ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" червня 2006 р.  16-45              Справа № АС-13/183-06

вх. № 4838/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін позивача - Літвінцева О. О., дов. б/н від 01.04.06 р.,                          - Єрьоменко А. В., дов. б/н від 28.03.06 р.,

відповідача - Гусь А. М., дов. № 1108/9/10-008 від 12.04.06 р.,

                          - Кулешов Р. М., дов. № 1406/9/23-114/2516 від 15.05.06 р.

по справі за позовом  ПФ "Кібела", м. Х-в   

до  Харківська ОДПІ у Харківській області  

про визнання недійсними актів ненормативного характеру  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ „Кібела”, після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області від 30.11.05 р. № 0002292310/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., № 0002312310/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн. та рішення б/н та дати про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн., податкові повідомлення-рішення від 13.04.06 р. № 0002292310/2 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., № 0002312310/2 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн. та № 0002322310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн. як неправомірні, прийняті з порушенням норм матеріального права, посилаючись на положення законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про ПДВ”, наказ ДПА України і Держказначейства № 209/72 від 02.07.97 р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на результати перевірки.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень та рішення від 30.11.05 р. є акт планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.04 р. по 01.07.05 р. У вступній частині акту записано, що перевіряючі здійснювали перевірку на підставі посвідчень № 628 від 10.10.05 р. (термін дії з 10.10.05 р. по 04.11.05 р.) та № 771 від 04.11.05 р. (термін дії з 04.11.05 р. по 17.11.05 р.) і перевірка проводилася протягом 29 робочих днів з врахуванням наказу № 263 від 02.11.05 р. про подовження термінів проведення виїзної планової перевірки позивача. Про заплановану перевірку платник був повідомлений листом від 19.09.05 р.

Також в акті вказано, що перевірка була розпочата 10.10.05 р., але в журналі реєстрації перевірок запис перевіряючими був зроблений 11.10.05 р. Пояснень щодо вказаних розбіжностей відповідач не надав.

Відповідачем до матеріалів справи надані копії направлень на перевірку, з яких вбачається, що в направлені № 628 від 10.10.05 р. визначний термін проведення перевірки з 10.10 – 04.11.05 р. і в ньому відсутні дані про подовження терміну перевірки і посилання на дозвіл на подовження. В направленні № 771 від 04.11.05 р. вказано, що відповідачем проводиться з 04.11.05 р. по 17.11.05 р. виїзна планова документальна перевірка підприємства позивача. Будь-яких відомостей про підстави надання направлення на перевірку і того, що направлення видане у виконання наказу про подовження терміну перевірки, як наполягає відповідач, цей документ не містить.

За таких обставин суд не приймає пояснення відповідача стосовно подовження терміну проведення планової виїзної документальної перевірки з 04.11.05 по 17.11.05 р. оскільки, з огляду на зміст направлення на перевірку № 771 від 04.11.05 р., у вищевказаний період проводилася самостійна виїзна планова перевірка але про її проведення підприємство не повідомлялося у встановленому ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” порядку. Тобто перевіряючі діяли всупереч приписам ч. 4 ст. 11-1 даного Закону, яка встановлює що право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше  ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

В акті записано, що при перевірці правильності визначення валових витрат, пов’язаних з придбанням матеріальних активів, виконанням робіт, наданням послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності перевіряючими було виявлено, що у 2 кварталі 2004 р. підприємство придбало товари (продукти харчування, чай, кофе) у ТОВ „Тагіт” на загальну суму без ПДВ 4450098,38 грн. (ПДВ – 890019,68 грн.), який реалізувало ПП „ПАП-Сервіс” на суму 3560043,25 грн. (ПДВ – 712008,65 грн.), тобто за ціною нижчою від ціни придбання. У зв’язку з тим, що уцінка вартості товару не проводилася, а товар не міг втратити свої властивості, з посиланням на приписи ст. 42 ГК України та п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” перевіряючими зроблений висновок про те, що підприємство неправомірно включило до валових витрат витрати на придбання товарів на суму 890100,0 грн., що спричинило заниження податку на прибуток за 2 квартал 2004 р. на 222525,0 грн.

Позивач у позові, а представник в судовому засіданні наполягають на тому, що отримання та подальша реалізація товарів у 2 кварталі 2004 р. проводилася в межах договору комісії № 707 від 15.01.01 р. з урахуванням додаткової угоди від 31.12.02 р., а тому підприємством не враховувалася при визначенні валових витрат комісіонера.

