Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5191/12р. Головуючий у 1-й інстанції: Колодіна Л.В.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлка В.Ю.
суддів:Забіяко Ю.Г.
Глазкової О.Г.
при секретарі:Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2011 року
у справі за позовом Громадської організації «Добробут»до ОСОБА_5, третя особа Мелітопольська міська рада, про розірвання договору на проживання в житловому приміщенні та виселення без надання іншого приміщення, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 року Громадська організація «Добробут»звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору від 5 травня 2003 року, укладеного між нею та ГО «Добробут»на тимчасове проживання в кімнаті №316 гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, та виселення із цієї кімнати без надання іншого житлового приміщення. В уточненій позовній заяві від 26 жовтня 2009 року, ГО «Добробут»посилався на ст.ст.316, 317, 319, 321, 651. 653, 810 та ст.826 ЦК України (т.2, а.с.4-9).
В обґрунтування позову зазначалось, що рішенням 18-ї сесії 24-го скликання Мелітопольської міської ради № 21 від 15 квітня 2003 року гуртожиток, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передано безкоштовно у власність членам громадської організації «Добробут».
5 травня 2003 року між ГО «Добробут»та членом цієї організації ОСОБА_5 укладено договір на тимчасове проживання в кімнаті №316 цього гуртожитку.
Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 16 вересня 2003 року ГО «Добробут»надано дозвіл на виконання реконструкції гуртожитку під житловий будинок, після чого ГО «Добробут»замовлено проект реконструкції, який узгоджений з усіма відповідними органами, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт за №65 та фактично виконано реконструкцію гуртожитку під окремі квартири за кошти членів цієї організації.
Для проведення реконструкції гуртожитку між ГО «Добробут»та членами організації укладалися договори на реконструкцію за дольовою участю. Згідно з рішенням загальних зборів ГО «Добробут»№ 14 від 29 квітня 2004 року члену організації ОСОБА_5 надано для реконструкції та проживання квартира № 15, що по проекту складається з кімнат №319 та №320 та нежитлових приміщень (санвузол, коридор, блоки), а кімната №316 увійшла до складу квартири № 13. На реконструкцію двокімнатної квартири № 13 (у складі кімнат №№ 315, 316 та нежитлового приміщення сушарки) був укладений договір на реконструкцію з членом організації ОСОБА_7
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 протокол узгодження реконструкції квартир не підписувала, не укладала відповідного договору із ГО «Добробут»на реконструкцію квартири та має заборгованість за житлово-комунальні послуги та оплату членських внесків, ГО «Добробут»просили розірвати договір від 5 травня 2003 року, укладений між ОСОБА_5 та ГО «Добробут»на тимчасове проживання в кімнаті №316 гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, та виселити її із цієї кімнати без надання іншого житлового приміщення.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2010 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_5 з кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 з наданням іншого житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про виселення з наданням іншого житлового приміщення, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині виселення її з кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 з наданням іншого житлового приміщення будинку АДРЕСА_1 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог, а в іншій частині рішення суду просила залишити без змін.
В частині відмови в задоволенні позову ГО «Добробут»про розірвання договору №10 від 05 травня 2003 року, рішення суду в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України та роз'яснень, які містяться в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»апеляційним судом не перевіряється.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції при ухваленні рішення при виселення з наданням іншого приміщення, вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач ГО «Добробут»просив виселити відповідача без надання іншого житлового приміщення, та прийнявши рішення про виселення з кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 з наданням іншого житлового приміщення, суд не вказав в яке приміщення її треба переселити, оскільки, не вказано конкретно в яке ж приміщення (кімнату, або кімнати) гуртожитку її треба переселити, що робить рішення суду в цій частині неможливим до виконання.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 10 квітня 2003 року № 85/1 вирішено зареєструвати Громадську організацію «Добробут», створену для реалізації мешканцями гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 права на відокремлене житло (т.1, а.с.15-17).
Як зазначено в цьому рішенні, у м.Мелітополі склався незадовільний стан із забезпеченням населення відокремленим житлом, у зв'язку з чим ініціатива мешканців гуртожитку, які вирішили створити громадську організацію «Добробут», потребувала підтримки, так як ці заходи не потребують напруження міського бюджету та самими мешканцями реалізується їх конституційне право на відокремлене житло, у рамках ст.ст.31, 34, 42, 48, 125, 128, 129 Житлового кодексу України (т.1, а.с.15).
Відповідно до статуту ГО «Добробут»ця організація має фіксоване членство, а її завданням є сприяння впровадженню та реалізації заходів, спрямованих на втілення права членів організації на житло в будинку гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с.7-14).
Як встановлено судом та підтверджено при розгляді в суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_5 є членом Громадської організації «Добробут».
ОСОБА_5 проживає в цьому гуртожитку з 1980 року, вселена як працівник Мелітопольської швейної фабрики, переселена з кімнати №417 в кімнату АДРЕСА_1, на підставі ордера № 18 від 16 лютого 2001 року, виданого ВАТ ПТШП «Елегант»на підставі спільного рішення адміністрації та профкому (протокол №3 від 05 лютого 2001 року).
Тобто, ОСОБА_5 проживає в кімнаті №316, з якої її просить виселить позивач, з лютого 2001 року по теперішній час.
Гуртожиток, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, побудований у 1980 році, спочатку знаходився на балансі Мелітопольської трикотажної швейної фабрики (в подальшому ЗАТ «Надія»). Постановою господарського суду Запорізької області від 27.03.2003 року ЗАТ «Надія»визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. 10.11.2004 року державним реєстратором виконавчого комітету Мелітопольської ради була проведена державна реєстрація припинення ЗАТ «Надія» (т.1, а.с.247-250).
Рішенням Мелітопольської міської ради №20 від 15 квітня 2003 року гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності, передача відбулася за актом приймання-передачі від 12 травня 2003 року ліквідатором ЗАТ «Надія»до Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради (т.1, а.с.251-252).
Рішенням Мелітопольської міської ради № 21 від 15 квітня 2003 року будівлю гуртожитку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передано безкоштовно у колективну власність членам ГО «Добробут»(т.1, а.с.18).
Міська рада при прийнятті відповідного рішення діяла в межах своєї компетенції у спосіб, встановлений законом і Конституцією України, що підтверджується рішеннями господарського суду, прийнятими за результатами розгляду інших справ щодо статусу спірного об'єкту нерухомості і правомірності набуття громадською організацією права колективної власності на гуртожиток.
У зв'язку з прийняттям вказаного рішення органами місцевого самоврядування, 19 червня 2003 року Управління комунальної власності Мелітопольської міської Ради передало ГО «Добробут»у колективну власність членам цієї організації гуртожиток, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та основні засоби, про що свідчить складений акт приймання-передачі від 19 червня 2003 року, який затверджено міським головою (т.1, а.с.19).
Згідно витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно за Громадською організацією «Добробут» 26 липня 2003 року зареєстровано право колективної власності на зазначену будівлю гуртожитку на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради від 26 липня 2003 року (т.1, а.с.20-21).
Відповідно до вимог ст.128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Як зазначено у договорі №10 від 05 травня 2003 року, який укладено між ГО «Добробут» та співвласником ОСОБА_5, яка вже довгий час займала приміщення кімнати №316 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, та проживала в цій кімнаті гуртожитку з лютого 2001 року, ГО «Добробут»передало, а ОСОБА_5 прийняла у тимчасове користування для проживання цю ж кімнату гуртожитку до виділення їй житла в окрему квартиру або розірвання цього договору (т.1, а.с.22).
Таким чином, договір №10 між ГО «Добробут» та ОСОБА_5 від 05 травня 2003 року укладений набагато раніше, ніж у ГО «Добробут» виникло право колективної власності (право оперативного управління), тобто з моменту передачі будинку гуртожитку 19 червня 2003 року, видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно 26 липня 2003року та реєстрації права власності в державному реєстрі прав власності 26 липня 2003року.
Більш того, станом на 05 травня 2003 року, будівля гуртожитку взагалі перебувала на балансі ЗАТ «Надія»та гуртожиток та основні засоби передано до комунальної власності міста тільки 12 травня 2003 року, що вбачається із акту приймання-передачі (т.1, а.с.252).
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ГО «Добробут»про розірвання цього договору №10 від 05 травня 2003 року. Рішення суду в цій частині ніким не оскаржено. В засіданні суду апеляційної інстанції, при розгляді апеляційної скарги, ОСОБА_5 підтвердила те, що нею оскаржено рішення суду лише в частині її виселення, а в частині відмови в задоволенні позову про розірвання цього договору вона повністю погоджується і просить в цій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги щодо виселення відповідача з наданням їй іншого житлового приміщення.
Висновки рішення суду про відмову в задоволенні позову про розірвання договору №10 від 05 травня 2003 року на тимчасове проживання відповідача не є предметом перегляду в даному апеляційному провадженні, оскільки рішення суду в цій частині сторонами не оскаржувалось.
Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Але у зв'язку з тим, що позивачем Громадською організацією «Добробут»на рішення суду апеляційної скарги не подавалось, тобто з рішенням суду погоджується, а відповідачем в цій частині також рішення суду не оскаржувалося, апеляційний суд не може вийти за межі поданої ОСОБА_5 апеляційної скарги та переглянути рішення в не оскаржуваній його частині, оскільки це буде порушенням прав саме відповідача ОСОБА_5 та погіршенням її становища, що є неможливим в розумінні як національного процесуального та матеріального законодавства, так і міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Але з матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваній частині рішення суду ухвалене без дотриманням вимог ст.ст.212-215 ЦПК України, без належної оцінки наданих сторонами доказів.
Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 227/4 від 16.09.2003 року ГО «Добробут»надано дозвіл на виконання проектно-вишукувальних робіт для реконструкції будівлі гуртожитку під житловий будинок.
З матеріалів справи видно, що ГО «Добробут»замовила проект реконструкції, який був узгоджений з усіма відповідними організаціями місцевого самоврядування та був отриманий дозвіл ДАБК за № 65 від 29 червня 2004 року на виконання будівельних робіт з реконструкції гуртожитку під окремі квартири, проте до теперішнього часу реконструйоване приміщення гуртожитку не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації, та зміни в технічній реєстрації будинку в КП ММБТІ не здійснені, статус гуртожитку на житловий будинок не змінений.
Судом установлено, що згідно із інформаційною довідкою КП Мелітопольське МБТІ від 10 листопада 2009 року № 106/6358 за типом майна спірна будівля відноситься до гуртожитків, що передана у колективну власність відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджено судовими рішеннями у господарській та адміністративній справах, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує доказуванню (т.2, а.с.46-49).
Виходячи з наведеного, будівлю гуртожитку виведено із житлового фонду державної та комунальної власності, а, отже, вона належить на праві колективної власності членам громадської організації «Добробут».
Відповідно до ст.20, ст.28 Закону України «Про власність»№697-ХІІ від 07 лютого 1991 року (чинної на момент виникнення права власності) суб'єктами права колективної власності є в тому числі і громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами, а об'єктами права власності організацій є придбані на законній підставі будинки, споруди, грошові кошти та інше майно, необхідне виключно для забезпечення виконання статутних функцій.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про власність»колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать, а право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).
Позивачем не надано рішення загальних зборів щодо вирішення питання про виселення відповідача ОСОБА_5, або переселення її в інше приміщення. Тобто вирішення цього питання належить до виключної компетенції вищого органу управління ГО «Добробут».
Відповідно ч.ч.2 та 3 ст.30 Закону України «Про власність», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи. Відповідно до абзацу другого ч. 3 ст. 6 вказаного Закону юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).
Частиною 1 ст.29 ЦК Української РСР 1963 року було передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Підставою для виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення, позивач зазначав розірвання договору №10 від 05 травня 2003 року.
Суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову про розірвання цього договору, безпідставно задовольнив позов в частині виселення відповідача, оскільки відповідно до ст.826 ЦК України тільки у разі розірвання цивільно-правового договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Інших підстав, передбачених як Житловим так і Цивільним кодексами України для виселення відповідача, позивачем не зазначалось та судом не досліджувалось.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -задовольнити в повному обсязі.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2011 року по цій справі в частині виселення ОСОБА_5 з наданням іншого житлового приміщення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: