Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-5262 / 12 Головуючий у 1-й інстанції: Курдюков В.М.

Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлка В.Ю.

суддів:Забіяко Ю.Г.

Кримської О.М.

при секретарі:Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Токмацького міського відділу земельних ресурсів, Токмацької міської ради, про визнання недійсним та скасування частини рішення Токмацької міської ради, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначалось, що рішенням Токмацької міської ради від 21 червня 2007 року № 26 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано у власність земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства згідно з додатками.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 серпня 2007 року серії ЯТ № 711407, ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 липня 2007 року серії ЯГ № 711406. У вказаних актах про право власності на земельну ділянку, вказано, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками земельної ділянки у розмірі по 1/2 частині.

Вказаний розподіл частин земельної ділянки було вчинено під час здійснення процесу приватизації, з посиланням на те, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 28 вересня 2000 року володіє 1/2 частиною будинку за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2006 року також володіє 1/2 частиною будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2011 року розділено земельну ділянку за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10.09.2008 року.

Згідно експлікації до плану будинку за технічним паспортом частина будинку ОСОБА_5 більша, ніж у ОСОБА_6 на 20,4кв.м. Тобто фактично на момент приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 володіла більшою частиною нерухомого майна у спільній частковій власності, а тому мала права на приватизацію більшої частини земельної ділянки, що не було враховано під час здійснення приватизації земельної ділянки.

Уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним та скасувати п.п.6 і 17 Рішення Токмацької міської ради від 21 червня 2007 року № 26; визнати недійсними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 серпня 2007 року серії ЯГ № 711407 про передачу ОСОБА_5 у власність земельну ділянку у розмірі 0,1000га, та державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 серпня 2007 року серії ЯГ № 711406 про передачу ОСОБА_6 у власність земельну ділянку у розмірі 0,1000га.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 27 серпня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що рішенням Токмацької міської ради від 21 червня 2007 року № 26 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано у власність земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства згідно з додатками.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 серпня 2007 року серії ЯТ № 711407, ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 липня 2007 року серії ЯГ № 711406. У вказаних актах про право власності на земельну ділянку, вказано, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками земельної ділянки у розмірі по 1/2 частині.

Вказаний розподіл частин земельної ділянки було вчинено під час здійснення процесу приватизації, з посиланням на те, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 28 вересня 2000 року володіє 1/2 частиною будинку за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2006 року також володіє 1/2 частиною будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України та ч.1 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 20 квітня 2006 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 «ґ» постанови «Про практику застосування судами земельної законодавства при розгляді цивільних справ»від 16 квітня 2004 року № 7, при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007р. №997-У - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2011 року, яке набрало законної сили 06 лютого 2012 року, встановлені обставини, які в силу ч.3 ст.61 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ, та яким розділено в натурі земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10.09.2008 року, та кожному виділена 1/2 частина земельної ділянки, площею по 0,050га, у відповідності до часток співвласників будинку.

Позивачем не надано доказів того, що рішення Токмацької міської ради від 21 червня 2007 року № 26, за яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано у власність земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства згідно з додатками, прийнято з порушеннями чинного законодавства, тому суд прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання цього рішення незаконним, його скасування та визнання державних актів, виданих на підставі цього рішення недійсними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи про те, що судом не з'ясовані обставини справи, не встановлені спірні правовідносини та не застосована належна правова норма не знайшли свого підтвердження.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-15, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 серпня 2012 року по цій справі -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: