Крім того, при пред'явленні в ході досудового слідства фотознімків для впізнання, свідок ОСОБА_7 серед інших впізнав ОСОБА_5, як особу, яка 24 вересня 2004 року, представившись працівником міліції, спричинила тілесні ушкодження йому та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 84-89, 115 116);

Підтвердив свої показання свідок ОСОБА_7 і під час проведення очної ставки між ним та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 117-121).

Усі слідчі дії проводилися за участю понятих, дані яких заносились у протоколи, які в подальшому були підписані всіма учасниками слідчих дій.

Свідок ОСОБА_13 щодо якої також були застосовані заходи безпеки відповідно до вимог ст.52-1, 52-3 КПК України, пояснення якої судом оголошені в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України із врахуванням вимог ч. 2 ст. 292 КПК України, вказувала, що в ніч з 23 на 24 вересня 2004 року вона знаходилась на пр-ті Броварському в м. Києві неподалік від підземного переходу під мостом біля станції метро «Чернігівська»і бачила, як зупинився автомобіль світлого кольору, з якого вийшов наглядно їй знайомий хлопець, який направився до хлопців, що стояли та розмовляли, крикнув «міліція»і майже відразу між ними почалась бійка (т. 1 а.с. 153-155, 164-165).

Такі свої показання свідок ОСОБА_13 підтвердила при пред'явленні їй фотознімків для впізнання, де остання вказала на ОСОБА_5, як на особу, яка знаходячись 24 вересня 2004 року біля підземного переходу по пр-ту Броварському у м. Києві кричала «міліція»та розпочала бійку (т. 1 а.с. 156-160).

Аналогічні показання, які були оголошені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, дала свідок ОСОБА_14 (т.1 а.с 161-163).

Свідок ОСОБА_15, який був у якості понятого при пред'явлені ОСОБА_13 фотознімків для впізнання 22 квітня 2005 року (а.с. 156-160), у судовому засіданні показав, що ніяких порушень закону при проведенні даної слідчої дії не було.

Крім вказаних вище показань вина підсудних підтверджується і зібраними та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, даними, які містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 13 квітня 2005 року з ОСОБА_5, згідно якого останній у присутності двох понятих та за участі свого захисника підтвердив факт свого знаходження у вересні 2004 року біля станції метро «Чернігівська»по пр-ту Броварському в м. Києві, де відбувся конфлікт між ним та незнайомими чоловіками (т.1 а.с.128-131). Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 214/2723/2 від 15 листопада 2004 року, в результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді забоїв, саден обличчя, масивної підшкірної гематоми лівої щоки, крововиливів навколо лівого та правого ока, а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в правій скроневій області, великого характеру крововиливи в м'які тканини правої половини голови, субдуральної гематоми праворуч, осередок удару правої тіменної частини (т. 1 а.с. 61-63).

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що в серпні місяці 2004 року у вечірній час він разом з ОСОБА_5 їхали на автомобілі по пр-ту Броварському в м. Києві в напрямку кафе «Разгуляй», коли той попросив його зупинитись біля проїжджої частини. ОСОБА_5 вийшов та підійшов до дівчини, яка там стояла. Через деякий час він побачив, як до ОСОБА_5 підійшли люди, які почали йому емоційно висловлювати погрози та штовхнули його. Після цього ОСОБА_5 підбіг до машини і вони поїхали.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_17 показала, що свого чоловіка ОСОБА_5 вона може охарактеризувати лише з позитивної сторони, як гарного сім'янина.

Стосовно фактичних обставин справи свідок вказувала, що її чоловік влітку 2004 року прийшов додому біля 22 години через зустріч з товаришем по службі. Та лише восени у 2005 році він їй розповів, що його в чомусь обвинувачують.

Також, свідок вказувала, що 23 вересня 2044 року о 22 годині її чоловік міг бути вдома.

Показання вказаних свідків у судовому засіданні суд розцінює такими, що направлені на надання допомоги ОСОБА_5 уникнути кримінальної відповідальності, зважаючи на те, що свідок ОСОБА_8 перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_5, а свідок ОСОБА_17 є його дружиною.

Твердження підсудного ОСОБА_5 та захисту про те, що підсудний не був службовою особою і тому не може нести відповідальність за ст. 365 КК України є неспроможними, оскільки відповідно до наказу № 47с/о від 12 серпня 2004 року ОСОБА_5, який мав звання лейтенанта міліції, був призначений на посаду наукового співробітника Науково-Дослідницького центру безпеки дорожнього руху МВС України, тобто на нього розповсюджується дія Закону України «Про міліцію», у якому закріплена правова основа діяльності міліції.

За таких обставин, враховуючи викладене, оцінюючи та аналізуючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у перевищенні ним службових повноважень, тобто вчиненні умисних дій, які явно виходили за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалось насильством та спричинило тяжкі наслідки, та у спричиненні потерпілому ОСОБА_6 умисно тяжких тілесних ушкоджень, тобто тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння та кваліфікує його дії за ч.3 ст. 365 та ч.1 ст. 121 КК України.

Обставинами, які пом'якшують ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст. 121 КК України суд вважає можливим визнати визнання вини, добровільне відшкодування у повному обсязі матеріальної шкоди та частково моральної шкоди, вибачення перед потерпілою.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 за ч.3 ст.365 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують ОСОБА_5 покарання судом також не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання суд, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на утриманні має неповнолітнього сина 2006 року народження, хвору матір та батька пенсіонера. Судом також враховуються стан здоров'я підсудного, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.

Вказані обставини дають суду підстави для призначення підсудному ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених законом з призначенням обов'язкового додаткового покарання, передбаченого ст. 365 КК України.

Також суд вважає правильним на підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання лейтенант міліції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 суд вважає за необхідне задовольнити в частині відшкодування матеріальної шкоди -у повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди -частково.

При визначенні моральної шкоди суд ураховує характер страждань потерпілої та її сім'ї, істотність вимушених змін в їх житті, страх та переживання за здоров'я і життя іншої дитини, порушення звичних умов життя, які також викликають душевні переживання у потерпілої.

Також, суд враховує, що шкода, завдана потерпілій, є незворотною.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує вимоги розумності та справедливості і вважає правильним визначити розмір моральної шкоди у 150 000 гривень.

Таким чином, з урахуванням сплаченої підсудним ОСОБА_5 потерпілі ОСОБА_11 шкоди, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 суму моральної шкоди у розмірі 118 031 гривня.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в:

визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365 і ч. 1 ст.121 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки;

-за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки.

Відповідно до с. 54 КК України ОСОБА_5 позбавити спеціального звання -лейтенант міліції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без зміни у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задовольнити та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 суму моральної шкоди у розмірі 118 031 гривню (сто вісімнадцять тисяч тридцять одну гривню).

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, -в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя