Справа 2-а-343/08р.

 

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

12 червня 2008 року Рокитнянський районний суд Київської області  в складі:

 

головуючого судді                                         Корбута В.М.

при секретарі                                                 Божок Н.В.

з участю  представника  позивача              ОСОБА_1.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Рокитне адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоплаченої щорічної одноразової  грошової допомоги до 5 травня,-

 

В С Т А Н О В И В:

 

16 травня 2008 року позивач ОСОБА_2  звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом згідно, якого просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації на його користь недоплачену  суму щорічної грошової допомоги до 5 травня  за 2003-2007 роки в розмірі 5434,05 гривень, посилаючись на те, що він являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 28 жовтня  1996 року. Відповідно до частини 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року йому повинна виплачуватися щорічно до 5 травня разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Він отримував щорічну грошову допомогу  в 2003-2007 роках  у значно меньшому розмірі, ніж це передбачено частиною 5 ст. 12 вищевказаного Закону. Тому 24 квітня  2008 року він звернувся із заявою до  відповідача по питанню виплати недоотриманої суми грошової допомоги, але  листом від 06.05.2008 року йому було відмовлено в задоволенні вимог, в зв'язку з чим він  змушений звернутися з даним позовом до суду.  

 

 В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на вищенаведені обставини і просив суд відновити пропущений  строк звернення до суду та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1. грошову суму недоотриманої  щорічної допомоги до 5 травня за 2003-2007 роки  в розмірі 5434 гривень 05 коп.

 

 Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи в судове засідання не з'явився, проте направив  письмове заперечення згідно, якого вбачається, що  з точки зору відповідача на законодавчому рівні не визначено,  яка мінімальна величина має бути застосована при визначенні  разової грошової допомоги для учасників бойових дій. Виплата щорічної разової допомоги проводилась у відповідності до затвердженого кошторису видатків. Відповідачем підтверджується  факт того, що позивач  з 29.10.1996 року набув статусу учасника бойових дій і йому виплачується  щорічна разова грошова допомога до 5 травня.

Керуючись  ч.1 ст.100 КАС України відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову в з'язку з тим, що позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду.  

                                

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

 

В судовому засіданні встановлено, що  позивач ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданим 28 жовтня  1996 року та має право на пільги, встановлені чинним законодавством України.

Неотримуючи в повному обсязі щорічну грошову допомогу до  5 травня  на протязі  2003 - 2007 років позивач звернувся з даним позовом до суду 16.05.2008 року.  

Із інформації наданої відповідачем вбачається, що ОСОБА_2 в 2003 році отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня у 2003 році в розмірі 90 грн., у 2004 році - 120 грн. у 2006 та 2007 роках - 250 грн., а в 2007 році - 280 грн.

 

У відповідності до ст.71 ЦК УРСР від 1963 року загальний строк для захисту права за позов особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

У відповідності до ст.75 ЦК УРСР від 1963 року позовна давність застосовується судом не залежно від заяви сторін.

У відповідності до ст.76 ЦК УРСР від 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У відповідності до ст.80 ЦК УРСР від 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови від позову.

Суд вважає, що позивач не отримавши в повному розмірі щорічну грошову допомогу до 5 травня в 2003, 2004 та до вересня 2005 роках повинен був дізнатись про порушення свого права з боку відповідача і своєчасно звернутись до суду з відповідною заявою. Поважних причин  для поновлення строку позовної давності суд не вбачає. 

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач  недбало віднісся до свого права щодо своєчасного отримання в повному розмірі щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2003 року по вересень 2005 року,  тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

 

  У відповідності до п.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із строін.

У відповідності до ч.4 ст.17-1 Закону України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

 Позивач в період з вересня 2005 року по 2006 рік включно не отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня в повному розмірі, а тому повинен був своєчасно дізнатись та зрозуміти  про те, що відбулось порушення його прав  з боку відповідача. Проте, він  до 1 жовтня 2005 року  або  до 1 жовтня 2006 року не звертався  до відповідача  з вимогою про отримання решти грошової щорічної допомоги. Також своєчасно не звертався  до адміністративного суду  за захистом своїх прав та інтересів.

Підстав для поновлення строків для звернення до суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду щодо стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005 -2006 роки, а тому в цій частині позовних вимог також необхідно відмовити.

 

Що стосується недоотримання позивачем щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік,  то суд враховує  наступні вимоги матеріального права, а саме:

Частину 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року в редакції закону, що діяв до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається відповідно до частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність було встановлено в сумі 284,69 грн.

Розмір прожиткового мінімуму неодноразово збільшувався, в тому числі і на 2007 рік згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007 року  затверджено поетапне підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Окрім того цим же Законом встановлено, що для визначення  мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на один відсоток.

Таким чином судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня  за 2007 рік у розмірі  1770 гривень  ( 410 грн. х 5 - 280 грн.)

 

Враховуючи вимоги Закону України «Про державний бюджет України» на 2007 рік від 19.12.2006 року згідно, якого дія частини п'ятої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги та рішення Конституційного Суду України за  справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року згідно, якого визнано таким, що не відповідає Конституції України  ( є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, суд вважає, що у 2007 році у позивача не було правових підстав для звернення до адміністративного суду щодо стягнення з відповідача щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

У відповідності до ч.2 ст.100 КАС України суд визнає вищевказану причину пропущення строку звернення до суду поважною і приходить до висновку про необхідність його поновити та задовольнити вимогу позивача про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

 В решті позовних вимог відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись  ст.ст.17, 18, 99, 100, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР від 1963 року, ч. 5 ст. 12, ч.4 ст.17-1  Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції закону до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 року), ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, суд -

 

П О С Т А Н О В И В :

 

Адміністративний позов  ОСОБА_2  задовольнити частково.

 

Стягнути із Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_2    недоотриманий розмір одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня  за 2007 рік  в сумі 1770 гривень.

 

В решті позовних вимог відмовити.

 

Звільнити ОСОБА_2  від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито»  від 21.01.1993 року.

 

Звільнити  Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.7 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито»  від 21.01.1993 року.

 

  Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

 

 

 

 Суддя                                                                                                               Корбут В.М.