24.10.2012

Справа № 212/11287/2012

№2/232/93/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.10.2012 року                      Вінницький міський суд

в складі головуючого судді: Сало Т.Б.,

за участю секретаря Басовській В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом зняття з реєстраційного обліку , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що їй на праві приватної власності належить квартира № 40 в будинку № 12 по вул. 600-річчя у м. Вінниці. В даній квартирі крім неї і її неповнолітніх дітей з 2009 року зареєстрований відповідач. З березня 2010 р. відповідач, який не є членом сім'ї позивача, у спірному житловому приміщенні не проживає, витрат по його утриманню взагалі не несе, про що свідчить акт ко місії від 08.08.2012 року, його речі в квартирі відсутні. В квітні 2011 р. відповідач вчинив злочин відносно позивача, за що був засуджений за ч.1 ст. 296 КК України Ленінським районним судом м. Вінниці 14.03.2012 р. Даний вирок суду в частині кваліфікації дій відповідача та призначення йому покарання залишений без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької об ласті від 14.06.2012 року.

Добровільно скасувати реєстрацію місця проживання у квартирі позивача відповідач не бажає, що стало приводом для звернення до суду з даним позовом в якому позивач просить суд усунути їй перешкоди в користуванні власністю, шляхом скасування реєстрації місця проживання відповідача у її квартирі.

В судове засідання позивач не з’явилась. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності в якій також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи в разі неявки відповідача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений за місцем реєстрації, однак повістку було повернуто до суду за закінченням терміну зберігання. Враховуючи зазначені обставини суд, за згодою позивача ухвалив провести заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири № 40 в будинку № 12 на вул.. 600 річчя в м. Вінниці, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27.03.2007 р. (а.с. 6,7), витягом з Державного реєстру правочинів (а.с. 8) та реєстраційним посвідченням (а.с. 9).

Відповідно до довідки про склад сім’ї в зазначеній вище квартирі зареєстровані ОСОБА_1, як власник, двоє дітей власника –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

При вирішенні даного спору суд також зважає на те, що із змісту ухвали апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2012 р. слідує, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 був засуджений 14.03.2012 р. за ч.1 ст. 269 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Щодо суті вчиненого злочину, то в ухвалі вказано, що ОСОБА_2 24.04.2011 р. біля 12,00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в дворі будинку № 12 на вул.. 600-річчя в м. Вінниці, з хуліганських спонукань, умисно пошкодив автомобіль, що належить його колишній співмешканці ОСОБА_1, чим завдав останній матеріальну шкоду на загальній сумі 6270,00 грн. (а.с. 12).

Згідно ч. 3 ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав безпосередньо на підставі норм Конституції України гарантується.

Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено право власника володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Задовольняючи пред’явлений позов в частині усунення позивачу перешкод в користуванні її майном, суд виходив із того, що позивач є єдиним власником зазначеної квартири, а реєстрація відповідача, який не проживає в даному приміщенні є порушенням прав позивача, яка позбавлена можливості у повній мірі розпоряджатися своєю власністю, в зв’язку з чим, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в цій частині.

При вирішенні даного спору суд також зважає на положення ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідним уповноваженим органом з реєстрації протягом семи днів на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Вищевикладене свідчить про те, у випадку визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою, відповідний уповноважений орган з реєстрації вже має передбачений законом обов'язок зняти його з реєстрації місця проживання.

Враховуючи викладене та положення вищевказаних норм, суд вважає, що усунення перешкод позивачу у користуванні її власністю з боку відповідача слід здійснити шляхом визнання його таким, що втратив право на користування зазначеним жилим приміщенням.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 8, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нерухомим майном, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою № 40 в будинку № 12 на вулиці 600-річчя в місті Вінниці.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

          Секретар: