Справа № 1911-824/2012

Провадження № 2-а/1911/86/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в           складі:

головуючого судді:                                                  Гудкової Ю. Г.

за участю секретаря                                         Б»єля Д.С.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастириська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ,          

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області про скасування постанови ТЕР №110055 від 20.07.2012 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 165-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Просить позов задовольнити, скасувати постанову ТЕР №110055 від 20.07.2012 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.165-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за травень місяць 2012 року в розмірі 2690,90 грн. по терміну сплати до 20 червня. Зазначену постанову вважає протиправною та необґрунтованою, складеною за відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Несплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за травень місяць 2012 року пояснює неможливістю сплати з об»єктивних та незалежних від нього причин, а саме у зв»язку із відсутністю на рахунках Олешівської сільської ради необхідних для проведення усіх нарахувань коштів, в тому числі для нарахування заробітної плати, оплати інших платежів і єдиного соціального внеску. Крім цього, посилається на недотримання відповідачем ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки останнім при накладенні стягнення не враховано всіх обставин, передбачених зазначеною статтею, а також вказано на порушення відповідачем ст. 268 КУпАП, так як позивачу не були роз’ясненні його права.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, зазначених у адміністративному позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на доводи, викладені в запереченні та суду пояснила, що працівниками Управління Пенсійного Фонду України в Монастириському районі Тернопільської області встановлено факт несплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування Комарівською сільською радою за травень 2012 року (термін сплати до 20 червня 2012 року) згідно картки особового рахунку. Згідно поданого Олешівською сільською радою звіту про нарахування єдиного внеску за травень 2012 року сума нарахованого внеску становить 6887,29 грн. Заборгованість станом на 20 червня 2012 року становила 2690,90 грн., про що 10 липня 2012 року відносно голови Олешівської сільської ради ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 17, на підставі якого 20 липня 2012 року заступником начальника Управління Пенсійного Фонду України в Монастириському районі Тернопільської області винесено постанову про адміністративне правопорушення №17, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Заслухавши пояснення сторін , перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного :

10 липня 2012 року головним спеціалістом Управління відносно ОСОБА_1 складено протокол №17 серії ТЕН №110055 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 165-1 КУпАП, за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування згідно картки особового рахунку платника єдиного внеску за травень місяць 2012 року (термін сплати до 20 червня 2012 року) у сумі 2690,90 грн., чим порушено вимоги ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та підпункт 4.3.6 пункту 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5.

Згідно письмових пояснень позивача, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, єдиний внесок не сплачено у зв»язку із відсутністю коштів на рахунках.

20 липня 2012 року на підставі вищевказаного протоколу заступником начальника Управління винесено постанову серії ТЕР № 110055 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та підпункт 4.3.6 пункту 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5.

Відносини з приводу провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Даним законом визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Приписами ч.12 ст.9 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Положенням ч. 11 ст.9 визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз положень вищевказаного Закону дає підстави для висновку, що за порушення, пов’язані зі сплатою єдиного внеску можуть застосовуватися такі види юридичної відповідальності, зокрема фінансова, дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова (відшкодування майнової шкоди) або кримінальна.

Фінансова відповідальність має свою специфіку щодо її застосування в силу імперативності фінансових норм. Так, підставами для її застосування є приховання (заниження) або несплата чи несвоєчасна сплата обов’язкового платежу саме платниками цього платежу. При цьому, не мають жодного значення причини, з яких це сталося. Не має значення і наявність чи відсутність умислу у діях відповідних працівників –платника такого платежу. Така відповідальність настає і в тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку. Так само не може братись до уваги фінансовий стан платника –підприємства, установи, організації. Отже фінансова відповідальність за фінансові правопорушення застосовується без урахування наявності вини особи платника.

Другі ж критерії встановлені для притягнення до інших видів юридичної відповідальності, зокрема й до адміністративної.

Так, до адміністративної відповідальності може бути притягнута особа лише та, яка вчинила адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Основні ознаки адміністративного проступку: є протиправність та вина.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Всупереч зазначеним вимогам закону, суб’єкт владних повноважень –відповідач по справі не вжив належних заходів для всебічного, повного розгляду справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, внаслідок яких оспорювану постанову неможливо визнати законною та обґрунтованою.

Як вбачається із ч. 12 ст. 9 Закону за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату єдиного внеску адміністративну відповідальність несуть лише винні у цьому посадові особи.

Положення зазначеної норми чітко закріплюють, що порушення посадовими особами вимог зазначеного Закону, як адміністративний проступок - діяння винне. Отже, адміністративній відповідальності за порушення сплати загальнообов’язкового державного соціального внеску підлягає особа за вчинення тільки винного діяння. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим сам склад правопорушення.

Із диспозиції ч. 3 ст. 165-1 КУпАП слідує, що ця стаття фактично передбачає відповідальність за діяння направленні на несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Тобто, адміністративна відповідальність за вказане правопорушення може мати місце тільки при наявності в діях особи вини, як суб’єктивної сторони правопорушення, яка характеризується направленістю дій на умисне чи з необережності зволікання щодо сплати передбаченого законодавством платежу.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача, пов’язаної із зволіканням щодо сплати єдиного державного соціального внеску суду відповідачем не представлено та судом не здобуто.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати поряд із іншими обставинами, що мають значення для правильного вирішення справи також чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення. Отже, дослідженню та оцінці підлягали зі сторони відповідача усі докази, які могли свідчити про причетність особи до вчинення нею адміністративного проступку та наявність вини у її діяннях.

