Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5282/12р. Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлка В.Ю.
суддів:Забіяко Ю.Г.
Кримської О.М.
при секретарі:Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Запоріжжя, про визнання дій незаконними, відновлення становища по виплаті пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства (зараз Публічне акціонерне товариство) «Запорізький арматурний завод», Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій, відновлення становища по виплаті пенсії.
В обґрунтування позову зазначав, що з 25.07.2008 року йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, оскільки з 01.02.1984 року по 04.02.1999 року він працював на посаді слюсаря-ремонтника, робота на якій дає право на призначення пенсії за Списком №2 згідно п. «б»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Але повідомленням УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя №3290/06 від 23.06.2011 року його було проінформовано про припинення виплати йому пенсії з 01.07.2011 року за відсутності необхідного пільгового стажу роботи згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»відповідно до заяви-повідомлення ВАТ «Запорізький арматурний завод»від 27.04.2011 року про відкликання та анулювання уточнюючої довідки, виданої раніше. Уточнюючу довідку відповідачем було відкликано на підставі того що ВАТ «Запорізький арматурний завод»заперечує факт свого правонаступництва після ЗВО «Запоріжпромарматура». Позивач вважає, що довідка №66 від 14.10.2008 року містить усі необхідні відомості та свідчить про те, що на час її видачі первинні документи, що підтверджували факт його роботи при повній зайнятості знаходились саме у віданні ВАТ «Запорізький арматурний завод», та підтверджує стаж роботи позивача за Списком №2.
Позивач просить визнати дії щодо відкликання та анулювання ПАТ «Запорізький арматурний завод»раніше виданої ним довідки про підтвердження пільгового стажу позивачу №66 від 14.10.2008 р. протиправними. Просить відновити становище по виплаті йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б»ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», шляхом зобов'язання ПАТ «Запорізький арматурний завод»надати Управлінню Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя виправлену довідку про підтвердження йому пільгового стажу роботи за Списком №2 за період з 01.02.1984 року по 04.02.1999 року відповідно до встановленої додатком №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Також просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя поновити йому виплату раніше призначеної пенсії на пільгових умовах зарахувавши період його роботи з 01.02.1984 року по 04.02.1999 року за Списком №2 з моменту припинення її виплати -з 01.07.2011 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що дії Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»та Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо спірного питання нарахування та виплати пенсії ОСОБА_5 не суперечать діючому законодавству.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог ст.ст.212-215 ЦПК України, з належною оцінкою наданих сторонами доказів, з виконанням вимог цивільного судочинства. Справу вирішено згідно з законом, при цьому вирішено питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосовано правові норми до цих правовідносин.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Порядок підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Кабінетом Міністрів України постановою №637 від 12.08.1993 року.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій для відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_5, він прийнятий на роботу в Запорізьке виробниче об'єднання «Запоріжпромарматура»в чавуноливарний цех слюсарем-ремонтником формовочно-заливочної ділянки з 01.02.1984 року на підставі наказу №54 від 31.01.1984 року (запис №10). В записі №11 зазначено, що запис за №10 необхідно вважати «слюсар-ремонтник на гарячих дільницях - роботи по 5 розряду». В записі №12 в трудовій книжці позивача зазначено, що з 04.02.1994 року Запорізьке виробниче об'єднання «Арматуробудування» перейменовано у ВАТ «Запорізький арматурний завод»на підставі наказу Мінмашпрому №104 від 21.01.1994 року. В записі №13 зазначено, що у зв'язку з об'єднанням чавуноливарного цеху і цеху кольорового лиття, з 09.01.1995 року цех перейменований в ливарний. В записі №14 зазначено, що позивачу присвоєно другу професію сушильника стержнів, форм і формованих матеріалів 1-го розряду. В записі №14 зазначено, що з 04.02.1999 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з ВАТ «Запорізький арматурний завод»за наказом №46 від 04.02.1999 року (а.с.10).
Судом встановлено, що з 25.07.2008 року позивачу була призначена пенсія за віком за Списком №2 згідно п. 2 розділу ХУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пільгової пенсії за Списком №2 позивачем була надана довідка про пільговий характер роботи, видана ВАТ «Запорізький арматурний завод»14.10.2008 року за №66, яка підтверджувала фактичну зайнятість (повний робочий день) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 в період з 01.02.1984 року по 04.02.1999 року (14 років 5 місяців 19 днів).