Позивачем до матеріалів справи наданий вищевказаний договір, з якого вбачається, що позивач (комісіонер) зобов’язувався за дорученням комітента (ТОВ фірма „Тагіт”) за винагороду укласти одну або декілька угод від свого імені та за рахунок комітента з метою реалізації товару останнього. Оскільки за договором комісії (глава 68 ЦК України) комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього  вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Позивачем до матеріалів справи також надані документи, які свідчать про те, що рух переданого на комісію товару не відображався в податковій декларації по податку на прибуток і валові доходи формувалися виключно на суму комісійної винагороди.

Дані твердження позивача відповідачем не спростовані, а з пояснень представника відповідача в судовому засіданні випливає, що при перевірці перевіряючими не досліджувався договір комісії і документи, які складалися сторонами при його виконанні.  

Зважаючи на те, що висновки акту перевірки в частині донарахування податкових зобов’язань по податку на прибуток зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності і без врахування фактично проведених операцій, такі висновки є неправомірними, а прийняте на підставі неправомірних висновків податкове повідомлення-рішення є незаконними.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач не виконав вимог п. 2 ст. 71 КАС України і не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0002292310/0 від 30.11.05 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., позов в цій частині підлягає задоволенню.

В акті перевірки записано, що вищенаведені операції, проведені підприємством у квітні 2004 р., були досліджені при перевірці питання правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. Зважаючи на те, що за даними перевіряючих позивач придбав у ТОВ „Тагіт” продукти харчування (до складу податкового кредиту були включені податкові накладні, перелік яких наведений на стор. 65 акту), які реалізував ПП „ПАП-сервіс” (перелік видаткових накладних наведений на стор. 65 акту) за ціною, нижчою за ціну придбання, відповідачем зроблений висновок про неправомірне включення до податкового кредиту суми 178011,0 грн. із збитків від продажу товарів.

Як встановлено судом, перевіряючими не було взято до уваги проведення вказаних операцій в межах договору комісії № 707 від 15.01.01 р., а тому дані висновки є неправомірними і у відповідача не було законного права приймати податкове повідомлення-рішення № 0002312310/0 від 30.11.05 р. про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн. і в цій частині позов підлягає задоволенню.

В позові позивач також оскаржує податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн. але не вказав його номер та дату. В подальших документах, наданих суду позивачем прикладене податкове повідомлення-рішення № 0002322310/0 від 30.11.05 р., яким здійснені дані нарахування. Як вбачається з цього документу, податкове повідомлення-рішення прийняте згідно п. 4.2.2 „б” ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 2.12 Положення „Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України”, затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.01 р. та ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”. Застосовані фінансової санкції відповідачем були розраховані відповідно п. 17.1.3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В акті перевірки записано, що перевіряючими були виявлені факти витрачання готівки з виручки від реалізації товарів на виплати, що пов’язані з оплатою праці за наявністю податкової заборгованості (факти проведення виплат наведені на стор. 66 акту перевірки) на загальну суму 212423,44 грн.

Податкова заборгованість за даними перевіряючих спричинена тим, що підприємство несвоєчасно сплатило суму збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за січень 2005 р. на суму 2940,54 грн. Затримка платежів мала місце у період з 02.03.04 р. по 25.03.04 р. Але, як вбачається з наданого акту перевірки, при перевірці нарахування та сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (стор. 63 акту) перевіряючими жодних порушень не встановлено, а тому твердження про наявність боргу по цьому виду збору перевіркою не підтверджено.

У запереченні на позов відповідач вказує на те, що наявність заборгованості по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства була виявлена при перевірці підприємства позивача з питань своєчасності сплати цього збору за період з 29.12.02 р. по 01.11.04 р., результати якої викладені в акті від 26.11.04 р. Оскільки позивач по даній справі не заперечував проти висновків вказаної перевірки, відповідач вважає, що тим самим підтверджені факти несвоєчасної сплати збору і наявність податкової заборгованості.

В позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач вказує на те, що в податковій декларації по ПДВ за жовтень 2003 р. підприємством була заявлена до відшкодування з бюджету сума 4421361,0 грн., в т.ч. шляхом перерахування в рахунок погашення зобов’язань по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства – 1% від визначеної суми. Актом перевірки від 25.12.03 р. відповідачем була підтверджена до відшкодування сума ПДВ - 4091272,0 грн. Тобто в рахунок погашення зобов’язань по збору могли бути використані кошти в розмірі 40912,72 грн. і їх використання було можливо з 20.02.04 р.

Відмови у проведенні заліку у встановленому Законом України „Про ПДВ” (в редакції, що діяла на час проведення нарахування зобов’язань та проведення відшкодування) порядку від відповідача не надходили. За таких обставин позивач правомірно вважав погашеними податкові зобов’язання по збору з 20.02.04 р. в сумі 40912,72 грн., оскільки право платника на отримання відшкодування і обов’язок органу ДПС провести таке відшкодування починаються саме з цієї дати.

