СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03 липня 2006 року | Справа № 2-13/7168-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Маслової З.Д.,
Антонової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Окул Наталя Леонідівна за довіреністю № 655 від 13.06.06;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Судацької міської санітарно-епідеміологічної станції на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 04 липня 2005 року у справі №2-13/7168-2005
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (вул. Павленка, 20, Сімферополь, 95006)
до Судацької міської санітарно-епідеміологічної станції (вул. Мічуріна, 4, Судак, 98000)
про стягнення 83118,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2005 року у справі №2-13/7168-2005 (суддя Жукова А.І.) позов Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим до Судацької міської санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 83118,00 грн. задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача 20979,00 грн. та штрафних санкцій 41958,00 грн. Стягнено з відповідача на користь державного бюджету 629,37 грн. державного мита, 118,00 грн. судових витрат
Не погодившись з вищезгаданим рішенням, Судацька міська санітарно-епідеміологічна станція звернулась з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою, здійсненою Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, встановлений факт необґрунтованого застосування відповідачем додаткової націнки у вигляді податку на додану вартість в розмірі 20% до тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27 серпня 2003 року „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за платню установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби” та даний факт, є підставою для застосування штрафних санкцій.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку апелянта, застосування додаткової націнки у вигляді податку на додану вартість в розмірі 20% до тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27 серпня 2003 року, проводилось у відповідності до Закону України „Про податок на додану вартість”, тому, у Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим відсутні правові підстави наполягати на порушенні його права чи інтересу.
22 серпня 2005 року у судовому засіданні представниками апелянта було підтримано апеляційну скаргу, представником позивача надано пояснення та заперечення. Судова колегія ухвалила за необхідне справу відкласти слуханням, у зв’язку з витребуванням додаткових документів з відповідача.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду на підставі заяви представників сторін про продовження строку розгляду справи №2-13/7168-2005, було продовжено строк провадження у справі.
Розпорядженням виконуючей обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 13 жовтня 2005 року у справі №2-13/7168-2005, суддю Видашенко Т.С. було замінено на суддю Маслову З.Д.
Розпорядженням виконуючей обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 24 жовтня 2005 року у справі №2-13/7168-2005, суддю Маслову З.Д. було замінено на суддю Видашенко Т.С.
Розпорядженням виконуючей обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 18 листопаду 2005 року у справі №2-13/7168-2005, суддів Заплава Л.М. та Видашенко Т.С. було замінено на суддів Лисенко В.А. та Маслову З.Д.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №2-13/7168-2005 від 19 грудня 2005 року, провадження у справі було зупинене, на підставі того, що до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи № 2-13/7168-2005 копії позовної заяви Судацької районної санітарно - епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про визнання рішення № 22 від 08 лютого 2005 року недійсним, яка прийнята господарським судом Автономної Республіки Крим 22 вересня 2005 року.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Судова колегія вважає за необхідне поновити провадження у справі №2-13/7168-2005, у зв'язку з тим, що на адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист з доданою копією Постанови господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-21/6836-2006А про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим №22 від 08 лютого 2005 року від Судацької районної санітарно - епідеміологічної станції з клопотанням про поновлення провадження.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2006 року у справі № 2-21/6836-2006А, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2006 року залишено без змін.
14 червня 2006 року розпорядженням виконуючей обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-13/7168-2005, суддю Лисенко В.А. біло замінено на суддю Антонову І.В.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Судацької міської санітарно-епідеміологічної станції підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що з 03 лютого 2005 року по 04 лютого 2005 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим було проведено перевірку, згідно з якою були встановлені порушення за період з 22 вересня 2003 року по 01 вересня 2004 року, Судацька міська санітарно-епідеміологічна станція застосувала додаткову націнку у вигляді податку на додану вартість у розмірі 20 % до тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27 серпня 2003 року „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за платню установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби".
Данні про порушення були зафіксовані в акті №0050 від 04 лютого 2005 року. На підставі цього, 08 лютого 2005 року позивачем відносно відповідача було ухвалено рішення №22 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”.
Згідно із зазначеним рішенням, Судацька міська санітарно-епідеміологічна станція необґрунтовано застосувала додаткову націнку у вигляді 20 % податку на додану вартість до тарифів у період з 22 вересня 2003 року по 01 вересня 2004 року, у зв`язку з чим, одержану виручку у розмірі 27706,00 грн. було вилучено до державного бюджету, а також, застосовані штрафні санкції у розмірі від одержаної виручки - 55412,00 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення сум економічних та штрафних санкцій у розмірі 83118,00 грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги: стягнути суми економічних санкцій у розмірі –20279,00 грн. та суми штрафних санкцій –41958,00 грн. Загальна сума склала 62937,00 грн.
Оскільки рішення №22 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” відповідачем не оскаржувалося, не визнавалось недійсним, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що таке рішення є обов’язковим для виконання, а позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як зазначив позивач у своєму позові, підставою для задоволення його вимог є рішення №22 від 08 лютого 2005 року „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”. Інших, передбачених законодавчими актами України, доказів, що підтверджують його твердження про порушення дисципліни цін збоку Судацької міської санітарно-епідеміологічної станції, суду не було надано.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-21/6836-2006А від 06 квітня 2006 року було скасоване рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим №22 від 08 лютого 2005 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2006 року у справі № 2-21/6836-2006А, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2006 року залишено без змін.
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що на даний час у Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим не має підстав вважати, що її права порушені чи оспорюються, а також відсутні будь-які допустимі та належні докази у матеріалах справи, які б підтверджували факт порушення Судацькою міською санітарно-епідеміологічною станцією встановленими законами України порядку утворення ціни при наданні санітарно-епідеміологічних послуг.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 3.1. статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об’єктом оподаткування.
Відповідно до пункту 6.1. статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 зазначеного Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1. статті 4 Закону передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення” передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Згідно зі статтею 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 4.4.2. Закону України „Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз’яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1. цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України „Про систему оподаткування” та економічного змісту податку, збору (обов’язкового платежу), який розглядається.
У податковому роз’ясненні Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року №8101/5/15-2416, вказується про необхідність додавати до законодавчо визначеної ціни податок на додану вартість при здійсненні операцій з надання платних санітарно-епідеміологічних послуг.
Однак, судом першої інстанції, при розгляді даної справи, не було прийнято до уваги вищезазначені норми законів України.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято при неповному вивчені обставин справи та з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Судацької міської санітарно-епідеміологічної станції задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2005 року у справі №2-13/7168-2005 скасувати.
3. У позові відмовити.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді З.Д. Маслова
І.В. Антонова