Справа 1-351/11
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2012 р. Вінницький міський суд Вінницької області
в складі судді Венгрин О.О.,
при секретарі Лихогляд Т.В.,
за участі прокурора Хоменка П.Л., Калитко В.Д.,
потерпілої ОСОБА_1,
підсудної ОСОБА_2, її захисника - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, з середньо-
спеціальною освітою, розлученої, пенсіонерки, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3,
раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України,
в с т а н о в и в :
Кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, судом першої інстанції слухається по суті вп"яте.
ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в період з січня 2007 р. по серпень 2007 р. вона, перебуваючи у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_1, працюючи у останньої продавцем одягу на Центральному ринку м. Вінниці, що по вул. Тімірязєва, постійно отримувала у ОСОБА_1 для реалізації товарно-матеріальні цінності - сезонний одяг, який продавала за встановленою ОСОБА_1 ціною, за свою роботу отримувала зарплату в розмірі 5% від вартості реалізованого товару. В цей період, реалізовуючи на Центральному та Муніципальному ринках м. Вінниці ввірене майно, ОСОБА_2 його привласнила, отримані кошти від його реалізації в сумі 11000,00 грн. звернула на свою користь. ( а.с. 97-99 т. 4 )
В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.1 КК України, не визнала, суду пояснила, що вона працювала у ПП ОСОБА_1 реалізатором одягу шість років ( трудового договору з ОСОБА_1 не укладала, була вписана у її патент ). Вона на роботі вела один зошит, в який записувала, що з товару отримала, що продала, і що та хто у неї з товару брав ( мається на увазі з інших реалізаторів ОСОБА_1: Романюк і Косюк ). Записи вела сама і довільно, ОСОБА_1 у неї не розписувалась. ОСОБА_1 вела свій зошит, в якому записувала, що з товару передала продавцю, що продано і за скільки. Вона в зошиті ОСОБА_1 також за отриманий товар не розписувалась. 26.06.2007 р. почали вивозити торгівельні контейнери з Центрального ринку на Муніципальний. До неї прийшла ОСОБА_1, допомогла зібрати товар ( а інші реалізатори, що працювали у ОСОБА_1 - ОСОБА_4 і Косюк вже свій товар зібрали ). Ніякої ревізії не робили, зібраний товар завезли до ОСОБА_1 додому. Місяць не працювали. Потім на Муніципальному ринку отримали від ОСОБА_1 товар, нічого з товару не перераховувалось, отримали не під розпис. Чому поїхала до нотаріуса разом зі ОСОБА_1 і підписала договір позики 11000 грн. пояснити не може, мабуть, під тиском. З тих же причин повернуто ОСОБА_1 зазначену суму грошей.
Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що вона є приватним підприємцем, займається продажем одягу на ринку ( спочатку на Центральному, потім - на Муніципальному ). В неї були наймані працівники-реалізатори: ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які працювали в окремих "ракушках". ОСОБА_2 мала вести два зошити: отримання товару і реалізації товару. І вона вела також два зошити: по видачі товару і по його продажу. Перед переїздом на Муніципальний ринок в червні 2007 р. було проведено інвентаризацію товару. У продавців ОСОБА_4 і ОСОБА_5 все зійшлось, а у ОСОБА_2 було виявлено нестачу приблизно на 11000 грн. ОСОБА_2 тоді почала плакати, розповідала, що в сім"ї матеріальні проблеми, обіцяла кошти повернути. Після переїзду на Муніципальний ринок знову провела інвентаризацію, і виявила ще нестачу у продавця ОСОБА_2 на суму понад 10000 грн. Після цього вони з ОСОБА_2 пішли до нотаріуса, у якого оформили договір позики на 11000 грн. Згодом зазначену суму ОСОБА_2 повернула, а решту 10990 грн. - ні. Просить стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 10990 грн. Крім того, діями підсудної їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 грн. Моральні страждання полягають в тому, що, маючи проблеми з тиском, вона в зв"язку з діями підсудної нервувала, вимушена була звертатись до лікарів, зазнала підриву своєї репутації. Просить позов задоволити, а також вирішити долю її витрат на правову допомогу.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що у ОСОБА_1 було три продавця ( вона, ОСОБА_2 і Романюк ). В червні 2007 р. вони переїжджали на Муніципальний ринок, кожен продавець складав свій товар. ОСОБА_1 від них з Романюк пішла до ОСОБА_2, в якої виявила нестачу. ОСОБА_2 не визнавала пропажі, запевняла, що все знайдеться. Вже на Муніципальному ринку ОСОБА_2 зізналась, що витратила кошти за проданий товар.Кожен продавець вів два зошити: загальний, в якому зазначалось скільки отримано товару і віднімалась продажа, та щоденний зошит, в якому кожного дня записувалось, що продано. Пояснень ОСОБА_2 на Центральному ринку вона не чула, акт підписала з приводу нестачі товару у ОСОБА_2. Був випадок, коли ОСОБА_2 на Центральному ринку просила у неї товар щоб підставити у свій контейнер перед перевіркою ОСОБА_1, але вона не дала товару.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що разом з Косюк і ОСОБА_2 працювали у ОСОБА_1 продавцями на ринку. Вели по два зошити ( отримання товару і його реалізація). Перед переїздом на Муніципальний ринок вона була присутня під час ревізії власником товару ОСОБА_1, у ОСОБА_2 було виявлено нестачу товару. На Муніципальному ринку також була інвентаризація, у ОСОБА_2 знову не вистачало товару. ОСОБА_2 обіцяла повернути кошти. Вона підписувала акти інвентаризації.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що знає потерпілу і підсудну, оскільки торгувала на Центральному ринку, її "ракушка" була навпроти "ракушки" ОСОБА_2. Перед переїздом на Муніципальний ринок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 робили звірку товару, щось записували у зошит. Про те, що у ОСОБА_2 пропали речі не чула.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що підсудну і потерпілу знає, оскільки разом працювали на Центральному ринку ( її торгівельне місце було через стіну з робочим місцем ОСОБА_2). Перед переїздом на Муніципальний ринок вона зібралась, все вивезла, а ОСОБА_2 ще все пакувала. Чи була при цьому ОСОБА_1 не пам"ятає. Чула від людей, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 їздили до нотаріуса. ОСОБА_2 розповідала, що віддала ОСОБА_1 гроші по розписці, але за що писала розписку не знає.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що підпис в протоколі огляду речових доказів - зошитів належить їй, згадала, що вона була понятою при огляді речових доказів, упізнала один із зошитів ( речових доказів ) по обкладинці, але деталей не пам"ятає.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що підпис в протоколі огляду речових доказів ( зошитів) - її, але, що саме оглядалось не пригадує.
Свідок ОСОБА_10 ( заступник начальника відділу правової роботи Вінницького КРУ) суду пояснив, що ведення контролю відображення обліку товарно-матеріальних цінностей суб"єктами господарювання не відноситься до компетенції КРУ.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в 2007 р. була суб"єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, працювала на підставі патенту, сплачувала фіксовану плату прибуткового податку за патент, місце здійснення підприємницької діяльності: Центральний ринок. ( а.с. 24 т. 1 ) В патенті ОСОБА_1 ОСОБА_2 була записана як особа, яка перебуває у трудових відносинах з платником податку.
ОСОБА_2 працювала у приватного підприємця ОСОБА_1 продавцем одягу кілька років, в тому числі і в 2007 р. ( до початку серпня 2007 р. ).
Діючим законодавством України ведення товарно-матеріального і бухгалтерського обліку суб"єктами підприємницької діяльності, які працюють на підставі патенту і сплачують фіксовану плату прибуткового податку за патент, не передбачено. Про це ж пояснив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_11 ( головний державний податковий ревізор-інспектор Вінницької ОДПІ).
ПП ОСОБА_1 і її продавці ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вели зошити обліку товару в довільній формі. Про це пояснили усі: потерпіла, підсудна, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5
В червні 2007 р. ПП ОСОБА_1 перевозила свої торгівельні місця з Центрального ринку на Муніципальний ринок м. Вінниці.
26.06.2007 р. було складено акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які були ввірені ПП ОСОБА_1 ОСОБА_2 Згідно акту виявлено нестачу тридцяти найменувань товару на загальну суму 11000 грн. ( а.с. 34-35 т. 1 ) Підпису ОСОБА_2 в акті немає.
