Справа №2-а-300/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 червня 2008 року смт.Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Корбута В.М..
при секретарі Божок Н.В.
з участю позивача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1. звернувшись до суду з даним позовом, просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації ( далі- відповідач) на його користь недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2007 роки у розмірі 6198,30 грн. та визнання дій відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті недоотриманих сум щорічної допомоги за 2004-2007 роки протиправними, посилаючись на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії. Тому у відповідності до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. В період з 2004 року по 2007 рік включно, він отримував щорічну допомогу на оздоровлення у значно меньшому розмірі ніж це передбачено ст. 48 вказаного Закону. По питанню виплати недоотриманих сум на оздоровлення, він звернувся до відповідача 07.12.2007 року. Проте 11.12.2007 року він отримав лист від відповідача згідно, якого було відмовлено в задоволенні його вимог, в зв'язку з чим він змушений звернутися з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. уточнив та частково відмовився від своїх позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2004 року по 2007 рік включно у розмірі 6818,30 грн. Від решти позовних вімог він відмовився.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив в судове засідання свого представника, натомість надіслав до суду лист від 16.05.2008 року згідно, якого відповідач позов не визнає та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.
Крім, цього відповідач надіслав до суду письмове заперечення на позовну заяву від 19.05.2008 року в якому зазначає, що громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується щорічна допомога на оздоровлення із державного бюджету в порядку та розмірах, що встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 та від 26.07.1996 року №836. Також в запереченні зазначено, що у відповідності до вимог чинного законодавства не передбачено видатків на проведення перерахунку раніше виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення. Відповідач вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, а тому наполягає на відмові у задоволенні адміністативного позову у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією 21.01.1993 року. Про порушення свого права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення він дізнався на прикінці 2007 року від знайомих, які звернулись до суду з аналогічним позовом.
Із довідки № 01-05-220 від 06.06.2008 року наданої відповідачем вбачається, що позивач ОСОБА_1.., отримав щорічну допомогу на оздоровлення в 2004 році у розмірі 26,70 грн., а у 2005, 2006 та 2007 роках - по 100 грн.
У відповідності до ст.71 ЦК УРСР від 1963 року загальний строк для захисту права за позов особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
У відповідності до ст.75 ЦК УРСР від 1963 року позовна давність застосовується судом не залежно від заяви сторін.
У відповідності до ст.76 ЦК УРСР від 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У відповідності до ст.80 ЦК УРСР від 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови від позову.
У відповідності до п.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із строін.
Суд вважає, що позивач не отримавши в повному розмірі щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2004 рік повинен був зрозуміти та дізнатись про порушення свого права на отримання данних коштів з боку відповідача і своєчасно звернутись до суду за його захистом.
Суд не вбачає поважних причин для поновлення строку для звернення до суду.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити клопотання відповідача щодо застосування наслідків передбачених ст.100 КАС України тому, що позивач недбало віднісься до свого права щодо своєчасного отримання в повному розмірі щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції закону, що діяв до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, одноразова щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про державний бюджет України» на 2007 рік від 19.12.2006 року згідно, якого дія ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, при виплаті допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону, яка існувала до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, а не постановами КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 20.09.2005 року за № 936 “Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями ч.4 ст.9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином суд приходить до висновку, що грошова щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 виплачена відповідачем за 2007 рік є неправильною тому, що повинна була виплачуватися виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.
Згідно ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2007 року становить - 400 гривень на місяць, з 01.04.2007 року - 420 гривень, з 1.07.2007 року - 440 гривень, з 1.10.2007 року - 460 гривень.
Враховуючи те, що позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення 22.08.2007 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 440 грн. на місяць, тому відповідач повинен був вилатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік не 100 грн., а 2200 грн.( 440 грн. х 5). Таким, чином необхідно стягнути з відповідача на користь позивача грошову домогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 2100 грн. (2200 грн.-100грн.).
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відмови в задоволені позову ОСОБА_1 про стягнення щорічної допомоги за 2007 рік з підстав пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки Законам України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинялась дія ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, що позбавляло можливості позивача належним чином звертатись до суду з посиланням на дану норму Закону.
У позивача виникло належне право на звернення до суду щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік тільки після рішення Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року, що ним було і зроблено на протязі року.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.6, 9, 17, 18, 89, 99,100, 159 - 163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.ст.48, 62, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(в редакції закону до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 року), ст.ст.71, 75, 76, 80 ЦК УРСР від 1963 року, Рішенням Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2100 гривень.
В задоволені решти вимог ОСОБА_1 відмовити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.7 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку визначеному ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Корбут В.М.