АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5201/12 Справа № 2-66/11 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д.І. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

29.10.2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Басуєвої Т.А.

при секретарі -Синенко Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 в її інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи -Меліоративна селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Гарант», Орган опіки та піклування Меліоративної селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3 в її інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, мотивуючи його тим, що з 27 листопада 1999 року по 19 липня 2006 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_7 Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

B серпні 2001 року їх сім'я зареєструвалась в квартирі АДРЕСА_1. В даній квартирі також зареєстровані: з 1996 року - ОСОБА_4, який є наймачем зазначеного жилого приміщення, з 1998 року - ОСОБА_3 та її діти ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, але, зазначені особи не проживали і не проживають в даній квартирі.

Шлюбні відносини з ОСОБА_7 були припинені у 2005 році і чоловік переїхав на проживання у м.Дніпропетровськ.

Посилаючись на вимоги ст.107 ЖК України, просить визнати ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року позов ОСОБА_2 в частині вимог до ОСОБА_7 було залишено без розгляду.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року в частині відмови у позовних вимогах скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, зазначаючи, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 відхиленню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мале місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того,що ОСОБА_3 та її діти в 2004 році вибули на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, а тому вони втратили право користування спірним житловим приміщенням з дня вибуття на підставі ст.107 ЖК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

В п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»від 12 квітня 1985 року №2 зазначено, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. Разом з тим належить враховувати, що згідно з п.5 ст.71 ЖК (в редакції Закону від 18 грудня 1991 року) інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або інші установи соціальної допомоги, мають право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 є наймачем жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1 і зареєстрований в даній квартирі з 1996 року. У 1998 році в цій квартирі була зареєстрована його дочка - відповідачка ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, а в 2001 році його син ОСОБА_7, невістка ОСОБА_2 і малолітній онук ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. 24 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_2 знявся з реєстраційного обліку із спірної квартири.

Відповідач ОСОБА_4 є інвалідом першої групи з 2004 року, потребує стороннього догляду, іншого житла, крім спірної квартири, не має, позивачка перешкоджає йому в користуванні даною квартирою, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову щодо визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою.

З матеріалів справи видно, що відповідачка ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми зі згоди ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_1.

Згідно довідки Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №23 від 02 червня 2008 року ОСОБА_3 з дітьми проживає в будинку, який належить сторонній особі. Свого житла та майна ОСОБА_3 не має.

Таким чином, житло, в якому проживає відповідачка ОСОБА_3 не є постійним місцем проживання

В судовому засіданні ОСОБА_4, як наймач квартири, заперечував проти визнання ОСОБА_3 з дітьми такими, що вони втратили право користування квартирою.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивачка не виконала вимоги ст.ст.11,60 ЦПК України та не надала суду належних і допустимих доказів того, що відповідачі вибулі зі спірної квартири на інше постійне місце проживання.

За таких обставин рішення Новомосковського міськрайонного суду щодо визнання ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням скасувати і в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року в частині визнання ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням скасувати і в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: