Справа №0308/9942/2012 Головуючий в 1 інстанції Борнос А.В.

Провадження №11/0390/621/2012

Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 21 вересня 2012 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

суддів Міліщука С.Л., Борсука П.П.,

при секретарі Янко А.Я.,

з участю прокурора Старчука В.М.

засудженого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 19 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, раніше не судимий, щодо якого за ч.2 ст.140 КК України 1960 року кримінальну справу 16.07.1996 року закрито на підставі амністії,

засуджений за ч.1 ст.122 КК України на 2 (два) роки обмеження волі і на підставі ст.ст.75, 76 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину, не буде виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, буде повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання і буде періодично з'являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Запобіжний захід щодо нього залишено попередній -підписку про невиїзд.

З ОСОБА_2 в доход держави стягнуто 4350 грн за лікування потерпілого, в користь потерпілого ОСОБА_3 стягнуто 2682 грн. 39 коп. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 18 березня 2012 року близько 18.30 год. в АДРЕСА_2 під час суперечки з потерпілим ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних стосунків умисно наніс потерпілому два удари коліном в область паху, чим спричинив йому середнього ступеню тілесні ушкодження у вигляді травми калитки з розривом лівого яєчка, гематом правої половини калитки, лівої пахвинної ділянки, лівого стегна, що ускладнилось постгеморагічною анемією.

На вирок суду апеляції подані потерпілим і прокурором, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції.

Не оспорюючи кваліфікації дій засудженого обидва апелянти просять вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просять постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді двох років позбавлення волі (без застосування ст.75 КК України). Крім цього, потерпілий у своїй апеляції просить стягнути з засудженого моральну шкоду в сумі 80000 грн.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляцій, прокурора, потерпілого і його представника, які підтримали подані апеляції, засудженого, який заперечував проти апеляцій, просив вирок суду залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно з вироку, призначаючи покарання ОСОБА_2 за ч.1ст.122 КК України у виді обмеження волі і звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд виходив із того, що винний щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.

Проте рішення суду про застосування до ОСОБА_2 ст.75 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи таке рішення, суд не навів у вироку переконливих доказів про доцільність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, а лише послався на обставини, що пом'якшують його покарання.

При цьому, не взято до уваги факт умисного заподіяння винним потерпілому суттєвої фізичної шкоди -втрату ним частини органу тіла.

Не взято судом до уваги і те, що ОСОБА_2 є працездатним, однак ніде не працює і взагалі нічого потерпілому не відшкодував, а його каяття полягало лише у висловлюваннях.

Посилання суду у вироку на те, що ОСОБА_2 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину може бути підставою для обрання йому покарання наближеного до мінімального, яке передбачене санкцією статті закону, за якою він засуджений. Таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Для призначення йому покарання у виді виправних робіт немає достатніх підстав, оскільки він не працює.

Покарання у виді позбавлення волі йому також не слід призначати. По справі не встановлено обставин, які обтяжують покарання.

Тому вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2. покарання підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку з призначенням йому покарання у виді обмеження волі з реальним відбуванням цього покарання.

Підлягає скасуванню вирок і в частині визначеної судом суми відшкодування потерпілому моральної шкоди.

Потерпілий у позовній заяві просив стягнути з ОСОБА_2 80000 моральної шкоди, а ОСОБА_2 у судовому засіданні такий позов визнав повністю. Проте, хоча суд у вироку і зазначив, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілого та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках, суд на свій розсуд розмір відшкодування моральної шкоди зменшив і таке судове рішення не мотивоване.

Тому колегія суддів ухвалює інше рішення, виходячи з вимог законодавства.

Керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 19 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання та в частині стягнення з нього в користь потерпілого ОСОБА_3 моральної шкоди скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України покарання 2 (два) роки обмеження волі.

Позов ОСОБА_3 в частині відшкодування йому моральної шкоди задовольнити, стягнути в його користь з ОСОБА_2 80000 (вісімдесят тисяч) гривень моральної шкоди замість стягнутих судом першої інстанції трьох тисяч гривень моральної шкоди.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги через Апеляційний суд Волинської області.

Головуючий: Судді: