Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5275 / 12 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлка В.Ю.
суддів:Забіяко Ю.Г.
Кримської О.М
при секретарі:Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах Фонду державного майна України та Публічного акціонерного товариства «Завод Прилив»
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 липня 2012 року у справі за позовом Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах Фонду державного майна України, Публічного акціонерного товариства «Завод Прилив» до ОСОБА_5, Управління Держкомзему у м. Бердянську, треті особи -ОСОБА_6, Бердянська міська рада, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та повернення земельної ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2012 року Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 7 від 26.05.1992 року державному підприємству «Завод «Прилив»була надана у постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка земельна ділянка площею 5,5га по вул.Серафимовича у м.Бердянську. Державний акт на постійне користування земельною ділянкою був зареєстрований в книзі записів державних актів постійного користування землею за № 200. Наказом № 13-АТ в.о.голови Фонду Державного майна України від 11.06.1998 року державне підприємство «Завод «Прилив»реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство «Прилив». Усяке розпорядження активами підприємства та землею проводиться лише з дозволу та погодження Фонду Державного майна України. 29.06.2011 року здійснене перейменування ВАТ «Прилив»у ПАТ «Прилив»(Публічне акціонерне товариство «Завод Прилив»).
Прокурорською перевіркою було встановлено, що Бердянською міською радою рішення про припинення права користування земельною ділянкою заводу «Прилив»не виносилось, державний акт на право постійного користування не скасовано. Не зважаючи на те, що ВАТ завод «Прилив»від земельної ділянки не відмовлявся, погодження Фонду державного майна на вилучення (відчуження) земельної ділянки не було, в передбаченому законом порядку земельна ділянка не вилучалась, вона протягом 2007 - 2009 років була поділена на земельні ділянки в районі вулиць Лазо, Серафимовича, Старбва та Фестивальної та передана громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків.
Пунктом 3.13 рішенням Бердянської міської ради №8 від 14.08.2008 року земельна ділянка площею 0,0924га, розташована по АДРЕСА_1, надана громадянину ОСОБА_6 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земель, на які був зареєстрований державний акт на право постійного користування за заводом «Прилив»№ 200 для будівництва школи та дитячого садку.
Бердянська міська рада розпорядилась землями, які знаходяться у державній власності.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2011 року скасований пункт 3.13 рішення Бердянської міської ради №8 від 14.08.2008 року «про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,0924га, розташованої по АДРЕСА_1».
Але, 15.10.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на підставі якого був виготовлений новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №992200, який зареєстровано 21.01.2009 року за №010926500045.
Посилаючись на викладені обставини, та вважаючи договір купівлі-продажу від 15.10.2008 року нікчемним, прокурор просив суд визнати недійсним виданий ОСОБА_5 державний акт серії ЯЕ №992200 на право власності на земельну ділянку площею 0,0924га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; скасувати його реєстрацію, здійснену в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі»від 21.01.2009 року за реєстраційним №010926500045; зобов'язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку за належністю Публічному акціонерному товариству «Завод «Прилив».
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 липня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено підстав для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони повністю узгоджуються із встановленими по справі обставинами та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 7 від 26.05.1992 року державному підприємству «Завод «Прилив»була надана у постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка земельна ділянка площею 5,5га по вул.Серафимовича у м.Бердянську. Державний акт на постійне користування земельною ділянкою був зареєстрований в книзі записів державних актів постійного користування землею за № 200. Наказом № 13-АТ в.о.голови Фонду Державного майна України від 11.06.1998 року державне підприємство «Завод «Прилив»реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство «Прилив». Усяке розпорядження активами підприємства та землею проводиться лише з дозволу та погодження Фонду Державного майна України. 29.06.2011 року здійснене перейменування ВАТ «Прилив»у ПАТ «Прилив»(Публічне акціонерне товариство «Завод Прилив»).
Прокурорською перевіркою було встановлено, що Бердянською міською радою рішення про припинення права користування земельною ділянкою заводу «Прилив»не виносилось, державний акт на право постійного користування не скасовано. Не зважаючи на те, що ВАТ завод «Прилив»від земельної ділянки не відмовлявся, погодження Фонду державного майна на вилучення (відчуження) земельної ділянки не було, в передбаченому законом порядку земельна ділянка не вилучалась, вона протягом 2007 - 2009 років була поділена на земельні ділянки в районі вулиць Лазо, Серафимовича, Старбва та Фестивальної та передана громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків.
Пунктом 3.13 рішенням Бердянської міської ради №8 від 14.08.2008 року земельна ділянка площею 0,0924га, розташована по АДРЕСА_1, надана громадянину ОСОБА_6 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земель, на які був зареєстрований державний акт на право постійного користування за заводом «Прилив»№ 200 для будівництва школи та дитячого садку.
Бердянська міська рада розпорядилась землями, які знаходяться у державній власності.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2011 року скасований пункт 3.13 рішення Бердянської міської ради №8 від 14.08.2008 року «про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,0924га, розташованої по АДРЕСА_1».
15.10.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на підставі якого був виготовлений новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №992200, який зареєстровано 21.01.2009 року за №010926500045.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).
Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2011 року скасований один лише пункт 3.13 рішення Бердянської міської ради №8 від 14.08.2008 року, але в цілому це рішення Бердянської міської ради, на підставі якого був отриманий ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку, не було визнано недійсним та не було скасовано, як це передбачено ст.155 Земельного кодексу України та ст.393 Цивільного кодексу України.
ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку на підставі укладеного між ОСОБА_6 та ним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 15.10.2008 року, на підставі чого був виготовлений та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №992200, який зареєстровано 21.01.2009 року за №010926500045 (а.с.7-9).
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону, право власності на земельну ділянку, набуту ОСОБА_5 у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки (договору купівлі-продажу від 15.10.2008 року), а не державним актом, виданим на підставі незаконного та скасованого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.10.2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не визнаний недійсним, а вважати його нікчемним в силу закону немає підстав.
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги роз'яснення, що містяться у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оскільки відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Частиною другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені у статті 12 ЗК України.
З урахуванням статті 126 ЗК України державний акт на право власності на земельну ділянку посвідчує лише право власності на земельну ділянку і не є по своїй суті актом органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, судом першої інстанції, правильно застосовані норми права, які у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки не поширюються на спірні правовідносини, а саме стаття 393 ЦК України, згідно якої правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника визнається судом незаконним та скасовується, а не державний акт, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Порядок припинення прав на землю регулюється главою 22 Земельного кодексу України та статтею 140 цього кодексу визначено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст.140-149 ЗК України.
Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст.140 ЗК України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.
Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, Земельним кодексом України не передбачено.
Подібну позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп.
Частиною другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені у статті 12 ЗК України.
З урахуванням статті 126 ЗК України державний акт на право власності на земельну ділянку посвідчує лише право власності на земельну ділянку і не є по своїй суті актом органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника.
Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт, або недійсності, нікчемності цивільно-правової угоди, в результаті якої набуто право власності на земельну ділянку.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.
Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Державні акти породжують певні правові наслідки, а підставами для визнання такого акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або компетенції органу, який його видав.
Позивачем не доведено, що державний акт, виданий ОСОБА_5 на підставі цивільно-правової угоди, не відповідає вимогам чинного законодавства або компетенції органу, який його видав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права.
Отже, судом повно з'ясовано обставини справи, а зібраним доказам надано оцінки.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та постановив законне і обґрунтоване рішення відповідно до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-15, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах Фонду державного майна України та Публічного акціонерного товариства «Завод Прилив»- відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 липня 2012 року по цій справі -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: