УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1386/2012Головуючий суду першої інстанції:Цветков О.Я.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т.
"16" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
СуддівРедько Г.В., Полянської В.О.
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів від 09 листопада 2007 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5811796 від 09 листопада 2007 року, штрафних санкцій та судових витрат.
Вимоги позову мотивовані тим, що 09 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 5811796, згідно з умовами якого, позивач надав відповідачеві кредит у сумі 300000 доларів США з кінцевим терміном повернення 09 листопада 2017 року зі сплатою щомісячно кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 11,9 % на рік згідно з Графіком погашення кредиту, що є Додатком № 1 до вказаного договору. В забезпечення виконання вказаних зобов'язань між позивачем, як іпотекодержателем, та ОСОБА_6, як іпотекодавцем, 09 листопада 2007 року був укладений договір іпотеки № 5813538, посвідчений приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром № 2978, за яким іпотекодавець зобов'язався відповідати за невиконання всіх її зобов'язань перед кредитором за кредитним договором від 09 листопада 2007 року.
Позивач вказує, що ОСОБА_6 в порушення умов договору та чинного законодавства неналежним чином сплачувала періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору, у зв'язку з чим станом на 10 листопада 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 344002,18 доларів США, що еквівалентно 2721298,04 грн., яку Банк просив стягнути з боржника.
ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про залучення його до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору та з позовом до ОСОБА_6 та ПАТ «ПУМБ» про визнання недійсним кредитного договору від 09 листопада 2007 року та іпотечного договору від 09 листопада 2007 року.
Позовні вимоги ОСОБА_7 мотивовані тим, що в порушення норм ст.ст. 60,61,65 Сімейного кодексу України його дружина ОСОБА_6 без його згоди уклала кредитний договір та договір іпотеки, а крім того, Банк не мав права надавати його дружині кредит в іноземній валюті. Вважає, що внаслідок зміни курсу долара США до української гривні настали негативні наслідки для нього та його родини.
Ухвалою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року ОСОБА_7 було залучено до участі у справі у якості третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору та об'єднано первісний позов із позовом ОСОБА_7
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 19 квітня 2012 року позов ПАТ «ПУМБ» було задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2721298,04 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн., а всього 2723118, 04 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_7 було відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності його позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні первісного позову повністю.
На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року щодо неможливості дострокового стягнення кредиту; суттєву зміну обставин, що впливали на укладення кредитного договору, зокрема офіційного та ринкового курсу долару США до української гривні; наявність на утриманні ОСОБА_6 неповнолітніх дітей; погіршення майнового стану позичальника.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було перевірено та з'ясовано фактичну суму боргу, для чого потрібно було зобов'язати Банк та позичальника провести звірку взаємних рахунків за спірним кредитним договором; витребувати у Банка оригінали документів про проведення між сторонами розрахунків; документи на підставі яких було надано кредит та довіреність на представника Банку, який підписував кредитний договір та договір іпотеки.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши надані сторонами докази у сукупності із іншими матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, колегія суддів не переглядає оскаржуване рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_7
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 09 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 5811796, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 300000 доларів США з кінцевим терміном повернення 09 листопада 2017 року із сплатою щомісячно кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 11,9 % на рік згідно з Графіком погашення кредиту, що є Додатком № 1 до вказаного договору (т.1, а.с. 14-20). Крім того, між сторонами 05 березня 2009 року була укладена додаткова угода №7462205, якою змінений графік погашення кредиту (т.1 а.с. 39-40).
В забезпечення виконання вказаних зобов'язань, між Банком та ОСОБА_6 09 листопада 2007 року був укладений договір іпотеки №5813538, посвідчений приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром №2978, за яким іпотекодавець зобов'язалась відповідати за невиконання всіх її зобов'язань перед кредитором за кредитним договором №5811796 від 09 листопада 2007 року належним їй нерухомим майном (т. 1, а.с. 41-45).
Факт отримання кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 368058514 від 09 листопада 2007 року та не заперечується ОСОБА_6 (т.1 а.с. 46).
Також судом встановлено, що ОСОБА_6 не належним чином виконувала обов'язки взяті на себе за кредитним договором, що підтверджується довідкою Банку № 5811796 від 09 листопада 2007 року, з якої вбачається, що станом на 10 листопада 2010 року заборгованість за кредитним договором складає 2721298,04 грн. ( т.1 а.с. 12-13, 176-182).
11 серпня 2009 року Банком на адресу ОСОБА_6, відповідно до умов кредитного договору та чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, було надіслано вимогу-повідомлення про порушення нею умов договору та необхідність дострокового повернення всій суми боргу, яка залишилась відповідачем без уваги (т.1, а.с. 47,48).
Як вбачається з ст.ст. 610, 611, 629 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналізуючи вищенаведені обставини та зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Банку про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, оскільки вони ґрунтуються на законі та підтверджуються зібраними у справі доказами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року щодо неможливості дострокового стягнення кредиту; суттєву зміну обставин, що впливали на укладення кредитного договору, зокрема офіційного та ринкового курсу долару США до української гривні; наявність на утриманні ОСОБА_6 неповнолітніх дітей; погіршення майнового стану позичальника, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Крім того, право Банка вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту із процентами передбачено і п. 3.5.7 Кредитного договору (т. 1 а.с. 26).
Як вбачається з п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зростання/коливання курсу іноземної валюти в рівної мірі стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Наявність на утриманні ОСОБА_6 неповнолітніх дітей та погіршення її майнового стану відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України не є безумовною підставою для зменшення розміру неустойки, нарахованої за несвоєчасне виконання графіку погашення кредиту.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що судом першої інстанції не було перевірено та з'ясовано фактичну суму боргу, для чого потрібно було зобов'язати Банк та позичальника провести звірку взаємних рахунків за спірним кредитним договором; витребувати у Банка оригінали документів про проведення між сторонами розрахунків; документи на підставі яких було надано кредит та довіреність на представника Банку, який підписував кредитний договір та договір іпотеки, з таких підстав.
Відповідно до статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_6 зверталась до суду першої інстанції з відповідним клопотанням щодо витребування зазначених доказів та у його задоволенні було необґрунтовано відмовлено. Не містять такого клопотання і доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Отже, судом першої інстанції, відповідно до статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, повно і всебічно досліджено та оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, а отже підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частиною 1 статті 307, статтями 308, 313, пунктом 1 частиною 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько В.О. Полянська