Відповідно Порядку відшкодування ПДВ, який діяв на час проведення зарахування передбачено, що висновки на проведення відшкодування повинні бути подані до органів казначейства не пізніш 5 робочих днів до закінчення строку на відшкодування. Тобто цим Порядком передбачена можливість направлення висновків починаючи з першого робочого дня після виникнення права на отримання бюджетного відшкодування. А тому той факт, що висновок Харківської ОДПІ Харківської області був сформований лише 25.03.04 р. не свідчить про недотримання підприємством строків проведення платежів і наявності податкового боргу у період з  02.03.04 р. по 25.03.04 р.

Таким чином, висновки акту перевірки в цій частині зроблені при вільному тлумаченні прав та обов’язків органів ДПС щодо своєчасного відображення в податковому обліку відповідних податкових операцій, а тому є неправомірними.

Також суд вважає необхідним відмітити, що згідно преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов’язав платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових  платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Даним Законом передбачено прийняття органами ДПС в разі виявлення порушення податкового законодавства податкового повідомлення (податкового повідомлення-рішення) і ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо  обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений у ст. ст. 14 та 15 Закону України „Про систему оподаткування”. Ці норми не передбачають штрафні санкції за порушення вимог Положення „Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України” як вид податків або зборів. Тому обов'язок платника податків сплатити суму штрафу за порушення приписів цього Положення не віднесене до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

За таких обставин у відповідача не було законного права приймати податкове повідомлення-рішення у зв’язку з виявленими фактами порушення законодавства, яке регулює обіг готівки та встановлювати граничний строк оплати, як це передбачено ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, при розрахунку фінансових санкцій відповідачем були використані положення п. 17.1.3 ст. 17 вищевказаного Закону, який встановлює, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п. 4.2.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та  не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки порядок здійснення касових операцій не регулюються податковим законодавством і при цьому не виникають податкові зобов’язання, штрафні санкції відповідачем розраховані з посиланням на правову норму, яка не може застосовуватися для даних правовідносин.

З урахуванням наведених обставин податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки є неправомірним, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач до матеріалів справи надав документи, які свідчать про проведення ним процедури адміністративного оскарження вище досліджених податкових повідомлень-рішень. Рішенням відповідача від 06.02.06 р. та рішенням ДПА Харківської області від 06.04.06 р. про результати розгляду первинної та повторної скарг підприємства (з урахуванням рішень про подовження строку розгляду скарг) скарги платника залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення – без змін. Але відповідачем після прийняття рішень за результатами розгляду скарг були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 07.02.06 р. № 0002292310/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., № 0002312310/1 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн. та рішення № 0002322310/1 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн., від 13.04.06 р. № 0002292310/2 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., № 0002312310/2 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн. та рішення № 0002322310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн.

Оскільки позивачем до позову не включені вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 07.02.06 р. № 0002292310/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., № 0002312310/1 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн. та рішення № 0002322310/1 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн., суд не з’ясовує правомірність їх прийняття.

Зважаючи на те, що в Законі України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” наведений перелік підстав та порядок направлення платникам податків нових податкових повідомлень (повідомлень-рішень) і не передбачено прийняття таких податкових повідомлень в разі залишення скарг без задоволення або без проведення донарахування, у відповідача не було законного права приймати податкові повідомлення-рішення від 13.04.06 р. № 0002292310/2 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., № 0002312310/2 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн.

Крім того слід відмітити, що Положення „Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України” не встановлює процедуру оскарження рішень і ним (Положенням) не передбачено винесення будь яких повторних рішень про застосування вже застосованих санкцій, тим більш при відсутності факту скасування попереднього рішення, що в даному випадку фактично є подвійним або потрійним застосуванням санкцій. Оскільки оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0002322310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн. прийняте у зв’язку з застосування процедури оскарження, передбаченої Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, то воно прийнято у незаконній спосіб, що не відповідає ст. 19 Конституції України, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 9, 71, 86, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішенняХарківської ОДПІ Харківської області від 30.11.05 р. № 0002292310/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., № 0002312310/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн. та рішення б/н та дати про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн., податкові повідомлення-рішення від 13.04.06 р. № 0002292310/2 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 222525,0 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 222525,0 грн., № 0002312310/2 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 р. в сумі 178011,0 грн. та № 0002322310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ПФ "Кібела" (62472, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 283) 3,40 грн. cудового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк,
встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі
заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 26.06.06 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.