Справа №2-а-301/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2008 року смт.Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Корбута В.М..
при секретарі Божок Н.В.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника відповідача Скорик В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення та поновлення сроків звернення до суду, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1. звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на його користь належну суму щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2005 року по 2007 рік включно, у розмірі 5330 гривень, посилаючись на те, що він являється постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії. Тому у відповідності до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. В 2005-2007 роках він отримав щорічну допомогу на оздоровлення в значно менших розмірах ніж це передбачено ст. 48 вказаного Закону. Про порушення свого права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення він дізнався в лютому 2008 року і тому відразу звернувся з заявою до відповідача. Раніше не звертався до відподівача і до суду тому, що не знав про вимоги ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Тому вважає цю обставину поважною причиною для поновлення строку для звернення до суду. В березні 2008 року він отримав лист від відповідача згідно, якого було відмовлено в задоволенні його вимог, щодо проведення перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення, тому змушений звернутись з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позов підтримав, посилаючись на вищенаведені обставини і просить суд поновити строк звернення до суду та стягнути з відповідача на його користь недоотриману щорічну допомогу за 2005-2007 роки в розмірі 5330 гривень.
Представник відповідача позов не визнав мотивуючи тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення з 2005 року тому, що являється постраждалим від внаслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії. Позивачу виплачувалась в 2005-2007 роках включно щорічна допомога на оздоровлення із державного бюджету в порядку та розмірах, що встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 та від 26.07.1996 року №836. Також вказав не те, що у відповідності до вимог чинного законодавства не передбачено видатків на проведення перерахунку раніше виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення. Крім, цього позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, а тому представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні адміністативного позову у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією 04.10.2005 року.
Із довідки №180 від 03.03.2008 року наданої відповідачем вбачається, що позивач ОСОБА_1.., отримав щорічну допомогу на оздоровлення в 2005, 2006, 2007 роках по 120 грн.
У відповідності до п.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із строін.
Суд вважає, що позивач не отримавши в повному розмірі щорічну грошову допомогу на оздоровлення в 2005-2006 роках, повинен був зрозуміти про порушення свого права на отримання коштів на оздоровлення і своєчасно звернутись з позовом до суду. Не знання вимог Закону не являється поважною причиною для поновлення строку для звернення до суду, а тому відсутні підстави для їх поновлення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач недбало віднісься до свого права щодо своєчасного отримання в повному розмірі щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки, тому в цій частині позовних вимог щодо поновлення строку звернення до суду та стягнення з відповідача недоотримані кошти на оздоровлення за 2005-2006 роки необхідно відмовити.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції закону, що діяв до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, одноразова щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про державний бюджет України» на 2007 рік від 19.12.2006 року згідно, якого дія ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, при виплаті допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону, яка існувала до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, а не постановами КМ України від 26.07.1996 року за № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 20.09.2005 року за № 936 “Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на які посилається представник відповідача, що суперечать іншим нормам законів.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями ч.4 ст.9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином суд приходить до висновку, що грошова щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1. виплачена відповідачем за 2007 рік є неправильною тому, що повинна була виплачуватися виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.
Згідно ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2007 року становить - 400 гривень на місяць, з 01.04.2007 року - 420 гривень, з 1.07.2007 року - 440 гривень, з 1.10.2007 року - 460 гривень.
Враховуючи те, що позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення 28.08.2007 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 440 грн. на місяць, тому відповідач повинен був вилатити ОСОБА_1. грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік не 120 грн., а 2080 грн.( 440 грн. х 5).
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відмови в задоволені позову ОСОБА_1. з підстав пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки Законам України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинялась дія ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, що позбавляло можливості позивача належним чином звертатись до суду з посиланням на дану норму Закону.
У позивача виникло належне право на звернення до суду щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік тільки після 9 липня 2007 року, тобто після постановлення рішення Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року, що ним було і зроблено на протязі року, а саме 02.04.2008 року.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.6, 9, 17, 18, 89, 99,100, 159 - 163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.ст.48, 62, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(в редакції закону до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 року), Рішенням Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2080 гривень.
В задоволені решти вимог ОСОБА_1 відмовити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.7 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку визначеному ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Корбут В.М.