РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1346/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_10, Орган опіки та піклування Феодосійської міської ради АР Крим, про усунення перешкод у користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою, розірвання договору найма житлового приміщення, вселення та виселення, заборону проводити певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_10, Орган опіки та піклування Феодосійської міської ради АР Крим, про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, визначення порядку користування зазначеною квартирою, розірвання договору найма житлового приміщення від 20 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вселення в квартиру та виселення ОСОБА_9 із спірної квартири, заборону ОСОБА_8 проводити будь-які дії щодо користування та розпорядження належним їй приміщенням в квартирі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що її чоловіку - ОСОБА_12 та його сестрі ОСОБА_8 належало спадкове майно у рівних часках, що складалось по ј частки квартири АДРЕСА_1, яке вони прийняли після смерті матері ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер, та після його смерті відкрилась спадщина, яку прийняли ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10

ОСОБА_6 посилається на те, що ОСОБА_8, після оформлення належної їй частки спадщини після смерті ОСОБА_13, стала перешкоджати позивачу в оформлені права власності на належну їй після смерті чоловіка ОСОБА_12 частку спірної квартири, без її згоди вселила квартирантів, обмежила доступ в квартиру для проведення інвентаризації та отримання витягу з реєстру прав власності для оформлення спадкових прав.

Позивач зазначила, що протиправними діями відповідачів також порушуються права її неповнолітньої сина - ОСОБА_7, в зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду за захистом порушених прав.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просила суд усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_8 надати їй ключі від квартири, вселити її та ОСОБА_7 у спірну квартиру, визначати порядок користування зазначеною квартирою, розірвати договір найму житлового приміщення від 20 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, виселити із квартири ОСОБА_9 та заборонити ОСОБА_8 проводити будь-які дії щодо користування та розпорядження належним їй приміщенням в квартирі.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_6 - ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що на підставі статті 1268 Цивільного кодексу України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 є спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_12, до складу якої входить частка квартири АДРЕСА_1, та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв'язку з чим мають право на захист свої порушених майнових прав.

Крім того, на думку апелянта, суд при ухваленні оскаржуваного рішення не дав належної правової оцінки правомірності укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 договору найму житлового приміщення від 20 січня 2012 року, а отже і наявності законних підстав для його проживання у спірної квартирі.

На підставі наведеного, ОСОБА_6 просила суд скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2012 року та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_13, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7,8).

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 червня 2002 року, після смерті ОСОБА_13 спадкоємцями в рівних частках є син - ОСОБА_12 та донька - ОСОБА_8 (а.с. 7,8).

З відповіді Феодосійського «МБРТІ» від 27 вересня 2011 року вбачається, що за ОСОБА_13 зареєстровано право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1. ѕ частки зазначеної квартири належить ОСОБА_8 (а.с. 45, 66,67). При цьому, реєстрація права власності на спадкове майно на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 червня 2002 року була проведена ОСОБА_8 04.06.2010 року ( а.с.66)

Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 на спірну квартиру та матеріалів інвентарної справи, спірна квартира складається з трьох жилих кімнат площею 18,8 кв.м., 12,6 кв.м., 10,6 кв.м. відповідно, кухні, санвузлу, прихожої та шафи, загальною площею 56,6 кв.м. (а.с. 43).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12, про що Железнодорожним Відділом РАЦС ГУ РАЦС Московської області РФ зроблено актовий запис № 1363 та видано свідоцтво про смерть (а.с.15).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.05.2009 року, виданого нотаріусом нотаріального округу м. Железнодорожний Московської обл. РФ, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_12 по 1/3 частки кожний є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 (а.с.16).

Судом також встановлено, що 20 січня 2012 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали договір найма житлового приміщення квартири АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_8 надала у користування ОСОБА_9 вище вказану квартиру, за винятком кімнати площею 12.6 кв.м. ( а.с.68)

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_6 є передчасними та підстав для їх задоволення немає, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження права власності на частку спірної квартири, адже наявність права на спадщину не свідчить про право власності позивача на цю частку.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки вони суперечать положенням книги шостої Цивільного кодексу України, що регулює спадкові правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно вимог ст. 1268,1297,1299 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Проте, відсутність такої реєстрації не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог спадкоємця про усунення перешкод у користуванні спадковим майном.

Колегія суддів вважає, що встановивши ті обставини, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у встановленому законом порядку прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_12, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спадкової маси не входить ј частка спірної квартири АДРЕСА_1, оскільки померлий ОСОБА_12 не зареєстрував своє право власності у БТІ.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_12 отримав спадщину ще у 2002 році, тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР ( в редакції 1963 року). Статтею 525 вказаного Кодексу було передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Відповідно до ст.548 ЦК УРСР ( 1963 року), для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. Право власності у набувача майна виникало з часу передачі речі, що вбачається з положень ст.128 ЦК УРСР ( 1963 року). Діючим на 2002 рік законодавством не було передбачено терміну, в який спадкоємець повинен зареєструвати право на спадкове нерухоме майно в БТІ, оскільки з часу вчинення дій щодо прийняття спадщини, передбачених ст.549 ЦК УРСР ( 1963 року), до спадкоємця з часу відкриття спадщини переходило право власності на спадкове майно.

Тобто, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_12 у позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вже виникли речові права на 1\4 частку квартири, отриманої спадкодавцем ОСОБА_12 після смерті матері ОСОБА_13, а саме право володіння та користування нею.

Аналогічні положення щодо виникнення права власності на спадкове майно передбачені ч. 5 ст. 1268, ч. 3 ст. 1296 та ч. 2 ст. 1299 ЦК України.

За такими обставинами, колегія суддів вважає, що позивачі мають право вимагати захисту права власності на спадкове майно в судовому порядку на підставі положень ст.391 ЦК України, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

З висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами не були порушені права ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки останні не оформили своє право на спадщину у встановленому законом порядку, не можна погодитись з тих підстав, що відсутність реєстрації прав на нерухоме майно не може позбавити їх права на спадщину.

З матеріалів справи та наданих сторонами доказів вбачається, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутні ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, вони не мають у квартиру вільного доступу, позбавлені права користування вказаною квартирою, порядок користування спірною квартирою між співвласниками не визначений, що свідчить про наявність перешкод з боку ОСОБА_8 у володінні та користуванні позивачами належним їм майном.

Відповідно до положень ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За такими обставинами, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, шляхом зобов'язання ОСОБА_8 надати комплект ключів від вхідних дверей квартири, та вселення ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_7 у АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

З матеріалів справи також вбачається, що спірна квартира є спадковим майном, право на спадщину часток якої отримали ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Враховуючи відсутність взаємної згоди сторін на встановлення порядку володіння і користування спільним майном , а також враховуючи право позивача на судовий захист, колегія суддів, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 358 Цивільного кодексу України, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 і визначити порядок користування спірною квартирою АДРЕСА_1, передавши у володіння та користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 1\4 частку житлову кімнату № 5 площею 12,6 кв.м. спірної квартири; залишити у володінні та користуванні ОСОБА_8 на 3\4 частки житлову кімнату № 2 площею 18,8 кв.м., житлову кімнату № 3 площею, 10,6 кв.м. Решту приміщень цієї квартири, а саме: прихожу № 1 площею 5 кв.м, шафу №4 площею 0,7 кв.м., кухню №6 площею 6 кв.м., ванну кімнату №7 площею 2 кв.м., туалет №8 площею 0,9 кв.м. залишити у спільному володінні та користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( а.с.43, 78). Вказаний порядок користування узгоджується із бажанням ОСОБА_8, яка за договором оренди передала в користування ОСОБА_9 відповідні житлові кімнати, до складу яких не входить кімната площею 12.6 кв.м.

Висновки суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання договору найму житлового приміщення від 20 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та виселення ОСОБА_9 із спірної квартири колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки із вимогами про розірвання договору житлового найму до суду можуть звернутись лише сторони за укладеним договором. Таких позовних вимог матеріали справи не містять, а ОСОБА_6 не є стороною за договором житлового найму.

Колегія суддів також враховує ті обставини, що вказаний договір найму житлового приміщення не зачипає інтересів ОСОБА_6, оскільки приміщення, що переходить в її користування, а саме житлова кімната площею 12.6 кв.м , не є предметом договору. .

Не є обґрунтованими і позовні вимоги ОСОБА_6 щодо заборони ОСОБА_8 проводити будь-які дії щодо користування та розпорядження належними їй приміщеннями в спірній квартирі. З висновками суду першої інстанції про те, що обраний засіб захисту порушених прав не відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується, знаходить їх обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307,пунктами 2,3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2012 року, в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_10, Орган опіки та піклування Феодосійської міської ради АР Крим, про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом зобов'язання надати комплект ключів від квартири, вселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у квартиру, визначення порядку користування квартирою - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення , яким позов ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_10, Орган опіки та піклування Феодосійської міської ради АР Крим, про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом зобов'язання надати комплект ключів від квартири, вселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у квартиру, та визначення порядку користування квартирою - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_8 надати ОСОБА_6 комплект ключів від квартири АДРЕСА_1 та не чинити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перешкоди у користуванні вказаною квартирою .

Вселити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_1.

Визначити порядок володіння та користування квартирою АДРЕСА_1.

Передати у володіння та користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 1\4 частку спірної квартири житлову кімнату № 5 площею 12,6 кв.м..

Передати у володіння та користування ОСОБА_8 на 3\4 частки спірної квартири житлову кімнату № 2 площею 18,8 кв.м., житлову кімнату № 3 площею, 10,6 кв.м.

Решту приміщень цієї квартири, а саме: прихожу № 1 площею 5 кв.м, шафу №4 площею 0,7 кв.м., кухню №6 площею 6 кв.м., ванну кімнату №7 площею 2 кв.м., туалет №8 площею 0,9 кв.м. залишити у спільному володінні та користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В решті рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2012 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська Г.В. Редько