Згідно заяви-повідомлення №178 від 27.04.2011 року ВАТ «Запорізький арматурний завод»була анульована та відкликана довідка, видана ОСОБА_5 14.10.2008 року за №66, в якій зазначалось про період роботи позивача на ЗВО «Арматуробудування», ЗВО «Запоріжпромарматура». Підставою для такого рішення було те, що ВАТ «Запорізький арматурний завод»помилково видана ця довідка, оскільки це товариство не є правонаступником ЗВО «Арматуробудування», а до якого лише входило окремою самостійною фінансово-господарською виробничою одиницею Державне підприємство «Запорізький арматурний завод», правонаступником якого є ВАТ «Запорізький арматурний завод»(л.с. 17).
У зв'язку з чим, ВАТ «Запорізький арматурний завод»не мав зазначати в уточнюючій довідці, виданий позивачу, періоди його роботи на на ЗВО «Арматуробудування», ЗВО «Запоріжпромарматура», і при таких обставинах ВАТ «Запорізький арматурний завод»помилково видана довідка, яка відкликана і анульована.
14.06.2011 року ВАТ «Запорізький арматурний завод»видав нову довідку №127 про підтвердження наявного трудового стажу, де вказано про пільговий характер роботи позивача та якою підтверджено фактичну зайнятість на роботах за Списком №2 в період з 04.02.1994 року по 04.02.1999 року (3 роки 8 місяців 8 днів) безпосередньо на ВАТ «Запорізький арматурний завод»(л.с. 37).
В зв'язку з чим, згідно повідомлення УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя від 25.07.2011 року № 3933/Г-1 проведено перерахунок пільгового стажу позивача та з 01.07.2011 року припинена виплата пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи (л.с.15).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо дій ПАТ «Запорізький арматурний завод», що відкликало довідку про стаж роботи позивача на ЗВО «Арматуробудування», та відновлення майнових прав позивача щодо отримання раніше нарахованої УПФУ пільгової пенсії. Позивач вважає належним способом захисту свого майнового права відновлення становища по виплаті УПФУ пенсії на пільгових умовах в розмірі, нарахованому до 01.07.2011 року. До предмету доказування в даному спорі належить питання наявності правонаступництва ПАТ «Запорізький арматурний завод»відносно ЗВО «Арматуробудування», до якого у 1984 році був прийнятий позивач.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, а заперечення відповідачів проти позову підтверджені належними та допустимими доказами.
Доказів тієї обставини, що відповідач ПАТ «Запорізький арматурний завод»є правонаступником ЗВО «Арматуробудування»в справі немає.
Відповідно до статуту Запорізького державного виробничого об'єднання «Арматуробудування» (ВО «Запоріжпромарматура»), затвердженого головою Держоборонпроммашу України 25.11.1991 року і зареєстрованого у Запорізькому міськвиконкомі 27.01.1992 року за №91р, вказане об'єднання являло собою добровільне галузеве об'єднання державних виробничих підприємств України, до складу якого входив, в тому числі, Запорізький арматурний завод. Пунктом 1.6 Статуту передбачалося, що об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу (л.с.34).
27.01.1992 року кожний окремо і ВО «Запоріжпромарматура»і ДП «Запорізький арматурний завод», правонаступником якого є ПАТ «Запорізький арматурний завод», згідно до вимог чинного на той час законодавства України одночасно перереєстровані кожний в окрему юридичну особу із видачею кожному окремо свідоцтва № 135 та № 136 від 27.01.1992 року. При цьому в статутах і ВО «Запоріжпромарматура»і ДП «Запорізький арматурний завод» було зазначено, що це є два самостійних, різних суб'єкта господарювання (л.с. 31-34).
28.01.1994 року Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №104 на базі Державного підприємства «Запорізький арматурний завод»було створено Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»(л.с.35, 165).
27.12.2011 року державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради проведена державна реєстрація статуту Публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», номер запису 11031050018001504, згідно п.3 цього Статуту Публічне акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»є правонаступником майнових прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» (л.с.47-49).
