Справа № 422/4175/12

Справа № 2/422/3892/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Кравцову С.С.

за участю представника позивача Стриженко Ю.О., відповідача ОСОБА_2, представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В :

18 листопада 2009 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(правонаступник Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк») звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 березня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № НОМЕР_1, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 11 342,77 доларів США з кінцевим терміном повернення 03 березня 2011 року. Позивач свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконав, допустивши прострочення кредитних зобов'язань, внаслідок чого за ним, станом на 01 вересня 2009 року має заборгованість 7 172,53 доларів США, яка складається з:

- 6 720,66 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 51,53 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи:

- 61,73 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 338,61 доларів США -штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01 березня 2007 року між сторонами укладено договір застави рухомого майна № НОМЕР_1, згідно умов якого відповідач надав в заставу рухоме майно: автомобіль Mersedes_Bens, модель 280Е, 1995 року випуску, тип ТЗ: легковий-седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 березня 2007 року, передати в заклад, шляхом вилучення у ОСОБА_2 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: автомобіль Mersedes_Bens, модель 280Е, 1995 року випуску, тип ТЗ: легковий-седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 березня 2007 року в сумі 7 172,53 доларів США: звернути стягнення на майно: автомобіль Mersedes_Bens, модель 280Е, 1995 року випуску, тип ТЗ: легковий-седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання позивачу всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. Стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»судові витрати.

Заочним рішенням від 03 листопада 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач 20 жовтня 2011 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про перегляд заочного рішення від 03 листопада 2010р.

Ухвалою суду від 02 березня 2012 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2010р. та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю -ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач -ОСОБА_2, його представник за довіреністю ОСОБА_3, позовні вимоги не визнали. Просили суд відмовити в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 31 серпня 2012 року, повний текст рішення складено 04 вересня 2012 року.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням на дострокове стягнення кредитних коштів за рахунок предмета застави, що виникло в силу укладеного кредитного договору, у зв'язку із порушенням умов виконання основного зобов'язання.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, в одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В ході судового розгляду встановлено, що 03 березня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № НОМЕР_1, згідно умов п.7.1. якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредитні кошти, шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 03.03.2007р. по 03.03.2011р., у вигляді не поновлюваної кредитної лінії, у розмірі 11 342,77 доларів США на наступні цілі : купівлю автомобіля у сумі 10 400,00 доларів США, а також у розмірі 34 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2., а також винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 104,00 доларів США у момент надання кредиту, а також у розмірі 832, 00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та у розмірі 3328, 00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбаченому п.п.2.1.3., 2.2.7. даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до кредитного договору (а.с. 6-8).

Таким чином, за змістом предмету кредитного договору, Банк зобов'язувався в межах чітко визначеної кредитним договором суми та строку, по мірі виникнення у клієнта потреби у позичкових коштах надати Позичальнику кошти або готівкою або шляхом перерахування їх на відкритий клієнту банківський рахунок.

У забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредиту, 01 березня 2007 року між сторонами було укладено договір застави автотранспорту № НОМЕР_1, згідно із яким відповідач надав в заставу належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: автомобіль Mersedes_Bens, модель 280Е, 1995 року випуску, тип ТЗ: легковий-седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3 (а.с.9-11,12-13,14).

Як вбачається із ордеру розпорядження № НОМЕР_1 від 03.03.2007 року, ПАТ КБ «ПриватБанк»на рахунок ВАТ «Дніпропетровськ-Авто»було перераховано на придбання автомобіля 11 342,77 доларів США (а.с. 100), що свідчить про безумовне виконання зі сторони позивача умов п.7.1. кредитного договору щодо фактичного надання із загальної суми погодженого сторонами ліміту кредитних коштів в цій сумі.

Також дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості позичальника за кредитним договором (а.с.4), у якому станом на 03.03.2007 року відображено поточний залишок по кредиту у сумі 11342, 77 доларів США.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору № НОМЕР_1 від 03 березня 2007 року для погашення заборгованості позичальник повинен був щомісяця, в період сплати, яким вважається період із 21 по 26 число кожного місяця, надавати банку кошти у сумі 304,76 доларів США, що складаються із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно розрахунку заборгованості наданого Банком у підтвердження обставин та позовних вимог (а.с. 4-5) вбачається, що із поточного залишку заборгованості ОСОБА_2 за кредитом станом на 11.09.2009 року у сумі 5206, 98 доларів США, прострочення позичальника за кредитом складає 1 513, 68 доларів США.

Згідно наданих відповідачем суду для дослідження платіжно - касових документів встановлено, що на погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем у терміни та розмірах, визначених п.7.1. Договору, у повному обсязі сплачувалися належні до погашення платежі включно до грудня 2008 року (а.с.52-57).

Водночас, як свідчить із даного ж розрахунку, впродовж дії кредитного договору за відсутності прострочених платежів, поточний залишок позичальника по кредиту змінився в сторону збільшення, а саме: із залишку у сумі 9 193,98 доларів США станом на 27.02.2008 року збільшився 28.02.2008 року до 9 994,03 доларів США. Та в подальшому також збільшився при наявності сплати ануїтетних платежів, зокрема із залишку у сумі 6 984,69 доларів США станом на 24.02.2009 року -вже 27.02.2009 року збільшився до 7 184,09 доларів США.

При цьому, у відповідності до п.5.1. сторони погодили, що даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно із п.3.7. набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлених касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (а.с.6-8).

Проте, незважаючи на покладений обов'язок доказування позовних вимог, позивачем взагалі не надано суду будь-яких платіжних доручень, інших розрахунково-касових документів від відповідача, як позичальника, що свідчили б про здійснення Банком банківським операцій, траншів на сплату платежів в межах суми кредитного ліміту, у зв'язку із чим, суд критично оцінює наданий позивачем розрахунок у підтвердження існуючої у позичальника заборгованості за Кредитним договором у пред'явленому до стягнення розмірі.

У відповідності до п.3.8. Кредитного договору, при непогашенні Кредиту у строки, зазначені у п.п.7.1., 2.3.3., заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п. 3.2 кредитного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

За правилом ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

У відповідності до п.2.3.7. кредитного договору, сторони погодили, що Банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.7.1. даного договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, але при настанні умов, передбачених п.2.3.3. Кредитного договору.

Згідно до п.п. 2.3.3. п.2.3. договору, у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору, банк на власний розсуд має право розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором; або здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.

За змістом ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок якого має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення.

Відповідно до п.15.7.1. кредитного договору, заставодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно ст. 20 закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За змістом ст.. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінюючи здобуті по справі докази за внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції розглянувши даний спір в межах позовних вимог, приходить до висновку, що у судовому засіданні позивач у повному обсязі не довів щодо обов'язку позичальника їх повернути надані кредитні кошти у визначеному до стягнення розмірі.

Суд вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду із вимогою дострокового стягнення за рахунок предмета застави заборгованості по кредиту, термін повернення якої в силу положень п.2.3.3. кредитного договору для позичальника не настав, є такою, що не відповідає порядку, визначеному умовами договору застави рухомого майна № НОМЕР_1, у зв'язку із чим позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 є необґрунтованими та незаконними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд враховує, що позивач від сплати судових витрат не звільнений, його позовні вимоги не належать до задоволення, у зв'язку із чим відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14-16, 526, 530, 589, 590, 610, 611, ч.1 ст.612, 1050, 1054 ЦК України, ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Шавула