Згідно копії договору позики від 03.08.2012 р. ( посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_12 ) ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 11000,00 грн. до 01.12.2007 р., без нарахування процентів. Цей договір є борговим документом. Сторони договору передбачили у разі неповернення в строк суми позики застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, та інші умови, зокрема те, що позикодавець зобов"язаний підтвердити прийняття виконання зобов"язання позичальником шляхом видачі позичальнику розписки в отриманні виконання. ( а.с. 30 т. 1 ) Тобто, в договорі не йдеться про відшкодування збитків, мова йде про отримання ОСОБА_2 у ОСОБА_1 позики і умови її повернення.
10.08.2007 р. було складено акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які були ввірені ПП ОСОБА_1 ОСОБА_2 Згідно акту виявлено нестачу сорока шести найменувань товару на загальну суму 21990 грн. ( а.с. 52-53 т. 1 ) Підпису ОСОБА_2 в акті немає. Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що в кількість нестачі товару за актом від 10.08.2007 р. входить і нестача товару за актом від 26.06.2007 р., тобто це вся нестача, виявлена нею у продавця ОСОБА_2
На а.с. 56 т. 1 розписка ОСОБА_1 від 07.11.2007 р., згідно якої ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 11000 грн., які позичала згідно договору позики від 03.08.2007 р., що є частковим погашенням спричиненого збитку в розмірі 22000 грн. Слід зазначити, що розписка вже не посвідчена нотаріально, складена ОСОБА_1 ( потерпіла це підтвердила в судовому засіданні ) і згоди ОСОБА_2 в тому, що існує ще борг не містить.
Згідно протоколу виїмки від 31.10.2007 р. в присутності понятих у ОСОБА_1 вилучено зошити ( без зазначення їх кількості ) з відомостями, що підтверджують заборгованість ОСОБА_2 ( а.с. 66 т. 1 )
З протоколу огляду від 31.10.2007 р. вбачається, що в присутності понятих оглянуто три зошити, які були вилучені в ОСОБА_1, зазначено, що в них містяться записи, виконані ОСОБА_1, про видачу одягу реалізатору ОСОБА_2 з відомостями про вартість товару. Записи виконані власноручно ОСОБА_1 ( а.с. 68 т. 1 ) Постановою від 31.10.2007 р. три зошити, що вилучені у ОСОБА_1, залучено до справи в якості речових доказів. ( а.с. 67 т. 1 )
Під час судового слідства при розгляді кримінальної справи іншим складом суду у ОСОБА_2 вилучено ще один зошит з її записами, який зберігається при справі.
Судом детально оглянуто в судовому засіданні записи, що містяться в зазначених чотирьох зошитах, відшуковувались записи щодо кожного товару, який є в актах нестачі товару. При огляді встановлено наступне:
потерпіла і підсудна записи в своїх зошитах вели самі, в довільній, зручній для них формі,
в зошиті потерпілої ОСОБА_1 ( власника товару ) про видачу товару продавцю ОСОБА_2 остання про отримання товару не розписувалась жодного разу,
в зошиті підсудної ОСОБА_2 ( продавця) про здачу товару власнику ОСОБА_1 в зв"язку зі зміною сезону, а також під час переїзду з Центрального ринку на Муніципальний ринок, чи про здачу виручених від продажу грошей власниця товару ОСОБА_1 також не розписувалась,
в зошитах є безліч виправлень, записи не завжди велись в хронологічному порядку, багато записів під датами без зазначення року, є вирвані аркуші ( лише під час огляду речових доказів-зошитів, що описується, зі згоди усіх учасників процесу зошити були прошиті, наявні аркуші пронумеровані),
в зошитах назви товарів часто власником і продавцем плутались, один і той самий товар записувався під різними назвами, або ж подібний товар, але різний, записувався під однією назвою,
в зошитах трапляються записи про передачу товару від продавця ОСОБА_2 іншим продавцям, а підпису інших продавців про це в зошитах також немає.
Потерпіла ОСОБА_1 і підсудна ОСОБА_2 суду пояснили, що працювали, довіряючи одна одній, тому в зошитах одна у одної про отримання товару не розписувались.
Суд не визнає зошити, які вилучено у ОСОБА_1 і ОСОБА_2, належним доказом отримання ОСОБА_2 товару від ОСОБА_1 ( ввірення товару ), оскільки записи отримання товару під розпис в них відсутні.
Диспозиція ст. 191 ч. 1 КК України передбачає привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі, чи перебувало в її віданні.
Сторона обвинувачення, на яку покладається тягар подання достатніх доказів для доведення вини, не зібрала доказів того, яку кількість і яких саме товарів було ввірено продавцю ОСОБА_2 власником ОСОБА_1, яку кількість товару ОСОБА_2 продала, а виручені кошти повернула власнику товару, яку кількість товару здала власнику, яку кількість товару передавала колегам. Таких доказів не здобуто і під час судового слідства і можливість здобуття втрачена, оскільки відповідно до чинного законодавства ведення офіційного обліку товарно-матеріальних цінностей суб"єктами підприємницької діяльності, які працюють на підставі патенту і сплачують фіксовану плату прибуткового податку за патент, не передбачено, а довільний облік власником ОСОБА_1 і продавцем ОСОБА_2 також по суті не вівся, оскільки ПП ОСОБА_1 видавала товар продавцю ОСОБА_2 не під розпис, сама отримувала товар також не під розпис.
В зв"язку з відсутністю належних доказів про отримання товару ОСОБА_2 від ОСОБА_1, суд критично оцінює докази - акти нестачі товару від 26.06.2007 р. і від 10.08.2007 р., складені ОСОБА_1. Оскільки є очевидним те, що встановити наявність нестачі товару ( привласнення чи розтрати ) можливо лише при чіткому встановленні кількості товару отриманого особою, кількості продажу товару, кількості передачі товару власнику, тощо.
Сторона обвинувачення, не встановивши кількість отриманого ОСОБА_2 товару, не встановила і кількість привласнення товару, що інкримінується підсудній. Обвинувачення є не конкретним, інкримінується привласнення товару (без зазначення якого саме і в якій кількості ) і обернення на свою користь коштів від його реалізації в сумі 11000,00 грн. При цьому сторона обвинувачення посилається на докази - договір позики, укладений 03.08.2007 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, і розписку ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_2 зазначеної суми.
Суд названі докази оцінює критично, оскільки повернення коштів за договором позики ( нотаріально посвідченого ) не є доказом вчинення привласнення ввіреного чужого майна.
Записи, що на а.с. 50 т. 1, які містять чорновий перелік товару з проставленими цифрами навпроти, від 10.08.2007 р., де є підпис ОСОБА_2 ( це підтвердила ОСОБА_2 ) також не несуь доказової інформації щодо вчинення інкримінованого підсудній злочину, оскільки з цих записів не зрозуміло, з якою метою вони складались і про що. ОСОБА_2 пояснила суду, що це перлік товару, продиктований ОСОБА_1, який необхідно було шукати. ОСОБА_1 пояснила, що це товар, який є недостачею. Таким чином і цей доказ суд оцінює критично.
Критичній оцінці підлягають і показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо проведення ревізій і виявлення недостачі у продавця ОСОБА_2 26.06.2007 р. і 10.08.2007 р., з вище описаних підстав ( неможливості перевірки наявності нестачі без встановлення кількості отриманого товару, реалізованого, зданого назад власнику ).
Дослідивши та оцінивши усі зібрані докази в сукупності, враховуючи норми ст. 62 Конституції України, в якій йдеться про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов"язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, керуючись ст. 6 п. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, а отже про необхідність її виправдання.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10990 грн. і моральної шкоди в сумі 5000 грн. слід відмовити.
Речові докази: чотири зошити слід залишити при кримінальній справі.
Керуючись ст.ст. 323, 324, 333-335 КПК України, суд
з а с у д и в :
ОСОБА_2 визнати невинною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, і виправдати за недоведеністю участі у вчиненні злочину.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10990,00 грн. і моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. відмовити.
Речові докази: чотири зошити залишити при кримінальній справі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд скасувати.
Вирок може бути оскаржений через Вінницький міський суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя