Справа №2 - 906 2007 рік.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

26 вересня 2007 року                                                  Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді                                       Ковганича С. В

при секретарі                                                                Крецу Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення за договором позики грошей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 . звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2про стягнення боргу за договором позики грошей,  мотивуючи свої вимоги тим,  що 20.06.2004 року ОСОБА_2. позичив у нього гроші в сумі 2000 грн.,  про що власноручно написав розписку. Таким чином вони уклали договір позики грошей,  і він ОСОБА_1. передав відповідачу кошти в сумі 2000 грн.

Відповідно до даного договору відповідач зобов'язався повернути йому кошти до 30 червня 2004 року.

Однак,  після спливу вказаного терміну,  він кошти не повернув.

В зв'язку з цим,  просить суд,  винести рішення яким стягнути з ОСОБА_2на його користь 2000 грн. боргу,  а також понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і просить суд їх задовольнити.

В обгрунтування позовних вимог суду пояснив,  що 20.06.2006 року між ним та відповідачем було укладено договір позики,  відповідно до якого він передав ОСОБА_2. кошти в сумі 2000 грн.,  про що відповідач власноручно написав розписку. Борг він зобов'язався повернути до 30.06.2004 року. Однак,  на неодноразові звернення,  коштів добровільно він так і не повернув.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

В заперечення позовних вимог позивача суду пояснив,  що дійсно між ним та позивачем було укладено договір позики. Але у встановлений в розписці строк він кошти повернув,  але не позивачу,  а сторонній особі - ОСОБА_3.  Чому той не повернув кошти ОСОБА_1.,  йому невідомо. Де на даний час перебуває даний громадянин,  йому також невідомо. При передачі коштів був присутній свідок ОСОБА_4

Опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив,  що влітку 2004 року,  він двічі під'їздив із ОСОБА_2. до ресторану „Святковий",

де той зустрічався із гр. Валецьким,  імені якого він не знає. ОСОБА_2. говорив,  що повинен віддати йому гроші в сумі 2000 грн. Але чи він їх йому віддавав чи ні,  йому невідомо,  тому що він залишався в автомобілі. За що ОСОБА_2. віддавав йому гроші.

Вислухавши позивача,  відповідача,  свідка,  дослідивши матеріали справи суд

встановив:

20.06.2004 року ОСОБА_2. позичив у ОСОБА_1. гроші в сумі 2000 грн.,  про що власноручно написав розписку. Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошей.

Відповідно до даного договору відповідач зобов'язався повернути борг до ЗО червня 2004 року.

Вирішуючи питання про повернення боргу,  суд критично ставиться до пояснень відповідача та свідка,  так як представлений позивачем свідок не довів факт повернення боргу. Також відповідач не зміг пояснити суду обставини повернення боргу,  і а достовірно вказати на особу,  якій він повертав кошти. Позивач же даний факт повністю заперечив.

За таких обставин,  суд прийшов до висновку,  що позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передач у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти,  а позичальник зобов'язується їх повернути. 4.2  ст.  1047 цього ж Кодексу передбачено,  що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка. На підставі  ст.  1049 ЦК України позичальник зобов'язаний поверну і и позикодавцеві позику в строк та в порядку встановленому договором.

Відповідно до сі. 1051 ЦК України,  якщо договір позики має бути укладений в письмовій формі (розписка),  рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.

Відповідно до вимог  ст.  88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати на користь позивача в сумі 30 грн.,  пов'язані із сплатою ІТЗ,  а також на користь держави 51 грн. - судового збору.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  1046,  1047,  1049,  1051 ЦК України,   ст.   ст.  4,  8,  10,  15,  18,  57-60,  64,  88,  209,  213-215 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2про стягнення коштів за договором позики задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2,  1974 року народження,  АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 2000 грн. за договором позики та ЗО грн.,  як витрати понесені ним на сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи,  а також на користь держави - 5 1 грн. судового збору.