УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2012 р.Справа № 2а-4144/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову від 14.05.2012р. по справі № 2а-4144/12/2070
за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, арбітражний керуючий ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати наказ №411/5 Міністерства Юстиції України від 15.03.2012 року протиправними та скасувати його в частині анулювання ліцензії серії АВ №547965 на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) виданою ФОП ОСОБА_1
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним наказ №411/5 Міністерства Юстиції України від 15.03.2012 року та скасовано його в частині анулювання ліцензії серії АВ № 547965 на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданої ФОП ОСОБА_1
Відповідач, Міністерство юстиції України, не погодившись з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року . Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що висновки суду першої інстанції про те,що на ліквідатора боржника фізичної особи підприємця не покладається обов'язок проводити інвентаризацію майна суперечить нормам діючого законодавства. Висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях ліквідатора порушень вимог ч.3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не відповідають обставинам справи. Висновок суду першої інстанції про відсутність вини позивача в порушенні порядку реалізації майна суперечить нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача та його представника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.03.2012 року Міністерством Юстиції України було видано наказ № 411/5 (а.с.17), яким серед іншого було анульовано ліцензію серії АВ № 547965 на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) виданої ФО-П ОСОБА_1 Підставою для винесення такого наказу був акт позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов від 29.02.2012 року № 15 (а.с.18-22), складений Головним управлінням юстиції у Харківській області. Підставою для здійснення позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих під час виконання обов`язків ліквідатора ФО-П ОСОБА_4, надходження заяви Харківської обласної дирекції ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» від 06.12.2011 року (а.с.64-67), при цьому територіальний орган з питань банкрутства отримав згоду центрального органу виконавчої влади на здійснення вказаного позапланового заходу, про що свідчить дозвіл Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу від 19.01.2012 року (а.с.69). Дана перевірка була проведена з 28.02.2012 року по 29.02.2012 року під час якої перевіряючи ми зафіксовано порушення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) та ч. 1 ст. 4-5 ГПК України, а саме: ліквідатором 08.12.2011 року здійснена оплата за публікацію відомостей про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, оголошення про визнання ФОП ОСОБА_7 банкрутом опубліковано в газеті Голос України від 15.12.2011 року №237 (5237). Ліквідатором не проведено інвентаризацію майна боржника. Всупереч абз. 3 ч.7 ст.48 Закону грошові кошти від реалізації майна банкрута за умовами договору купівлі - продажу вносяться на рахунок торгівельної організації, а не на депозитний рахунок нотаріуса та використовуються за листом ліквідатора, а не за рішенням господарського суду. Продаж майна боржника була здійснена без його попередньої інвентаризації, тобто з порушенням ч.1ст. 30 Закону та, як зазначено у висновку зазначеного акта, встановлені факти злісного систематичного невиконання позивачем своїх повноважень та неналежного виконання своїх повноважень, що спричинили завдання значної матеріальної шкоди боржнику (банкруту), кредиторам боржника (банкрута).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ст. 7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Зокрема ст. 1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків визначають сферу дії та застосування наказу Міністерства фінансів України № 69 від 10.08.1994 року «Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків».
Виходячи з аналізу ст.ст. 1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, колегія суддів зазначає, що дана Інструкція застосовується виключно до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України та зазначає випадки коли інвентаризація є обов`язковою.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає обґрунтованим висновок суд першої інстанції про те, що суб`єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансові звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності, а тому фізичні особи - підприємці не складають баланс, не ведуть бухгалтерський облік згідно Положень про бухгалтерський облік, не провадять інвентаризацію майна.
Письмові докази свідчать пр. те, що ФОП ОСОБА_7 є фізичною особою - підприємцем, який використовує спрощену систему обліку і звітності, а тому його діяльність не регулюється нормами зазначеної інструкції.
Постановою господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року про визнання ФО-П ОСОБА_7 банкрутом зобов`язано ліквідатора, відповідно до п.п.3, 5 ст. 23 Закону в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, надати інвентаризаційні відомості (а.с.8-11).
