донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.06.2006 р. справа №41/80а
Судова колегія апеляційного господарського суду у складі:
головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів | Бондаревої Г.Г., Величко Н.Л., |
при секретареві судового засідання | Горанська Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Михайлик А.С.-за дов., Козак Є.Д.-за дов., |
від відповідача: | Шинкарьова І.В.-за дов., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу (актовий зал) за апеляційною скаргою: | Державної податкової адміністрації у Донецькій області м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 28.04.2006 р. |
по справі | №41/80а (суддя:Гончарова С.А.) |
за позовом | Державного відкритого акціонерного товариства "Вантажно-транспортне управління "Шахтарськвантажтранс" м.Шахтарськ |
до | Державної податкової адміністрації у Донецькій області м.Донецьк |
про | про визнання недійсним податкового роз'яснення |
В С Т А Н О В И ЛА:
Позивач, ДВАТ “Вантажно-транспортне управління “Шахтарськвантажантрацит” (м.Шахтарськ), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ДПА в Донецькій області про визнання недійсним податкового роз’яснення ДПА у Донецькій області, надане в листі від 03.03.2005р. №3274/10 (31-213-5) з приводу можливості застосування позивачем ставки земельного податку, передбаченого п.10 ст.7 Закону України “Про плату за землю”.
Рішенням від 28.04.2006р. господарський суд Донецької області (суддя: Гончаров С.А.) у справі №41/80а позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнавши недійсним податкове роз’яснення ДПА у Донецькій області, надане у листі від 03.03.20-05р. №3274/10 (31-213-5).
Розгляд справи за правилами Господарського процесуального кодексу України та рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що з ухвали господарського суду Донецької області від 21.03.2006р. по справі №34/391а вбачається, що розгляд справ про визнання недійсним податкового роз’яснення відноситься до юрисдикції господарських судів за нормами ГПК України; тим, що у спірних правовідносинах у якості позовних вимог правомірно визначено предмет позову щодо визнання недійсним податкового роз’яснення органу стягнення, яким є відповідач; на те, що у спірному податковому роз’ясненні відсутні будь-які посилання на наведені норми законодавства, на дослідження відповідачем статусу позивача та його відношення до залізниць; тим, що не може бути визнане таким, що відповідає законодавству податкове роз’яснення, в основу якого покладені хибні підстави і обставини та яке роз’яснює певні права та обов’язки платника податків, обгрунтовуючи наявність чи відсутність таких прав та обов’язків посиланням на невизначені нормами законодавства, поняття та терміни.
Доводи відповідача з посиланнями на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2004р. у справі №29/505а були відхилені місцевим господарським судом в зв’язку з тим, що на думку судді в наведеній постанові апеляційною інстанцією не досліджувались питання віднесення чи невіднесення позивача до “підприємств та організацій залізничного транспорту загального користування” і це поняття не аналізувалось та не застосовувалось, а висновки постанови Донецького апеляційного господарського суду базуються на інших обставинах. З огляду на зазначену мотивацію місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість застосування в спірних правовідносинах положень ст.35 ГПК України.
Відповідач, ДПА в Донецькій області, з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 28.04.2006р. у справі №41/80а не погодився та подав апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2006р. було відновлено пропущений ДПА в Донецькій області процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2006р. у справі №41/80а.
В обгрунтування вимог про скасування заявник посилається на те, що спір про визнання недійсним листа ДПА України від 03.03.20-05р. №3274/10 (31-213-5) не є актом в розумінні ст.12 ГПК України і дана категорія спорів непідвідомча господарським судам; на те, що згідно підпункту 6.2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02/5-35 не підлягають розгляду господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними різного роду листів, інформації, роз’яснень, які надсилаються державними чи іншими органами на адресу підпорядкованих їм структур та ін. з приводу конкретних ситуацій; на те, що оспорений лист не затверджено наказом ДПА України у Донецькій області або наказом центрального контролюючого органу та не носить узагальнюючого характеру; на те, що позивач не має відношення до залізниці, в зв’язку з чим у нього відсутнє право на отримання пільг, передбачених ст.7 Закону України “Про плату за землю”; на те, що господарським судом першої інстанції порушено вимоги ст.35 ГПК України, оскільки питання застосування позивачем відповідної ставки земельного податку вже розглядалось господарським судом Донецької області по справі №29/505а.
Позивач, ДВАТ “Вантажно-транспортне управління “Шахтарськвантажтранс” (м.Шахтарськ), у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим.
Позивач наполягає на тому, що рішення господарського суду Донецької області прийняте з додержанням норм Конституції України, норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006р. в порядку ст.28, ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено склад судової колегії по розгляду апеляційної скарги ДПА в Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області 28.04.2006р. у справі №41/80а.
Судове засідання апеляційної інстанції переносилось в порядку ст.77, ст.99, ст.101 ГПК України.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації в порядку ст.44, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Як свідчать матеріали справи, ДВАТ “Вантажно-транспортне управління “Шахтарськвантажантрацит” (м.Шахтарськ) звернулось до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового роз’яснення ДПА у Донецькій області, надане в листі від 03.03.2005р. №3274/10 (31-213-5). Місцевим господарським судом 21.03.2006р. було закрите провадження по справі №34/391а з огляду на те, що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції господарських судів за нормами господарсько-процесуального судочинства. Зазначену ухвалу не було оскаржено сторонами.
Позивачем в-друге після набрання законної сили чинності ухвалою господарського суду Донецької області від 21.03.2006р. по справі №34/391а було подано позовну заяву за правилами Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою від 30.03.2003р. господарським судом Донецької області було порушено справу №41/80а за позовом ДВАТ “Вантажно-транспортне управління “Шахтарськвантажантрацит” (м.Шахтарськ) до ДПА у Донецькій області про визнання недійсним податкового роз’яснення ДПА у Донецькій області, надане в листі від 03.03.2005р. №3274/10 (31-213-5).
Процесуальна дія щодо порушення провадження у справі №41/80а за нормами Господарського процесуального кодексу України проведена з урахуванням наявності неоскарженої ухвали господарського суду Донецької області від 21.03.2006р. у справі №34/391а.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2005р. ДВАТ “Вантажно-транспортне управління “Шахтарськвантажтранс” (м.Шахтарськ) звернувся до ДПА в Донецькій області із запитом №12/50 про надання податкового роз’яснення “з питань застосування ставки земельного податку до категорій земель, які знаходяться в межах населених пунктів та застосовуються позивачем за їх прямим призначенням, а саме –забезпеченню роботи залізничного транспорту” (див.30арк.справи).
Факт звернення позивача з листом до ДПА в Донецькій області було мотивоване посиланнямии на наявність публікації матеріалів з питань застосування земельного податку в журналі “Вісник податкової служби України” №42 за листопад 2004р. (54-55арк.справи), а саме –статті головного державного податкового ревізора-інспектора відділу моніторінгу застосування нормативно-правових актів управління місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПА України Фінашко В. “Земельний податок за земельні ділянки, надані для потреб залізничного транспорту”.
ДПА в Донецькій області на запит позивача від 01.02.2005р. №12/50 була надіслана відповідь “Про розгляд звернення” від 03.03.2005р. №3274/10 (31-213-5), згідно якої ДВАТ “Вантажно-транспортне управління “Шахтарськвантажтранс” (м.Шахтарськ) як підприємство залізничного транспорту загального користування повинно сплачувати земельний податок за ставкою 1% від грошової оцінки земель в межах населеного пункту (див.31арк.справи).
Відповідно до п.п.4.4.2 “г” п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податкове роз’яснення є оприлюднення офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз’яснення не має сили нормативно-правового акта.
Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Згідно п.п.4.4.2 “і” п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) платник податків може оскаржити до суду рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи роз’яснень (у тому числі форм обов’язкової податкової звітності, далі –податкових роз’яснень), які за висновком такого платника податків суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов’язкового платежу).
В статті 6 Закону України “Про судоустрій України” закріплено, що усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів належним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів.
Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України визначено, що положення цієї статті Конституції щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на зміст вищезазначеного Рішення Конституційного суду України судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо необхідності припинення провадження у справі за непідвідомчістю.
Юридичною формою рішення державного чи іншого органу є виданий цим органом відповідний акт, який є офіційним письмовим документом, що породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Спірний лист ДПА в Донецькій області від 03.03.2005р. №3274/10 (31-213-5) не затверджений рішенням центрального (керівного) органу контролюючого органу, як це передбачено підпунктом “і” п.п.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. Саме наявність рішення центрального (керівного) органу або органу стягнення щодо видання податкового роз’яснення надає право платнику податків оскаржити таке рішення до суду.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що в спірних правовідносинах права та охоронювані законом інтереси позивача листом ДПА у Донецькій області від 03.03.2005р. №3274/10 (31-213-5) не порушені і за своїм змістом він не є обов’язковим для позивача.
Однією з підстав звернення позивача з запитом (лист від 01.02.2005р. №12/50/ до ДПА в Донецькій області була публікація матеріалів посадової особи ДПА України у “Віснику податкової служби України” №42 за 2004р. щодо земельного податку за земельні ділянки, що надавались для потреб залізничного транспорту. В даному випадку позивачем не враховано, що в компетенцію ДПА в Донецькій області не входить надання будь-яких коментарів та тлумачень публікацій посадових осіб центрального податкового органу.
З огляду на вищезазначене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Результати апеляційного провадження у справі №41/80а оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.50-51, ст.811, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
У Х В А Л И ЛА:
Рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2006р. у справі №41/80а –скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Г.Г. Бондарева
Н.Л. Величко