ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.12 Справа № 10/Б-743

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Марко Р.І., Малех І.Б., розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Агентство корпоративного управління» (м. Київ)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області

від 20.08.2012р. у справі № 10/Б-743

за заявою Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, м. Теребовля

до Державного підприємства «Струсівський комбінат продтоварів»(с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області)

про визнання його банкрутом

за участю представників:

від кредитора-ТзОВ «Агентство корпоративного управління»: Живагін О.Л.

арбітражний керуючий: Кузик Є.І.

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Кредитора та Арбітражний керуючий ознайомлені.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2012р. у справі №10/Б-743 (суддя Сидорук А.М.) в задоволенні скарги комітету кредиторів ДП «Струсівський комбінат продтоварів»с.Струсів, вул. Заводська, 1, Теребовлянського району Тернопільської області на дії ліквідатора банкрута Кузика Є.І. у справі № 10/Б-743 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним процесуальним документом, ТзОВ «Агентство корпоративного управління»подано апеляційну скаргу та заяву про уточнення її вимог, у якій Скаржник просить його скасувати, з огляду на наступне:

- при розгляді матеріалів справи суд першої інстанції не врахував того, що Кузик Є.І. зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду добровільно в позасудовому порядку, оскільки цей обов'язок встановлено законом;

- невиконання Кузиком Є.І. обов'язку з відшкодування завданої шкоди стало підставою для звернення комітету кредиторів зі скаргою про визнання таких дій ліквідатора протиправними;

- внаслідок порушення Кузиком Є.І. при виконанні повноважень ліквідатора інтересів кредиторів було завдано документально доведеної безспірної шкоди в загальному розмірі 388964, 65 грн, що складається з 289474,65 грн протиправних витрат банкрута на послуги біржі та оцінку майна для недійсних торгів у 2008 та 2010 роках та 99490,00 грн витрат банкрута на винагороду ліквідатора за відчуження майна на недійсних торгах.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Кредитора та Арбітражного керуючого, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області у даній справі - відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи в, обгнрунтування поданої скарги на дії ліквідатора комітет кредиторів ДП «Струсівський комбінат продтоварів»поклав наступні обставини:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.04.2012р. задоволено скаргу комітету кредиторів Державного підприємства «Струсівський комбінат продтоварів»щодо порушення закону при виконанні функцій ліквідатора арбітражним керуючим Кузиком Є.І., а саме:

- Визнано дії арбітражного керуючого ліквідатора банкрута Державного підприємства «Струсівський комбінат продтоварів»-Кузика Євгена Івановича щодо нарахування та сплати собі винагороди за відчуження майна на аукціонах Західно-Української товарної біржі (протокол № 47 від 17.12.2008р., протокол № 7 від 10.03.2010р.) в розмірі 10% від вартості майна, що зменшило ліквідаційну масу на 99490 грн., протиправними;

- Визнано бездіяльність арбітражного керуючого ліквідатора банкрута Державного підприємства «Струсівський комбінат продтоварів»щодо невжиття заходів на стягнення коштів, безпідставно сплачених за послуги біржі та оцінку майна при проведенні недійсних аукціонів Західно-Української товарної біржі (протокол № 47 від 17.12.2008р., протокол № 7 від 10.03.2010р.), що зменшило ліквідаційну масу на 289 474,65 грн. протиправною;

- Визнано бездіяльність арбітражного керуючого ліквідатора Банкрута щодо ненадання встановленого законом документального підтвердження та обґрунтування витрат на сторожів, витрат на послуги ліквідатора, витрат на залучених спеціалістів, витрат на охорону, витрат на транспорт, витрат на телефонний зв'язок, витрат на довідку по землі, при складенні звіту ліквідатора № 81/10 від 18.10.2010р. протиправною. Відповідно до матеріалів звіту ліквідатора № 81/10 від 18.10.2010р. (п.п. 3,4,5,10,21,31,35) загальний розмір сплачених коштів становить 183 128,96 грн.

Таким чином, як зазначено в ухвалі місцевого господарського суду від 20.04.2011 року, умисними та протиправними діями ліквідатора Кузика Є.І. щодо безпідставної сплати собі винагороди в розмірі 99490,00 грн., коштів за послуги біржі та оцінку майна в розмірі 289474,65 грн., витрат на ліквідаційну процедуру в розмірі 183128,96 грн., було завдано матеріальної шкоди Державному підприємству «Струсівський комбінат продтоварів», інтересам кредиторів в загальному обсязі 572093,61 грн.

Відповідно до п.2 ст.49 ГК України за завдану шкоду підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність. За загальним правилом, встановленим ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ухвалою суду від 20.04.2012р. встановлено матеріальний склад конкретних дій або бездіяльності ліквідатора, їх протиправний характер, визначено форму вини Кузика Є.І. при вчиненні порушень закону, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди банкруту та кредиторам в розмірі 572093,61 грн.

Проте, як вбачається із змісту скарги, не зважаючи на наведений судовий акт, ліквідатор Кузик Є.І. не виконує вимог закону щодо відшкодування завданої шкоди, що змушує комітет кредиторів звернутися до суду з цією скаргою за поновленням своїх прав.

Не спростовані обставини невиконання вимог закону щодо відшкодування вказаних коштів і самим Кузиком Є.І. під час розгляду даної справи в апеляційному порядку.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ст. 25 Закону дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Разом з цим, як було правильно зазначено місцевим господарським судом у оскаржуваній ухвалі, відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України у разі виникнення між ними колізій.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Виходячи з викладеного, правова оцінка діям ліквідатора повинна надаватись судом, виходячи з меж його компетенції, як особи, що організовує здійснення ліквідації банкрута.

Відповідно до вимог ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого господарський суд може винести ухвалу .

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає спеціальні наслідки, які виникають у разі неналежного виконання арбітражним керуючим обов'язків в процедурах банкрутства.

Так, ч. 8 ст. 3-1 Закону передбачає, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії.

Згідно з ч. 9 вказаної статті Закону невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Разом з цим, як вбачається з прохальної частині скарги на дії ліквідатора комітет кредиторів просить суд визнати протиправною бездіяльність арбітражного керуючого, ліквідатора банкрута ДП «Струсівський комбінат продтоварів»Кузика Є.І. щодо невідшкодування завданої шкоди в розмірі 572093,61 грн. шляхом переказу цих коштів на банківський рахунок Державного підприємства «Струсівський комбінат продтоварів», с.Струсів Теребовлянського району Тернопільської області.

Окрім того, пристуній в судовому засіданні предстиавник Скаржника у справі також підтвердив, що подаючи розглядувану скаргу на дії ліквідатора, ТзОВ «Агенство корпоративного управління», тим самим, заявив вимогу про стягнення з Кузика Є.І. збитків.

Разом з цим, відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної або фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Юридичною підставою для відшкодування завданої шкоди є наявність правової норми, яка передбачає умови та порядок її відшкодування. Однією із основних умов є протиправна поведінка, настання негативних наслідків у вигляді шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, а також вина особи, яка спричинила шкоду.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України, особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушені, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження.

Саме з цих підстав, як було правильно зазначено Господарським судом Тернопільської області, ухвалою місцевого господарського суду від 20.04.2012р. в задоволенні скарги комітету кредиторів ДП «Струсівський комбінат продтоварів»щодо стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності арбітражного керуючого Кузика Є.І. на користь Державного підприємства «Струсівський комбінат продтоварів»завдану шкоду в розмірі 572 093,61 грн. для наступного їх розподілу серед кредиторів відмовлено.

При цьому, у скарзі на дії ліквідатора б/н від 03.07.2012р. комітет кредиторів ДП «Струсівський комбінат продтоварів»просить суд визнати протиправною бездіяльність арбітражного керуючого Кузика Є.І. щодо невідшкодування завданої шкоди в розмірі 572 093,61 грн.

Разом з цим, як вже було зазначено вище та підтверджено представником Скаржника у справі в судовому засіданні, скарга на дії ліквідатора, в даному випадку, і є вимогою про стягнення з арбітражного креуючого коштів, у вигляді завданої шкоди.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до припису наведеної вище норми ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної або фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності Боржника або визнання його банкрутом»цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відшкодування завданої шкоди є цивільно-правовим інститутом, що регулюється цивільним кодексом.

Разом з цим, Закон України «Про відновлення платоспроможності Боржника або визнання його банкрутом», відповідно до змісту його преамбули, не покликаний врегульовувати питання щодо стягнення завданої шкоди, а тому й вимога про стягнення такої шкоди в межах процедури банкрутства, що регулюється його нормами, є невірно обраним способом захисту порушеного, на думку Скаржника у справі, права.

Відтак, суд апеляційної інстанції встановив, що, приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд належним чином дослідив усі обставини, які мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому вона є такою, що підлягає залишенню без змін, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2012р. у справі №10/Б-743 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Марко Р.І.

суддя Малех І.Б.