Справа № 2-854/2012 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2012 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Опанасюка І.О.,

при секретарі Товстій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив:

Позивач пред'явив позов до відповідача про стягнення з останнього боргу в сумі 4822,24 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що між сторонами виникли правовідносини договірного зобов'язання, а саме позикові зобов'язання, що підтверджується розпискою відповідача від 31.07.2009 року. Згідно до розписки відповідач позичив грошові кошти в розмірі 3680 гривень, за які купив в магазині у позивача мопед, і зобов'язався їх повернути до 30.09.2009 року. Однак своє зобов'язання відповідач так і не виконав. На даний час його борг становить за розпискою із урахуванням індексу інфляції 4493,07 гривень, та 3% річних за увесь час прострочення, а саме 329,17 гривень, а всього 4822,24 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, мотивував це тим, що він виплатив позивачу 800 гривень коли брав мопед, та вже пізніше він також віддавав 500 гривень сину позивача.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

31.07.2009 року відповідач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3680,00 грн. і зобов'язувався повернути їх до 30.09.2009 року, про що склав відповідну боргову розписку.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Разом з тим, ЦК України не відносить договір позики до нікчемних правочинів внаслідок недодержання вимог письмової форми. Недійсність правочину, який має вчинятись в письмовій формі, має бути прямо зазначено в законі.

Підстави для визнання даної угоди недійсною відсутні, оскільки сторони своїми діями підтвердили наявність між ними правовідносин позикового зобов'язання та свої права і обов'язки у цих правовідносинах.

У ч.2 ст.1047 ЦК України закріплено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Розписка, що представлена до суду, являється письмовим документом, який містить відомості про те, що відповідач має борг перед позивачем і зобов'язується його повернути 30.09.2009 року. Відповідач не заперечив, що саме він складав і підписав цей документ.

Складена і підписана відповідачем розписка свідчить про те, що він позичив у позивача 3680,00 грн.

Таким чином, представлена розписка позичальника повністю підтверджує укладення договору позики та його умов. Тому твердження про те, що правовідносини щодо договору позики відсутні є безпідставними.

Зокрема, посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що він виплатив позивачу 800 гривень коли брав мопед, та вже пізніше він також віддавав 500 гривень сину позивача, не знайшли свого підтвердження у суді.

У абзаці другому ст.1051 ЦК України передбачено, що якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Питання про те, що договір між сторонами був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини взагалі не порушувались відповідачем.

У ст.10 ЦПК України закріплено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обставини зазначені відповідачем в його запереченні стосовно ціни позову, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Натомість суд вважає доведеною та обґрунтованою ціну позову, яку надав позивач з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, беручи до уваги відповідні законодавчі норми, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини договірного зобов'язання, а саме позикового зобов'язання, які відповідають загальним принципам приватного права та актам цивільного законодавства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки він ґрунтується на законних підставах.

В силу ст.88 ЦПК України позивачу повністю присуджуються понесені ним судові витрати.

На основі викладеного, керуючись ст.ст.209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 4822 (чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір (державне мито) у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

.

Суддя