УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6876/2012Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

"22" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Харченко І.О.

СуддівЧистякової Т.І. Макарчук Л.В.

При секретаріТорєханові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконавчого комітету Ялтинської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право власності на житло, договору дарування частки квартири недійсними, та визнання недійсним і скасування реєстрації права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

01 червня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконавчого комітету Ялтинської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право власності на житло, договору дарування частки квартири недійсними, та визнання недійсним і скасування реєстрації права власності. Вимоги мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. З моменту вселення в зазначену квартиру, вона користується приміщенням літер 1-3 - ванна, площею 2,7 кв.м.; приміщенням літери 1-15 - коридор, площею 1,9 кв.м. Однак дані приміщення незаконно увійшли у приватизацію квартири №1 домоволодіння. Просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виданого 13 серпня 2002 року за № 1183-V виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на ім'я відповідачів; визнати недійсним договір дарування від 12 травня 2003 року та скасувати у КП Ялтинської міської ради «БТІ» реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачами.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконавчого комітету Ялтинської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право власності на житло, договору дарування частки квартири недійсними, та визнання недійсним і скасування реєстрації права власності відмовлено.

Не погодившись з рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції з'ясовані не всі обставини по справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не були виконані вимоги статей 10, 27, 57, 60, 63, 137 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідачами ОСОБА_7 та представником ОСОБА_8- ОСОБА_11, подані письмові заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_6

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_12 та представника відповідачки ОСОБА_8 - ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних правових підстав.

Згідно зі статтями 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка приватизувала свою квартиру № 1а без спірних приміщень, своє свідоцтво про право власності від 02 березня 1993 року вона не оскаржувала. Ті обставини, що вона всі ці роки незаконно користувалась спірними приміщеннями, а потім самовільно переобладнала їх - демонтував в частині житлової кімнати № 1а-5, яка була 12,4 кв.м., а після цього стала 16,8 кв.м., не може бути підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності відповідачів на квартиру №1. Щодо позовних вимог про визнання договору дарування недійсним і скасування реєстрації права власності, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, позивачкою суду не наведено.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статей 2, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року приватизація квартир у будинках і кімнат у гуртожитках, включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення власником (володільцем) будинку. Наймачі, які проживали у квартирах до реконструкції, мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир, жилої площі в цьому гуртожитку. Власники квартир багатоквартирних будинків та житлової площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Із фактичних обставин справи та наданих сторонами документів убачається, що наказом № 42 від 02.03.1993 року ОСОБА_6 передана квартира АДРЕСА_1 у приватну власність (аркуш справи 8). 02 березня 1993 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на житло на спірну квартиру, загальною площею 49,40 кв.м. (аркуш справи 9). В цьому ж свідоцтві встановлено, що характеристика квартири і її обладнання вказані у технічному паспорті, який є складовою частиною даного свідоцтва.

Згідно технічному паспорту на вищевказану квартиру, оригінал якого був оглянутий судом першої інстанції, а копія долучена до матеріалів справи (аркуші справи 57-58), її квартира складається з трьох кімнат, площею 35,0 кв.м., в тому числі: перша кімната площею 12,4 кв.м., друга кімната площею 15,6 кв.м., третя кімната площею 7,0 кв.м., кухні площею 3,0 кв.м., ванної кімнати площею 4,0 кв.м., убиральні, коридору 3,0 кв.м., тамбуру площею 4,4 кв.м., загальною площею 49,40 кв.м.

Тобто, при приватизації до квартири позивачки не увійшли спірні приміщення, а саме: № 1-3 - ванна та № 1-15 - коридор.

Достовірно знаючи з 1993 року про вищезазначені обставини, позивачка ОСОБА_6 своє свідоцтво про право власності не оскаржила, в іншій спосіб зазначені недоліки не усунула, на момент приватизації відповідачами у 2002 році квартири № 1 зі спірними приміщеннями про це а ні їм, а ні органу приватизації не заявила та не довела.

А тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні її вимог щодо визнання недійсною приватизацію та свідоцтва про право власності на житло від 13.08.2002 року квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_8 (аркуш справи 12).

Позивачка ОСОБА_6, в порушення вимог Закону, без проведення реконструкції, без дозволу на реконструкцію самовільно переобладнала спірні приміщення, демонтував в частині житлової кімнати.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно того, що використання ОСОБА_6 спірних приміщень на протязі кількох років, не може бути підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності відповідачів на квартиру №1.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підстави недійсністю правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

12.05.2003 року ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (в особі представника) подарували по 1/5 частці кожний, а ОСОБА_14 прийняла в дар 2/5 частки квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування (аркуш справи 13).

Позивачкою ОСОБА_6 не надано та не доведено жодної підстави для визнання зазначеного договору дарування недійсним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні таких позовних вимог.

Колегія суддів, дослідивши інші доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин, а оскаржуване рішення суду від 21 серпня 2012 року постановлено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, то передбачених статтею 309 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313, 314-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: І.О.Харченко Т.І.Чистякова Л.В.Макарчук