Справа № 2-59/11

РІШЕННЯ

іменем України

31 січня 2012 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл майна колишнього подружжя, -

УСТАНОВИВ:

          У листопаді 2010 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна колишнього подружжя. Посилаючись на розірвання шлюбу та припинення ведення спільного господарства і спільного проживання, просив поділити майно, набуте ними за час шлюбу, виділивши йому гараж та жилий будинок у селі, а відповідачці автомобіль, меблі та побутову техніку.

          Відповідачка подала заперечення проти позову, у яких із відступленням від засад рівності в інтересах дітей просила виділити позивачу автомобіль та побутову техніку, а гараж і жилий будинок у селі виділити їй.

          У судовому засіданні позивач пояснив, що після розірвання шлюбу відповідачка з дітьми залишилася проживати у приватизованій квартирі, яка їм належить на праві спільної власності і користується меблями та побутовою технікою, придбаними під час шлюбу, якими вона обладнана. Право володіння і користування гаражем у гаражному товаристві “Престиж”, побудованим під час шлюбу, оформлене на нього на підставі членства в кооперативі. Автомобіль також оформлений на нього і зберігається у гаражі. Після розірвання шлюбу з відповідачем ним ніхто не користується. Ключі від гаража і документи на автомобіль відповідач утримує у себе. Після розірвання шлюбу з відповідачем він проживає окремо і сплачує аліменти на утримання двох дітей, які проживають з відповідачкою. Під час шлюбу ними був куплений під дачу жилий будинок з надвірними будівлями у с. Гуньківці, який оформлений на нього. Поряд з цим будинком проживають його батьки, у зв'язку з чим просить виділити жилий будинок йому, а відповідачці присудити грошову компенсацію вартості її частки, суму якої він вніс на депозитний рахунок суду.

          Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у варіанті позивача заперечувала. Суду пояснила, що з відповідачкою після розірвання шлюбу з позивачем залишилися проживати двоє дітей, яким необхідне оздоровлення літом на дачі. Гараж необхідний їй для зберігання продовольчих запасів. Тому в інтересах дітей необхідно відступити від засад рівності і виділити їй жилий будинок та гараж в натурі, а автомобіль та речі домашнього вжитку виділити позивачеві.

          Перевіривши та оцінивши надані сторонами докази, суд вважає правильним позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4, - сторони по справі, з 29 квітня 1993 року перебували у шлюбі, який між ними розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управлівння юстиції Київської області зроблено відповідний актовий запис № 81 від 21 липня 2009 року (а.с.6, 7-8). Мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-8).

          Згідно свідоцтва про право власності на житло від 10 грудня 1997 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, - сторонам по справі, ОСОБА_7, - їх дочці, у якій зареєстровано місце проживання колишнього подружжя та їх дітей (а.с.20,51).

          За час шлюбу подружжям, - сторонами по справі, придбано наступне майно:

-          мікрохвильову піч LG, модель MS-2342W вартістю 332 грн. 80 коп.;

-          відеомагнітофон «Panasonik»модель NV-FS600 вартістю 100 грн.;

-          набір м’яких меблів, який складається з предметів: диван розкладний, два крісла –вартістю 2900 грн.;

-          телевізор стаціонарний кольорового зображення «LG»модель 21FU3RLX вартістю 1129 грн. 14 коп.;

-          відеокамера JVC450x, модель GR-SX210A вартістю 81 грн.;

-          холодильник (морозильник) побутовий компресорний Stinol-105EL вартістю 535 грн. 75 коп.;

-          телевізор стаціонарний кольорового зображення «Thomson»модель 29DF25KH вартістю 572 грн.;

-          пральну машину BOCH max 4 модель WFC1600 вартістю 372 грн. 60 коп.;

-          холодильник побутовий LG модель GR-B45BTOA вартістю 4 160 грн. (а.с.12-19, 128-130, 131-133,134,135);

-          автомобіль марки Renault 21 GTS, 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 18 040 гривень 66 копійок (а.с.9,36,121-123,124,125);

-          жилий будинок з надвірними будівлями вартістю 96 293 гривні, розташований за           адресою: Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Гуньківка, вул. Набережна 22           (а.с.11,38,39,139-149,151,152-153,158-161).

          Всього подружжям придбано під час шлюбу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, на загальну суму 124 506 гривень 29 копійок.

          Крім того, під час шлюбу подружжям побудовано капітальний гараж № 11 у блоці № 1 на території гаражного кооперативу “Престиж” м. Славутича вартістю 36 252 гривні, право володіння і користування яким оформлено на ім'я ОСОБА_1, - позивача у справі, який є членом цього кооперативу (а.с.11,37,139-149,150,154-155,157).          

          Вирішуючи спір, суд виходить з положень Сімейного та Цивільного кодексів України, які регулюють спірні відносини.

          Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Як визначено ч. 1 ст. 61 цього кодексу об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно ч. 2 цієї статті об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

          Згідно ст. 63 цього кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

          Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

          Як передбачено ч. 1 ст. 69 цього кодексу, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

          За правилом ч. 1 ст. 70 цього кодексу у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішення спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї (ч.2 цієї статті). За рішення суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 цієї статті).

          Як визначено ч. 1 і 2 ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. За змістом ч. 4 цієї статті за згодою подружжя допускається присудження одному з подружжя грошової компенсації замісць його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

          Як встановлено судом, під час шлюбу подружжям, - сторонами у справі, було придбано майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, на загальну суму 124 506 гривень 29 копійок, яке підлягає поділу.

          Не включається до складу майна, що підлягає поділу, капітальний гараж у гаражному товаристві «Престиж»вартістю 36 252 гривні, оскільки правовстановлюючих документів про право власності на це нерухоме майно, яке набувається відповідно до правил ч. 2 ст. 331 ЦК України, суду не надано. Володіння та користування цим майном здійснюється на підставі членства у відповідності до статуту цього товариства.

          Вирішуючи питання про поділ між подружжям майна на загальну суму 124 506 гривень 29 копійок, що підлягає поділу, суд виходить із засади рівності часток подружжя, встановленої ч. 1 ст. 70 СК України, оскільки відповідачем і її представником не доведено і судом не встановлено передбачених ч. 2 і 3 цієї статті підстав для відступлення від засади рівності.

          Позивачем надано суду довідку начальника відділу ДВС Славутицького міського управління юстиції Київської області про те, що ОСОБА_1, - позивач у справі, сплачує на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 33% заробітку. Станом на 19.12.2011 р. заборгованість по сплаті аліментів відсутня (а.с.177). Доказів того, що сплачуваних позивачем аліментів на утримання дітей недостатньо для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, відповідачем та її представником суду не надано.

          Виходячи з цього, посилання відповідача і її представника на необхідність відступлення від засад рівності і виділення їй жилого будинку не грунтуються на наданих доказах і до уваги судом не приймаються.

          Неподільним майном з придбаного подружжям за час шлюбу є автомобіль вартістю 18 040 гривень 66 копійок та жилий будинок з надвірними будівлями у с. Гуньківці вартістю 96 293 гривні, при поділі якого суд керується положеннями ст. 71 СК України. Згідно правила ч. 4 цієї статті присудження одному з подружжя грошової компенсації замісць його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

          Проти присудження грошової компенсації відповідачці замісць її права на частку у жилому будинку з надвірними будівлями та автомобілі представник відповідача у судовому засіданні заперечувала. Підстав для присудження відповідачці грошової компенсації за відсутності її згоди немає, оскільки з вимогою про припинення права власності відповідача на частку у жилому будинку та автомобілі з підстави, передбаченої ст. 365 ЦК України, позивач до суду не звертався.

          За таких обставин поділ в натурі неподільного майна –автомобіля вартістю 18 040 грн. 66 коп. та жилого будинку з надвірними будівлями вартістю 96 293 гривні є неможливим. У зв’язку з цим суд вважає правильним визнати право власності кожного з подружжя на одну другу частину зазначеного майна і залишити його у їх спільному користуванні.

При поділі в натурі іншого спірного майна подружжя загальною вартістю 10 173 гривні 29 копійок, придбаного під час шлюбу, що є об’єктом права спільної сумісної власності, суд виходить із закріпленого у ч. 1 ст. 70 СК України принципу рівності часток дружини і чоловіка, враховує інтереси кожного з подружжя, їх дітей, цільове призначення майна, його значення для сторін та засади справедливості і розумності, відповідно до яких позивачу необхідно виділити майно загальною вартістю 5 068 гривень 69 копійок, а відповідачці –майно загальною вартістю 5 104 гривні 60 копійок подібного призначення.

          За правилом ст. 88 ЦПК України судові витрати необхідно розділити між сторонами порівну та стягнути з відповідача судовий збір пропорційно вартості присудженого їй майна в натурі та права на частку у неподільному майні. Позивача від сплати судового збору необхідно звільнити на підставі п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

          Керуючись ст. 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          Поділити в натурі майно загальною вартістю 10 173 гривні 29 копійок, що є об’єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_8 і ОСОБА_4.

          Виділити ОСОБА_1 наступне майно загальною вартістю 5 068 гривень 69 копійок:

-          мікрохвильову піч LG, модель MS-2342W вартістю 332 грн. 80 коп.;

-          відеомагнітофон «Panasonik»модель NV-FS600 вартістю 100 грн.;

-          набір м’яких меблів, який складається з предметів: диван розкладний, два крісла –вартістю 2900 грн.;

-          телевізор стаціонарний кольорового зображення «LG»модель 21FU3RLX вартістю 1129 грн. 14 коп.;

-          відеокамера JVC450x, модель GR-SX210A вартістю 81 грн.;

-          холодильник (морозильник) побутовий компресорний Stinol-105EL вартістю 535 грн. 75 коп..

Виділити ОСОБА_4 наступне майно загальною вартістю 5 104 гривні

60 копійок:

- телевізор стаціонарний кольорового зображення «Thomson»модель 29DF25KH вартістю 572 грн.;

- пральну машину BOCH max 4 модель WFC1600 вартістю 372 грн. 60 коп.;

- холодильник побутовий LG модель GR-B45BTOA вартістю 4 160 грн..

          Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності по одній другій частці за кожним на автомобіль вартістю 18 040 гривень 66 копійок марки Renault 21 GTS, 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і залишити його у їх спільному користуванні.

          Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності по одній другій частці за кожним на жилий будинок з надвірними будівлями вартістю 96 293 гривні, розташований за адресою: Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Гуньківка, вул. Набережна 22 і залишити його у їх спільному користуванні.

          У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

          Стягнути з відповідача на користь позивача 75 гривень судових витрат.

          Стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 622 гривні 71 копійка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_9