Дата документу: 17.10.2012

Справа № 2-59/11

Номер провадження 2/818/75/2012

Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          17 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Калюжної В.В., при секретарі: Марусій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління у справах приватизації ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 міської ради, суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гармонія-17»про визнання незаконним рішення ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації»в частині п. 52 Додатку до рішення, про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності № 109 від 03.08.2005 року та витребування майна з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

05.03.2009 року Перший заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності приміщення ХХVІ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 175, 5 кв.м., яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 17, № 109, укладений 03.08.2005 року між управлінням у справах приватизації ОСОБА_3 міської ради та приватним підприємцем –фізичною особою ОСОБА_4 та витребувати з незаконного володіння від приватного підприємця –фізичної особи ОСОБА_4 приміщення ХХVІ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 175.5 кв.м., яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 17, на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших власників квартир будинку № 17 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі.

Крім того, 05.03.2009 року Перший заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним п. 52 Додатку до рішення ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2012 року позовні вимоги було об’єднано в одне провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. До пункту 52 переліку до Рішення ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року включено приміщення (літера А-5) підвалу ХХVІ, загальною площею 171,2 м. кв. за адресою: вул. Сталеварів, 17 у м.Запоріжжі для магазину промислових товарів, яке підлягає шляхом викупу. 03.08.2005 року між управлінням у справах приватизації ОСОБА_3 міської ради та ПП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу № 109 зазначеного приміщення. Зазначене рішення в частині п. 52 вважають незаконним, а договір недійсним у зв’язку з порушенням ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». В позові зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні, тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Згідно ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирного буднику є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. За викладених обставин Перший заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 вважає договір купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності таким, що укладений з порушенням ст. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 4 Закону України «Про власність», який діяв на час його підписання та незаконним п. 52 рішення ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації».

У судовому засіданні представник прокуратури м. Запоріжжя та позивач ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, наполягаючи на обставинах та підставах, викладених у позовній заяві, просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Прокурор посилається на те, що спірне приміщення є допоміжним, не може бути окремим об’єктом цивільно-правових угод, оскільки нежитлові приміщення не входять до житлового фонду та актом прийому-передачі відомчого житлового фонду від 09.02.2000 року в комунальну власність не передавались.

Представник третьої особи ОСББ «Гармонія – 17» у судовому засіданні підтримала позов, просить позовні вимоги задовольнити. Представник вважає, що рішення в частині п. 52 та Договір купівлі-продажу суперечать вимогам діючого законодавства та порушують права власників квартир у будинку. Пояснила, що у спірному приміщенні знаходилися сараї мешканців, по підвалу проходять комунікації, призначені для обслуговування будинку вцілому. Також пояснила, що виконання підприємцями будівельних робіт у підвальних приміщеннях призвело до аварійного стану будинку. Оспорюване рішення в частині п. 52 було прийнято без згоди на те мешканців будинку, які відповідно до закону є співвласниками допоміжного приміщення, тому просить суд його скасувати та визнати недійсним договір купівлі-продажу.

Представник Управління у справах приватизації ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_3 міської ради проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу приміщення укладався без будь-яких порушень чинного законодавства, а тому відсутні підстави визнання його недійсним. Також зазначає, що скасування п. 52 рішення ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації»призведе до порушення права власності добросовісного набувача ОСОБА_4, яке гарантовано їй Конституцією України.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову також заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, посилаючись на те, що в спірному приміщенні відсутні колясочні, кладові, сміттєкамери, шахти і машинні відділення ліфтів, електрощитові, котельні, водомірні вузли, бойлерні. В листі експлікації (форма 66) технічного паспорту, виданим БТІ, це приміщення визначене як адмін. управління. Таким чином дане приміщення не є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, а є нежитловим приміщенням і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та має відповідну реєстрацію в БТІ як нежитлове приміщення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене положення повністю кореспондується із ст. 15 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону слід дійти висновку, що існувало порушення цього права. Але жодного доказу порушення Відповідачами прав або інтересів власників квартир багатоквартирного будинку у судовому засіданні не було добуто, всупереч ст. 60 ЦПК України, з якої вбачається, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року було затверджено перелік об’єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації. До вказаного переліку внесено приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 17, загальною площею 171,2 кв.м., напрямок використання об’єкта: магазин промислових товарів; орендар об’єкта –фізична особа ОСОБА_4

На підставі даного рішення ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року, було укладено договір купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності, а саме, 03.08.2005 року було укладено договір купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності №109 між управлінням у справах приватизації ОСОБА_3 міської ради та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4.

Відповідно до п.1.1 Договору, предметом Договору є передача права власності на комунальне майно м.Запоріжжя, яке перебуває на балансі КП «ВРЕЖО № 13», шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення ОСОБА_3 міської ради від 15.09.2004 року № 31 та відповідно до наказу Органу приватизації від 24.05.2005 року № 390.

