ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.12 Справа № 5015/2650/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Малех І.Б.
Желік М.Б.
розглянувши апеляційну скаргу релігійної громади Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, село Баня Лисовицька, Стрийський район Львівської області № 1793 від 27.09.12р.
на рішення господарського суду Львівської області від 10.09.12 року
у справі №5015/2650/12
за позовом: релігійної громади Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, село Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область
до відповідача: Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської обл., село Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область
про визнання права користування земельною ділянкою.
За участю представників сторін:
від позивача: - не з'явився;
від відповідача: - Олійник В.М. -голова Лисовицької сільської ради, Магас М.І.- член виконкому;
Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.
Відводів складу суду не заявлено.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.12р. по справі №5015/2650/12 в позові релігійної громади Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, село Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область до Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської обл., село Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область про визнання права постійного користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування будівлі церкви, площею 0,1335 га у с. Баня Лисовицька, вул. Курортна, 17; зобов'язання розглянути на найближчій сесії питання про передачу позивачу земельної ділянки загальною площею 0.1335 га у с. Баня Лисовицька, вул. Курорта, 17 в постійне користування та про видачу позивачу державного акта на право постійного користування вказаною земельною ділянкою; зобов'язання сільського голови Лисовицької сільської ради підписати акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що п.34 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо земельних відносин належить до виключної компетенції сільських, селищних рад, а позивачем не оскаржуються акти сільської ради, які прийняті з питань надання земельної ділянки.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.12р. у справі № 5015/2650/12, позивач - релігійна громада Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, село Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область - подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм права. Скаржник посилається на набуття права постійного користування землею з 22.05.1990 р. як правонаступник релігійної громади УПЦ у с.Баня Лисовицька на підставі договору за формою №7 між уповноваженим виконкому Стрийської районної ради народних депутатів та громадянами прот. Віктором, Голодишин І., Форкуца О., Мельник М., які діяли від імені релігійної громади. 29.06.2006 р. позивачем одержано технічну документацію, яка пройшла державну експертизу, 26.10.2006 р. позивач звернувся до відповідача про затвердження вказаної документації та укладення договору оренди земельної ділянки, однак, листом №12 від 09.02.2007 р. відповідач повідомив про неприйняття рішення по цьому питанню. Припис прокурора Стрийського району від 27.03.2007 р. щодо негайного усунення порушення закону Лисовицькій сільській раді, для чого, зокрема, прийняти рішення про надання земельної ділянки площею 0,1335 га в користування УПЦ виконаний відповідачем не був. 31.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача вже за наданням права постійного користування вказаною земельною ділянкою на підставі ч. 2 ст. 92 ЗК України, однак, таке звернення було проігноровано.
На підставі вищезазначеного апелянт просить рішення господарського суду Львівської області від 10.09.12р. по справі №5015/2650/12 скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.12 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 16.10.12 р.
08.10.12 року Львівським апеляційним господарським судом винесено ухвалу про виправлення описки у резолютивній частині ухвали щодо дати призначення розгляду справи, а саме замість 16 жовтня 2012 року слід читати 15 жовтня 2012 року.
15.10.2012 року розгляд справи відкладався на 24.10.2012 року з підстав, викладених у ній.
24.10.2012 року представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили з підстав викладених у відзиві та в доповненні до відзиву на неї.
Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково одержані докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників позивача в судовому засіданні 15.10.2012 р., пояснення представників відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Львівської області від 10.09.12р. по справі №5015/2650/12 та припинення провадження у справі.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
26.06.2012 р. релігійна громада Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області звернулась із позовом до Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, с. Баня Лисовицька, Львівська область, про визнання права постійного користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування будівлі церкви, площею 0,1335 га у с. Баня Лисовицька, вул. Курортна, 17; зобов'язання розглянути на найближчій сесії питання про передачу позивачу земельної ділянки загальною площею 0.1335 га у с. Баня Лисовицька, вул. Курорта, 17 в постійне користування та про видачу позивачу державного акта на право постійного користування вказаною земельною ділянкою; зобов'язання сільського голови Лисовицької сільської ради підписати акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою. Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2012 р. у справі № 5015/2650/12 у позові відмовлено повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований 31.07.1991 р. у відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01№347101, свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади від 31.07.1991 р. №383/47, довідки управління статистики у Стрийському районі №256574. Посилання скаржника на набуття права постійного користування землею з 22.05.1990 р. як правонаступником релігійної громади УПЦ у с. Баня Лисовицька матеріалами справи не підтверджене, а місцевим господарським судом підставно не прийнято до уваги довідку від 09.05.2012 р., видану Архієпископом Львівським і Галицьким про те, що релігійна громада УПЦ у с.Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області є правонаступником релігійної громади с.Баня Лисовицька, що зареєстрована в установленому порядку 07.04.1990 р., оскільки рішення про реєстрацію цієї громади позивачем не подано, у відповідних актах про реєстрацію релігійної громади УПЦ про правонаступництво не зазначено. У зв'язку із наведеним місцевий господарський суд підставно не прийняв до уваги договір за формою №7 від 22.05.1990 р., укладений між уповноваженим виконкому Стрийської районної ради народних депутатів та громадянами прот. Віктором, Голодишин І., Форкуца О., Мельник М., які діяли від імені релігійної громади.
Як правильно встановлено господарським судом Львівської області, на підставі рішення виконкому Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 27.06.2002 р. №3 за позивачем зареєстровано будівлю церкви на праві колективної власності, а Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації видано свідоцтво серії АА №010835 і зроблено відповідний запис у реєстрову книгу №1 за реєстровим №66 від 18.07.2002 р. Рішенням сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 05.12.2002 р. №40 скасовано рішення виконкому Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 27.06.2002 р. №3 «Про надання права власності на культову будівлю громаді УПЦ «Покрови Божої Матері»села Баня Лисовицька. Пунктом 2 цього рішення зобов'язано сільського голову звернутися із позовною заявою про скасування рішення до суду. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2009 р. у справі №2а-3692/09 було закрито провадження у адміністративній справі за позовом позивача до відповідача про визнання незаконним рішення сільської ради та визнання права постійного користування земельною ділянкою і зустрічним позовом відповідача до позивача про скасування свідоцтва про право власності на культову будівлю.
Рішенням сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №36 від 19.07.2002 р. позивачу надано дозвіл на інвентаризацію земельної ділянки без змін цільового призначення, на якій розташована церква по вул. Курортній,17 с. Баня Лисовицька. Технічна документація з інвентаризації земельної ділянки площею 0,1335 га для передачі її в оренду позивачу була виготовлена позивачем та пройшла державну землевпорядну експертизу. 26.10.2006 р. позивач звернувся до відповідача про затвердження на сесії ради технічної документації з інвентаризації земельної ділянки площею 0,1335га та укласти відповідний договір оренди. Однак, листом від 09.02.2007 р. №12 відповідач повідомив про перенесення розгляду цього питання на наступну сесію. Рішенням сесії Лисовицької сільської ради від 28.03.2008 р. №614, враховуючи передумови виникнення конфлікту між конфесіями та невиконання пунктів рішення від 11.09.2003 р.(п. 1.2.;1.3.) позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації та наданні в оренду земельної ділянки на 49 років. Стрийським міжрайонним прокурором 27.03.2007 р. за №03/40 був виданий припис Лисовицькій сільській раді на усунення порушень чинного земельного законодавства. Порушення вбачалось у зволіканні з прийняттям рішення про передачу в оренду позивачу земельної ділянки та зобов'язано негайно усунути порушення закону, для чого розглянути звернення громади УПЦ "Покрови Божої Матері" і прийняти рішення про надання земельної ділянки площею 0,1335 га в користування. На виконання припису відповідачем був проведений розгляд заяви позивача, однак, рішення прийняте не було, про що позивач був повідомлений листом №47 від 18.04.2007 р. Також позивачу було відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки і рішенням №614 від 28.03.2008 р. "Про розгляд заяви голови релігійної громади пр. В. Путятицького від 26.10.2006 р. про затвердження технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки у користування на правах оренди".
Враховуючи зміст позовних вимог щодо визнання права постійного користування, а не права оренди земельної ділянки, зазначені вище обставини не впливають на висновки суду як такі, що не стосуються суті позовних вимог, а посилання на них в апеляційній скарзі не спростовує висновків місцевого господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, із зверненням про надання земельної ділянки власне у постійне користування позивач звернувся до відповідача 31.03.2009 р. Рішенням сесії Лисовицької сільської ради від 27.05.2009 р. №921 "Про розгляд заяви голови релігійної громади В. Путятицького від 31 березня 2009 року №41 про передачу земельної ділянки площею 0,1335 га в постійне користування для обслуговування культової споруди УПЦ с. Баня Лисовицька" позивачу відмовлено в передані земельної ділянки площею 0,1335га в постійне користування для будівництва та обслуговування культової споруди. Позивач оскаржував це рішення в судовому порядку. Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.10.2010 р. у справі №5/252 було припинено провадження у справі про визнання незаконним рішення сільської ради (уточнена вимога в судовому засіданні) від 27.05.2009 р. №921 та визнання права постійного користування земельною ділянкою і зустрічним позовом про скасування свідоцтва про знесення самочинного будівництва у зв'язку з непідвідомчістю справи господарським судам.
Зазначена ухвала не оскаржувалась, набрала законної сили. Скаржник своїм правом на оскарження цієї ухвали не скористався. Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Згідно із ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Однак, місцевий господарський суд, витребувавши справу №5/252 господарського суду Львівської області для ознайомлення, дійшов хибного висновку, що підстав для припинення провадження у даній справі не має, виходячи із змісту та мотивів згаданої вище ухвали від 01.10.2010р. по справі № 5/252. Зазначене свідчить про недотримання місцевим господарським судом зазначених вище норм ГПК України.
При цьому, як вбачається з Рішення конституційного суду України від 01.04.2010 р. №10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Позивач звертався із черговою заявою №17 від 02.11.2011 р. про надання земельної ділянки у постійне користування, однак, рішенням сесії №264 від 01.12.2011 р. "Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки площею 0,1335 га і надання в постійне користування для обслуговування храму УПЦ "Покрови Божої Матері" по вулиці Курортна, 17 в селі Баня Лисовицька Стрийського району" позивачу було знову відмовлено. Зазначене рішення позивачем оскаржено не було.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно із ч. 1, п. "в" ч. 2 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Враховуючи наведене, реалізація позивачем свого права на захист стверджуваних прав повинна відбуватись у встановленому законодавством порядку, зокрема, у даному випадку, враховуючи ухвалу господарського суду Львівської області від 01.01.2010 р. у справі №5/252 між тими ж сторонами, шляхом подання відповідного позову до компетентного адміністративного суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач, додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції. В поясненнях на апеляційну скаргу відповідач по суті продублював її мотиви.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Львівської області від 10.09.12р. по справі №5015/2650/12 та припинення провадження у справі.
За таких умов, керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу релігійної громади Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2012р. у справі № 5015/2650/12 скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
5. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 29.10.2012 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Малех І.Б.
Суддя Желік М.Б.