ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2012 р. Справа № 17/5007/21/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівГрека Б.М., Палія В.В. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"
на рішенняГосподарського суду Житомирської області від 21.05.2012
та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2012
у справі№ 17/5007/21/12
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"
доПублічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"
простягнення 196 546,41грн.
за участю представників:
позивача: Зайцев М.М.- предст. (дов. від 23.12.2011р.)
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 196 546,41 грн. (з них: 6208,47грн. -основного боргу, 359,7грн.-3% річних, 671,34грн. -інфляційних втрат, 189 306,9грн. -неустойки).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.05.2012 року (суддя Шніт А.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року (судді Мельник О.В., Грязнов В.В., Савченко Г.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 5185,80грн. заборгованості, 297,21грн. -3% річних, 520,71грн. -інфляційних нарахувань, 189 306,90грн. -неустойки, 3906,21грн. -судового збору. В частині стягнення 1022,67грн.- заборгованості, 150,63грн. -інфляційних нарахувань, 62,49грн. -3% річних -у позові відмовлено.
Висновки попередніх судових інстанцій мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №98 від 14.07.2006 року в частині внесення лізингових платежів, достроковим припиненням дії договору з ініціативи лізингодавця та невиконанням лізингоодержувачем обов'язку із повернення предмета лізингу.
Публічне акціонерне товариство "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 69, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" в усних поясненнях, наданих у судовому засіданні, проти доводів касаційної скарги заперечив і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 14.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", як лізингодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", як лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу №98, за яким позивач передає відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (або механізм) у відповідності із замовленням на ТЗ.
На підставі замовлень на ТЗ (додатки №1 до договору) позивачем передано відповідачу, зокрема, газовий навантажувач GT-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ, що підтверджується актом приймання-передачі.
Обов'язок щодо своєчасної оплати лізингових платежів в порядку встановленому договором визначено п. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачу встановлюється в Плані Лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках. Якщо вартість ТЗ до моменту передачі відповідачу змінюється внаслідок зміни курсу обміну тієї валюти, за яку позивач одержав ТЗ (або у відповідності до курсу якої змінюється ціна постачальника ТЗ), та валюти, яка використовується в договорі, то позивач має право на внесення змін в порядок сплати та розмір лізингових платежів. Нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця, за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.2 договору, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ; комісію позивача за наданий у лізинг ТЗ; технічне та сервісне обслуговування, інші витрати позивача, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.
Термін дії договору зумовлений строком лізингу (п. 19.2).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до планів лізингу та змін до них, відповідач зобов'язаний повернути позивачу газовий навантажувач GT-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ -08.08.2009р.
Також судами встановлено, що 08.08.2009р. відповідач газовий навантажувач GT-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ -08.08.2009р. позивачу не повернув.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань із сплати лізингових платежів, позивач звернувся до відповідача з листом вих. №687/4 від 12.03.2010р., який одержаний відповідачем 15.04.2010р. про припинення дії договору та вимогою повернути транспортний засіб - газовий навантажувач GT-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення 6208,47грн. -основного боргу, 359,7грн.-3% річних, 671,34грн. -інфляційних втрат, 189 306,9грн. -неустойки, суди попередніх інстанцій виходили із неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №98 від 14.07.2006року в частині внесення лізингових платежів, припинення дії договору з ініціативи лізингодавця та невиконання лізингоодержувачем обов'язку із повернення предмета лізингу, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Законом України "Про фінансовий лізинг".
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено обов'язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу по сплаті лізингових платежів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань. При цьому, Господарським судом Житомирської області обґрунтовано перераховано суму основного боргу за період з 18.01.2010р. по 15.04.2012р., яка складає 5185,80грн.
В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Таким чином, за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 520,71грн. - інфляційних нарахувань та 297,71гррн. -3% річних, які у відповідності до вірного перерахунку суду І інстанції нараховані на суму основного боргу - 5185,80грн.
Статтею 764 ЦК України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Згідно з пп. 8.4.1 п. 8 договору позивач може припинити дію договору (стосовно одного, кількох або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо відповідач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього на термін понад 30 днів.
Відповідно до пп. 31.1.2.3 п. 13 договору, дія договору може бути достроково припинена з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого із своїх зобов'язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про припинення дії цього договору.
Згідно з ч. 2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом вих. №687/4 від 12.03.2010р., який одержаний відповідачем 15.04.2010р. про припинення дії договору та вимогою повернути транспортний засіб - газовий навантажувач GT-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що факт одержання відповідачем повідомлення від 12.03.2010р. встановлений рішенням господарського суду Житомирської області від 23.04.2012р. у справі №16/5007/23/12 у спорі між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, отже такий факт має преюдиційне значення для справи №17/5007/21/12 та в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України не потребує доказування.
Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи встановлений попередніми судовими інстанціями факт невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення предмета лізингу, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з 16.04.2010року по лютий 2012 року (включно) у сумі 189 306,90грн.
Посилання відповідача на порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України суд відхиляє, оскільки господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Отже, у даному випадку, зупинення провадження у справі пов'язується саме з неможливістю розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. У іншому випадку, підстави для зупинення -відсутні. Крім того, протокол судового засідання від 13.08.2012року не містить жодної інформації про те, що скаржник заявляв усне клопотання про зупинення провадження у справі №17/5007/21/12 до розгляду касаційної скарги у справі №16/5007/23/12. Також, скаржник не звертався до суду апеляційної інстанції з приводу неправильностей або неповноти протоколу у встановленому ст. 81-1 ГПК України порядку та строки.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 у справі № 17/5007/21/12 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій