Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-5235 / 12 Головуючий у 1-й інстанції: Кочева І.В.

Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлка В.Ю.

суддів:Забіяко Ю.Г.

Кримської О.М

при секретарі:Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про припинення виплати аліментів на утримання дружини, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про припинення виплати аліментів на утримання дружини.

В позові зазначав, що 27 листопада 2010 року між ним та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 09 лютого 2012 року він сплачує на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина у розмірі ј частки з усіх видів заробітку(доходу), але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також на користь ОСОБА_6 сплачує аліменти на її утримання у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною трирічного віку.

Щомісячно його прибуток після сплати всіх податків становить 1000 грн., з яких щомісячно 700 грн. він сплачує аліменти, що перевищує половину його доходів та ставить його в тяжке матеріальне становище, а також відповідач має самостійний дохід та не потребує матеріальної допомоги.

Просив суд, припинити виплату коштів на утримання, які стягуються з нього на користь ОСОБА_6 на її утримання у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку(доходу) до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що зазначені позивачем підстави для припинення виплати аліментів на утримання дружини не передбачені ст.85 СК України.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212-214 ЦПК України повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та застосував закон, що їх регулює.

Судом встановлено, що 27 листопада 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 09 лютого 2012 року ОСОБА_5. сплачує на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина у розмірі ј частки з усіх видів заробітку(доходу), але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також на користь ОСОБА_6 сплачує аліменти на її утримання у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною трирічного віку.

Аліменти на утримання дружини стягнуті відповідно до положень ст.84 СК України.

Згідно ст.84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Позивач просив припинити право дружини з якою проживає дитина віком до трьох років на одержання аліментів.

Дані правовідносини врегульовані ст.85 СК України.

Суд першої інстанції, правильно встановивши дані обставини справи, дійшов вірного висновку про необґрунтованість позову в частині припинення стягнення аліментів на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трьох років, що відповідає положен ням ст.ст.84 і 85 Сімейного кодексу України.

Право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини (ст.85 СК України).

Таким чином, підстави припинення права дружини на утримання визначені ст.85 СК України, але жодна з них не має відношення до даної конкретної справи та зазначених позивачем підстав позову.

Позивач як на підставу припинення аліментів на утримання дружини з якою проживає дитина віком до трьох років посилався на те, що вона в теперішній час працює, має самостійний заробіток, а його дохід не дозволяє йому сплачувати аліменти.

Зазначенні обставини у відповідності до ст.85 СК України не є підставою для припинення права дружини на одержання аліментів присуджених їй в порядку ст.84 СК України.

Колегія суддів погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.

Виходячи з правового аналізу приписів статей 84 і 85 СК України, які регламентують право матері дитини на утримання у разі проживання з нею дитини та припинення права на утримання, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на ті обставини, що одержувач аліментів перестала потребувати матеріальної допомоги, а платник аліментів неспроможний надавати таку допомогу, і дані обставини, на думку апелянта, відповідно до статті 82 СК України є підставою для припинення права відповідача на утримання до досягнення дитиною трирічного віку, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки стаття 82 СК України дані правовідносини не регулює.

Таким чином, до спірних правовідносини відносно утримання позивачем відповідача у зв'язку з її правом на підставі ч.2 статті 84 СК України та згідно рішення суду, не може бути застосована правова норма статті 82 СК України, яка регулює саме право на утримання, яке виникає на підставі статей 75 і 76 СК України, а не право, яке виникає у зв'язку з доглядом за дитиною до трьох років, що передбачено ч.ч.2, 4 статті 84 СК України.

Виникнення права на утримання за вказаними нормами закону мають різний характер по складу суб'єктів та правових підстав.

Отже, колегія суддів, на підставі вищевикладеного, приходить до висновку, що твердження апелянта про неврахування судом всіх обставин по справі та неправильне застосування норм права є голослівними та необґрунтованими, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та представлені сторонами докази, дав їм вірну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального права, тому постановлене рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують цього, що не дає підстав для скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-15, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2012 року по цій справі -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: