Справа № 2-а-207/2008
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 червня 2008 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Корбута В.М.
при секретарі Божок Н.В.,
за участю представника позивачки ОСОБА_1.
та представника відповідача Мовчан О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії і виплати недоотриманої суми пенсії за минулий період,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_2. звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона являється постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС ІV категорії, є непрацюючим пенсіонером, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення і крім цього має статус дитини війни, а тому згідно з ст. ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як часткову компенсацію за страждання у воєнні та повоєнні роки.
Відповідач виплачує їй щомісячну доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищів розмір пенсії, як дитині війни, але в значно меньших розмірах ніж передбачено вимогами вищевказаних Законів. Звернення до відповідача про проведення перерахунку та виплати їй недоотримані суми до пенсії залишилось без задоволення. Тому вона змушена звернутись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивачки, посилаючись на вищенаведені обставини змінив предмет позову, частково відмовився від вимог та збільшив розмір стягнення стосовно підвищення пенсії, яка виплачується дитині війни і просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплаті недоотриманих сум щомісячної допомоги та додаткової пенсії за 2005-2007 року протиправними та стягнути з відповідача на користь позивачки недоотримані суми до пенсії у загальному розмірі 8409грн. 87 коп., в тому числі: 5097 грн. 60 коп. щомісячну доплату до пенсії за 2007 рік у відповідності до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 1858 грн. 77 коп. щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 4 категорії за 2005-2007 роки відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 1453 грн. 50 коп. підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ у Рокитнянському районі з 03.01.1990 року, їй виплачується доплата до пенсії, додаткова пенсія та підвищенна пенсія в порядку та розмірах визначених постановами КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а тому просить суд відмовити у задоволені позову.
Заслухавши предствників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2., згідно особистих документів є громадянкою України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому є дитиною війни по віку крім, цього являється постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС ІV категорії, що підтверджується посвідченнямНОМЕР_1, перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Рокитнянському районі Київської області як непрацююча пенсіонерка з 03.01.1990 року, є зареєстрованою особою і постійно проживає в АДРЕСА_1, яке згідно постанови КМ України від 23.07.1991 за №106 (додаток №1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що сторонами не оспорюється.
Відповідач нараховує та виплачує позивачці щомісячну доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищену пенсію не у відповідності до ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а керуюється вимогами постанов КМ України від 26.07.1996 року № 836 та від 03.01.2002 року №1, тому розмір цих виплат є значно меньшим ніж передбачено Законами України.
Викладене підтверджується поясненнями представників сторін та оглянутими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а відтак позивачка , як непрацююча пенсіонерка, має право на таку доплату.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії, тому відповідно і позивачка має право на таку додаткову пенсію.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії дітям війни підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, розмір доплати до пенсії, додаткової пенсії та розмір підвищення пенсії, які фактично нарахуваються та виплачуються відповідачем позивачці відповідно до вищевказаних постанов КМ України, суперечить вимогам ст.ст. 39, 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позиція представника відповідача щодо обставин даного спору ґрунтується виключно на положеннях постанов КМ України є хибною тому, що у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосування саме положення ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанови КМ України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Згідно ч.3 ст.9 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп визнано неконституційними положення п.п.13,30,71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими були зупиненні на 2007 рік дія статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до території України, остаточним і оскарженню не підлягає.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що відмова відповідача у донорахуванні та виплаті позивачці недоотриманих сум щомісячної доплати до пенсії за 2007 рік, додаткової пенсії за 2005-2007 роки та підвищення до пенсії за 2007 рік є протиправною.
Суд не знаходить підстав для обговорення питання про пропущення позивачкою строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки на цьому не наполягав відповідач.
Проте, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.
Керуючись ст.ст.8, 19, 113, 152 Конституції України, ст.ст. 39, 51, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, ст.ст. 6, 9, 17, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду у Рокитнянському районі Київської області про відмову ОСОБА_2 у донарахуванні та виплаті недоотриманих сум щомісячних доплат до пенсій за 2005-2007 роки протиправними.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік в сумі 5097 грн. 60 коп. у відповідності до ст.39 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 4 категорії за 2005-2007 роки в сумі 1858 грн. 77 коп. у відповідності до ст.51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підвищення до пенсії, як дитині війни за 2007 рік в сумі 1453 грн. 50 коп. у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а всього 8409 гривень 87 коп.
Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору у відповідності до п.18 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Звільнити Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області від сплати судового збору у відповідності до п.34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку визначеному ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Корбут В.М.