Разом з тим, суб’єкт владних повноважень зазначених вимог закону не врахував.

Так, не було взято до уваги при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ті обставини, що Олешівська сільська рада, бюджет якої є дотаційним, у відповідності до положень Бюджетного кодексу України отримує позики на покриття тимчасових касових розривів на умовах їх повернення. Порядок та умови отримання і погашення таких позик визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 43 згаданого Кодексу передбачено, Державна казначейська служба України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.

Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов'язковому порядку покриваються Державною казначейською службою України в межах поточного бюджетного періоду за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1204 затверджено Порядок покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів.

Цей Порядок визначає механізм покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням здійснення захищених видатків загального фонду, шляхом надання територіальними органами Державної казначейської служби на договірних умовах позик місцевим бюджетам за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка (далі - позика) без нарахування відсотків за користування ними.

Пунктом 2 даного Порядку термін "тимчасовий касовий розрив" означає недостатню спроможність місцевого бюджету на конкретну дату погасити за рахунок наявних та очікуваних грошових активів загального фонду (в тому числі залишків бюджетних коштів), крім субвенцій, додаткових дотацій, трансфертів іншим бюджетам (далі - цільові міжбюджетні трансферти) та коштів резервного фонду, бюджетні фінансові зобов'язання за захищеними видатками.

Пунктом 1 наказу Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 встановлено, що Управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Судом встановлено, що Олешівська сільська рада, головою якої є позивач, має укладений договір на покриття касових розривів із казначейською службою, відповідно до якого Державна казначейська служба України в особі її територіального органу за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку здійснює покриття обсягів тимчасових касових розривів місцевого бюджету Олешівської сільської ради, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду.

Зазначені покриття здійснюється на підставі заявок Олешівської сільської ради.

Судом встановлено, що станом на 20 червня 2012 року на рахунку Олешівської сільської ради залишок коштів становив 133,82 грн., тобто мав місце тимчасовий касовий розрив, а саме місцевий бюджет ради був недостатньо спроможний на 20 травня 2012 року погасити за рахунок наявних та очікуваних грошових активів загального фонду (в тому числі залишків бюджетних коштів), бюджетні фінансові зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі 6887,29 грн.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що бюджет Олешівської сільської ради є частково дотаційним, оскільки власних доходів не вистачає для покриття усіх передбачених законодавством видатків, дотації поступають за рахунок коштів Державного бюджету. Проте, коли таких коштів не вистачає, то покриття касового розриву по захищених платежах здійснюється Державною казначейською службою у Монастириському районі на підставі укладеного договору.

Усі виділені кошти на покриття касового розриву, що зараховувалися на рахунки Олешівської сільської ради у травні та червні 2012 року витрачені на виплату заробітної плати та сплату єдиного державного соціального внеску, однак виділених коштів не вистачило на сплату цього внеску за травень 2012 року, оскільки покриття зазначеного розриву не було профінансовано у необхідній сумі.

Згідно зазначених письмових доказів слідує, що кошти, які отримувалися Олешівською сільською радою одразу ж використовувалися для виплати заробітної плати та для погашення фінансових зобов’язань по єдиному загально державному соціальному внеску, однак виділеної згідно поданої заявки позики для покриття касового розриву, що виник за травень місяць, не вистачило для погашення фінансового зобов’язання по єдиному внеску.

Одразу ж після того, як надійшли кошти згідно заявки від 25.06.2012 року, було сплачено заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування разом із застосованими фінансовими санкціями. Станом на 25.06.2012 року обсяг тимчасового касового розриву становив –23 215,60 грн. (у від»ємному значенні).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо обов’язкової наявності вини у діях посадових осіб при притягненні останніх до адміністративної відповідальності, а також як вбачається із досліджених судом доказів, про те, що Комарівською сільською радою єдиний внесок до Управління не був перерахований вчасно з причин, що не залежали від голови цієї ради, а саме в зв'язку із відсутністю коштів, що підтверджено здобутими в суді доказами, суд приходить до висновку, що у діях позивача ОСОБА_2 відсутня вина у будь-якій її формі, направлена на несвоєчасну сплату загальнообов’язкового державного соціального внеску.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, не зважаючи на заперечення вини з мотивів відсутності коштів для сплати страхового внеску, що зазначені у поясненнях в протоколі, суб’єкт владних повноважень –відповідач по справі, на зазначені обставини уваги не звернув й взагалі їх не врахував, оскільки в оскаржуваній постанові не спростовані з боку відповідача по справі доводи позивача про те, що несвоєчасна сплата внеску мала місце з об»єктивних та незалежних від позивача причин.

Окрім зазначеного, у оскаржувані постанові у резолютивній її частині відсутні відомості про те, що суб’єкт владних повноважень визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.165-1 КУпАП, за яке притягнув останнього до адміністративної відповідальності, що є неприпустимим з точки зору основних принципів притягнення особи до юридичної відповідальності, оскільки накласти стягнення можливо лише на особу, котру визнано винною у вчиненому правопорушенні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відсутність вини у діяннях ОСОБА_1, а отже, складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, а тому позов є підставним й підлягає до задоволення, оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 9, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 11, 71, 86, 158, 160, 161, 163, 171 –2 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ТЕР №110055 від 20 липня 2012 року, внесену заступником начальника Управління Пенсійного Фонду України в Монастириському районі Тернопільської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.165-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя:

ОСОБА_3