На підставі викладеного суд правильно прийшов до висновку, що ПАТ «Запорізький арматурний завод»є правонаступником ДП «Запорізький арматурний завод», і не є правонаступником ЗВО «Арматуробудування».
Зважаючи на те, що виробниче об'єднання «Запоріжпромарматура»було самостійним суб'єктом господарювання, а «Запорізький арматурний завод»тільки входив в це об'єднання, проте не відповідав за його зобов'язаннями, та з трудової книжки позивача видно, що він був прийнятий на ЗВО «Арматуробудування» у 1984 році, записи до трудової книжки позивача про переведення його після створення ДП «Запорізький арматурний завод»до вказаного підприємства не внесені, запис під №12 в трудовій книжці позивача про перейменування ЗВО «Арматуробудування» в ВАТ «Запорізький арматурний завод»на підставі вищевказаного наказу не відповідає змісту наказу Міністра Мінмашпрому України №104 від 28.01.1994 року, і свідчить про те, що трудові відносини між сторонами виникли з 04.02.1994 року, а не з 01.02.1984 року, тому посилання позивача, що у відповідача ПАТ «Запорізький арматурний завод»виник обов'язок надати колишньому працівникові довідку про особливі умови праці за час роботи з 01.02.1984 року по 04.02.1994 року не відповідає вимогами діючого законодавства і фактичним обставинам справи.
В справі немає відомостей, що за передаточним балансом або розподільним актом майно ЗВО «Арматуробудування» передавалося створеному Запорізькому арматурному заводу, що, у відповідності до ст.37 ЦК України 1963р., ст.34 Закону України «Про підприємства в Україні», які діяли на час створення державного підприємства Запорізького арматурного заводу, могло би призвести до висновку про перехід майнових прав та обов'язків ЗВО «Арматуробудування», створеного у 1991 році, до Запорізького арматурного заводу.
В даній справі позовні вимоги направлені на захист майнового права позивача на отримання пенсійних виплат, яке він вважає порушеним через протиправні дії відповідача ПАТ «Запорізький арматурний завод», який, на його думку, безпідставно відкликав з УПФУ довідку про наявність в нього пільгового стажу за час роботи на ЗВО «Арматуробудування». Вимоги до УПФУ є похідними від вимог до ПАТ «Запорізький арматурний завод»і направлені на захист майнового права позивача.
Правонаступництво відповідача відносно ЗВО «Арматуробудування», в якому з 1984 року працював позивач не встановлено, а тому не суперечить діючому законодавству відкликання відповідачем виданої у 2008 році ВАТ «Запорізький арматурний завод»довідки про стаж роботи позивача на ЗВО «Арматуробудування».
Відповідно до ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту покладення на УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя обов'язку виплачувати пенсію в раніше нарахованому обсязі, починаючи з дати припинення виплат - з 01 липня 2011 року, позивач в силу ст.10 ЩІК України був зобов'язаний довести незаконність дій УПФУ та чи дійсно такі дії порушують його права.
Встановлено, що відповідач УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, взявши до виконання для визначення розміру пенсії позивача довідку ВАТ «Запорізький арматурний завод» видану про пільговий стаж роботи позивача за період з 1984 року, діяв відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначені принципи призначення пенсій, а також у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року та Порядку подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №937, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-2 від 25.01.2008 року.
Відповідачів ПАТ «Запорізький арматурний завод»та УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя в силу ст.14 ЦК України, за якою особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, не може бути примушено до видачі позивачу довідки про пільговий стаж роботи на ЗВО «Арматуробудування»у період роботи на цьому підприємстві та про виплату пенсії в розмірі, який нараховувався до 01.07.2011 року.
Тому, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
Отже, колегія суддів, на підставі вищевикладеного, приходить до висновку, що твердження апелянта про неврахування судом всіх обставин по справі та неправильне застосування норм права є голослівними та необґрунтованими, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці, але суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та представлені сторонами докази, дав їм вірну юридичну оцінку, тому постановлене рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують цього, що не дає підстав для скасування чи зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-15, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 -відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2012 року по цій справі -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: