Справа № 2-а-304/2008
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2008 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Корбута В.М.
при секретарі - Божок Н.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1.
та представника відповідача Мовчан О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про стягнення недоотриманих належних сум пенсії та поновлення строків звернення до суду,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він являється потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС ІV категорії, є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення, а тому у відповідності до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен виплачувати йому додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач фактично виплачує йому додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю значно в меньших розмірах ніж передбачено вимогами Закону. Звернення до відповідача про проведення перерахунку та виплати йому неотриманої додаткової пенсії залишилось без задоволення. Тому був вимушений звернутись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на вищенаведені обставини і просить суд поновити строк звернення до суду та стягнути з відповідача недоотриману додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю за період з 2005 року по 2007 рік включно у розмірі 1858 гривень 89 коп.
Представник відповідача за дорученням позов не визнала та в судовому засіданні пояснила, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Рокитнянському районі Київської області з 02.01.1986 року і йому виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяна здоров'ю в порядку та розмірах визначених постановою КМ України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» №1 від 03.01.2002 року, а тому вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач являється потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС ІV категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 23.03.1991 року, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Рокитнянському районі Київської області як непрацюючий пенсіонер з 02.01.1986 року, є зареєстрованою особою яка постійно проживає в смт.Рокитне Київської області, що згідно постанови КМ України від 23.07.1991 за №106 (додаток №1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролюу, дані обставини представниками сторін визнаються і не оспарюються.
Відповідач нараховує та виплачує позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю не у відповідності до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а керуюється вимогами постанови КМ України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» №1 від 03.01.2002 року, тому розмір цієї пенсії є значно меньшим ніж передбачено Законами України.
Викладене підтверджується поясненнями представників сторін та оглянутими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 4 категорії, виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка фактично нарахуваються та виплачуються позивачу відповідно до постанови КМ України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» №1 від 03.01.2002 року, суперечить вимогам ст. 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позиція представника відповідача, яка ґрунтується виключно на положеннях постанови КМ України є хибною тому, що у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосування саме положення ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова КМ України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1.
Згідно ч.3 ст.9 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» де зазначено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком, суд вважає, що позивачем не пропущено строки звернення до суду.
На підстави вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача недоотриману додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року у розмірі 1858 гривень 89 коп.
Керуючись ст.ст.8, 19, 113, 152 Конституції України, ст.ст. 51, 71 Закону України «Про статус і соціаль-ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 05.10. 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, ст.ст. 6, 9, 17, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі задовольнити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_2 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2005 року по 31.12. 2007 року у сумі 1858 гривень 89 коп.
Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Звільнити Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення даної постанови подання заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього на протязі двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя Корбут В.М.