Зазначене судове рішення свідчить про те, що на ліквідатора боржника фізичної особи - підприємця не покладається обов`язок проводити інвентаризацію майна у відповідності до інструкції.
ФО-П ОСОБА_7 та позивачем було складено акт про затвердження ліквідаційної маси від 15.11.2011 року (а.с.23), який має довідковий характер і складався з метою захисту інтересів кредиторів і боржника, інформування всіх осіб, що беруть участь у справі та суду про склад та наявність майна боржника, з тієї самою метою складався Перелік кредиторів, який не є Реєстром кредиторів.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 15.12.2011 року опубліковано оголошення про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом, в якому зазначено, що кредитори мають право протягом місяця з дня опублікування оголошення звернутися із заявою до боржника, що не призвело до порушення прав кредиторів.
12.01.2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся із заявою і його вимоги були визнані в повному обсязі.
Також, відповідно до протоколу про проведення відкритих торгів (аукціону) №1 від 25.11.2011 року кошти в розмірі 143000 грн. без ПДВ вносяться на розрахунковий рахунок Товарної біржі «Всеукраїнський торгівельний центр» на протязі 30 календарних днів з моменту підписання протоколу і в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора.
Стаття 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на відміну від загального порядку ведення ліквідаційної процедури, встановлює спеціальні правила, а саме, ліквідаційна процедура громадянина - підприємця здійснюється судом або ліквідатором.
Згідно п.7 ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
При цьому оцінка майна та проведення відкритих торгів здійснюється через спеціалізованих суб`єктів, з якими ліквідатор укладає відповідний договір. Спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, порядком проведення відкритих торгів (аукціону) вирішується в судовому порядку, однак ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за правильність чи неправильність дій інших осіб оскільки він таких дій не вчиняє.
Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції правомірно вважав, що арбітражний керуючий не відповідає за проведену на його замовлення оцінку майна та організовані за його замовленням відкриті торги.
Відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"
Згідно ст. 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Стаття 14 цього ж Закону визначає, що продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
Матеріалами справи підтверджено, що була здійснена публікація у газеті Правопорядок-біржовий вісник від 17.11.2011 року №33(70) про проведення відкритих торгів з продажу майна боржника ФО-П ОСОБА_7 (а.с. 15).
Після ухвали постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року про скасування постанови про визнання боржника банкрутом та припинення провадження позивач отримав від товарної біржі «Всеукраїнський торгівельний центр» довідку (а.с.32), якою повідомлено, що грошові кошти сплачені покупцем за реалізоване майно ФОП ОСОБА_7 у повному обсязі знаходяться на рахунку біржі і будуть розподілені згідно діючого законодавства.
03.03.2012 року ОСОБА_7 надав натаріально посвідчену заяву, якою засвідчив, що отримав грошові кошти у розмірі 157300 грн. від арбітражного керуючого ОСОБА_9 і матеріальних претензій до нього не має.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що боржник не зазнав будь-яких негативних наслідків матеріального характеру, а висновки комісії викладені в акті позапланової перевірки додержання позивачем Ліцензійних умов про систематичне, злісне невиконання ним свої повноважень що спричинило завдання значної матеріальної шкоди боржнику (банкруту), кредиторам боржника (банкрута) не відповідають дійсності.
Оскаржуваний наказ відповідача не вмотивований, в ньому не зазначено які саме порушення і якого закону допустив позивач при здійснення ліцензійної діяльності, які наслідки настали від цього, чому саме відповідач дійшов висновку про застосування саме такого виду стягнення, як анулювати ліцензію позивача на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого, від позивача не було витребувано письмових пояснень з приводу фактів встановлених перевіркою та відсутні дані про ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не мав достатніх підстав для прийняття оскаржуваного наказу.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази правомірності дій та законності прийнятих рішень.
Проте відповідачем не доведено правомірність, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1
Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року відповідає вимогам ст..159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
постанову від 14.05.2012р. по справі № 2а-4144/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.
Повний текст ухвали виготовлений 14.08.2012 р.