Відповідно до п.1.2 Договору об’єктом приватизації є нежитлове приміщення ХХVІ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 175, 5 кв.м., яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 17.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

          Згідно зі ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на житловий фонд, нежитлові приміщення, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. При цьому ч. 2 ст. 60 зазначеного Закону передбачає, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Пунктом 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до виключеної компетенції сільської, селищної, міської ради відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації.

На час прийняття оспорюваного рішення від 15.09.2004 року, нежиле приміщення ХХVІ підвалу (літера А-5) в будинку №17 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 096730, виданого 11.05.2004 року належало тільки територіальній громаді ОСОБА_3 міської ради, а тому як власник цього майна, ОСОБА_3 міська рада мала повне право щодо відчуження цього майна будь-кому.

При укладанні договору купівлі-продажу № 109 від 03.08.2005 року право власності на спірне приміщення було зареєстровано тільки за Територіальною громадою м. Запоріжжя, а не за мешканцями будинку.

Відповідач ОСОБА_4, як новий власник нежитлового приміщення, відповідно до договору купівлі-продажу, зареєструвала своє право власності в ОП «ЗМБТІ».

Матеріалами справи підтверджується, що до реєстрації права власності на спірне приміщення та потім до його відчуження воно перебувало в комунальної власності та здавалося в оренду, як нежиле підвальне приміщення.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Спірне приміщення не належало власникам квартир багатоквартирного будинку по вул. Сталевварів, 17 у м.Запоріжжя, а належало ОСОБА_3 міській раді, після чого ОСОБА_4, та відповідно до чинного законодавства ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, так як ОСОБА_3 міська рада в свій час була єдиним власником зазначеного приміщення.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада в свою чергу використав надане законом право та розпорядився нежитловим приміщенням. У Позивачів відсутні підстави стверджувати про виникнення прав мешканців будинку на спірне приміщення в розумінні ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». А посилання на рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року суд вважає недоречним з наступних підстав.

Предметом оспорюваного договору купівлі-продажу є нежитлове приміщення, яке не відноситься до категорії допоміжних, і воно не є об’єктом права спільної власності співвласників будинку, на нього не поширюється норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до чинного законодавства власники квартир багатоквартирного будинку зареєстрували право власності на квартири в Орендному підприємстві «ОСОБА_3 міжміське бюро технічної інвентаризації». Питання та вимоги при реєстрації квартир в ОП «ЗМБТІ»щодо реєстрації права власності на будь-які інші приміщення власниками квартир багатоквартирного будинку не ставилось та інше право власності в ОП «ЗМБТІ», крім придбаних ними квартир, не реєструвалось.

В п. 1.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні, тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Але в резолютивній частині цього Рішення не зазначено, що не потрібно реєструвати право власності на ці приміщення.

В ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»зазначено наступне: допоміжні приміщення багатоквартирного будинку —приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); нежиле приміщення —приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

В спірному приміщенні відсутні колясочні, кладові, сміттєкамери, шахти і машинні відділення ліфтів, електрощитові, котельні, водомірні вузли, бойлерні. В листі експлікації (форма 66) технічного паспорту, виданим БТІ, це приміщення визначене як адмін. управління. Також, нежитлове приміщення, згідно свого цільового призначення ніколи не використовувалось мешканцями для власних потреб.

Таким чином дане приміщення не є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, а є нежитловим приміщенням і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та має відповідну реєстрацію в БТІ як нежитлове приміщення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права обмежений у його здійсненні.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності приміщення ХХVІ підвалу (літера А-5), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 17, № 109, укладений 03.08.2005 року між управлінням у справах приватизації ОСОБА_3 міської ради та приватним підприємцем –фізичною особою ОСОБА_4 та не вбачає підстав для визнання незаконним п. 52 рішення ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації», і за таких обставин вважає, що позов необґрунтований і тому не підлягає задоволенню.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Виходячи з вищенаведених обставин, встановлених судом по справі, всіма учасниками вказаного договору купівлі-продажу від 03.08.2005 року були дотримані положення вказаних норм законодавства, тому не має підстав для визнання недійсним спірного правочину по відчуженню зазначеного нежилого підвального приміщення.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення вимог Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконними Рішення в частині п. 52 Додатку та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.08.2005 року. Крім того, Позивачі не являються стороною зазначеного договору і їх права, при купівлі-продажу спірного приміщення не порушені.

Суд також вважає необґрунтованими доводи позивача ОСОБА_2 та представника третьої особи: ОСББ «Гармонія-17»щодо порушення прав мешканців будинку та власників квартир через руйнування будинку, спричиненого ремонтними роботами, оскільки ці права мешканців будинку підлягають захисту в інший спосіб, зокрема шляхом стягнення спричиненого збитку з винних осіб.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління у справах приватизації ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 міської ради, суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гармонія-17»про визнання незаконним рішення ОСОБА_3 міської ради № 31 від 15.09.2004 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації»в частині п. 52 Додатку до рішення, про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності № 109 від 03.08.2005 року та витребування майна з незаконного володіння –залишити без задоволення в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Калюжна