Справа № 2-445/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 серпня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Захарчук С. С. ,

при секретарі - Власенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Зазначав, що 30 травня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, про що було складено розписку.

Відповідно до зазначеного договору позики ОСОБА_2 взяв у нього в борг суму у розмірі 1 000 дол. США та зобов'язався повернути борг до 1 вересня 2007 року.

5 грудня 2009 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу за договором позики. Однак, ОСОБА_2 борг повернути відмовився.

6 травня 2010 року ОСОБА_2 повторно було направлено вимогу про повернення боргу за договором позики в семиденний строк.

На зазначену вимогу боржник надав відповідь, в якій відмовився повертати кошти, посилаючись на те, що кошти призначалися для витрат на потреби ПП «Класика-ТІД», водночас факт отримання грошей визнав.

Посилаючись на те, що відповідач кошти за договором позики йому не повернув, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 5 050 грн. суми заборгованості за договором позики, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 420 грн. 87 коп. і 2 843 грн. 15 коп. інфляційних.

У подальшому позивачем було уточнено позов і позивач просив стягнути з відповідача на його користь 1 000 дол. США боргу за договором позики, 3% річних у розмірі 420 грн. 87 коп. і 2 843 грн. 15 коп. інфляційних, а також просив стягнути судові витрати: 83 грн. 15 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач своє право на участь у судовому засіданні не використав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Повідомлення про причини неявки до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

У письмових запереченнях проти позову ОСОБА_2, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що він та його дружина - ОСОБА_3, 30 травня 2007 року взяли у ОСОБА_1 в борг суму у розмірі 1 000 дол. США для поповнення статутного капіталу ПП «Класика-ТІД» та зобов'язалися повернути зазначену суму коштів в строк до 1 вересня 2007 року. 1 жовтня 2009 року шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано. Зважаючи на те, що отримані від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 000 дол. США він та його дружина витратили на поповнення статутного капіталу ПП «Класика-ТІД», тобто в інтересах їх сім'ї на належне їм підприємство, у ОСОБА_3 теж виник обов'язок брати участь у поверненні зазначеного боргу. ПП «Класика-ТІД» перейшло в особисту власність ОСОБА_3, а тому зобов'язання перед ОСОБА_1 він та ОСОБА_3 несуть у рівних частках (а.с. 17-18).

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що між позивачем та відповідачем 30 травня 2007 року було укладено договір позики, про що свідчить розписка, складена ОСОБА_2 (а.с. 6).

Відповідно до умов договору позики відповідач взяв у борг у позивача суму у розмірі 1 000 дол. США та зобов'язався її повернути у строк до 1 вересня 2007 року.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Строк повернення позики був встановлений у договорі позики, згідно якого відповідач зобов'язався повернути позику в строк до 1 вересня 2007 року.

У встановлений в договорі строк ОСОБА_2 суму позики не вернув.

6 травня 2010 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про повернення суми боргу за договором позики (а.с. 8).

На зазначену вимогу ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що кошти передавалися йому як власнику ПП «Класика-ТІД» та призначалися для витрат на потреби підприємства. На даний час підприємство продовжує працювати, але він не має до нього жодного відношення, а тому вказав на те, що ОСОБА_1 має право звернутися з відповідною претензією до ОСОБА_3 (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту розписки, грошові кошти у сумі 1 000 дол. США були позичені ОСОБА_2 особисто, доказів того, що зазначена сума коштів була отримана ОСОБА_2 і ОСОБА_3 для витрат на потреби ПП «Класика-ТІД», відповідачем суду не надано, а тому згідно ст. 1046 ЦК України обов'язок по поверненню коштів позикодавцю покладається на відповідача по справі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав.

Виходячи з вищевикладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 1 000 дол. США еквівалент суми 7 993 грн. заборгованості за договором позики, (офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 17 серпня 2012 року складає 100 дол. США - 799 грн. 30 коп.).

Разом з тим, позов в частині стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на його користь 420 грн. 87 коп. - 3% річних.

Однак, у позовній заяві позивачем не визначено період, за який останній нарахував зазначену суму 3% річних та не викладенні обставини на обґрунтування позову в частині нарахування 3% річних, виходячи з суми 5 050 грн.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З огляду на це виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма ч. 2 ст. 625 ЦК України може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні.

Ураховуючи те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка була предметом позики, не підлягає, правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 2 843 грн. 15 коп. інфляційних немає.

Ураховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 79 грн. 93 коп. судового збору

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 57, 58, 60, 79, 88, 169, 209, 212-215, 224, 225, 228, 233 ЦПК України, ст. ст. 192, 526, 533, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) дол. США, що складає еквівалент суми 7 993 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. заборгованості за договором позики.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 79 (сімдесят дев'ять) грн. 93 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя С. С. Захарчук