ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 118/5649/12
26.09.2012 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді : Л.А. Захарченко
При секретарі : Ю.Г.Рожаєвої
За участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району, Перовської сільської ради Сімферопольського району, ОСОБА_2 районної державної адміністрації, треті особи Садове товариство «Шельф», ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішень, спонукання до виконання певних дій,
УСТАНОВИВ:
22.08.2012 року позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до Перовської сільської ради Сімферопольського району та її виконавчого комітету, ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради №4/64 від 15.10.1997 року «Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення садівництва членам СТ «Шельф» у частині передачі у приватну власність безоплатно земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва із землекористування СТ «Шельф» на території Перовської сільської ради. Також позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення 19 сесії 6 скликання Перовської сільської ради від 01.06.2012 р. № 25 «Про скасування рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради №4/64 від 15.10.1997 року. Позивачка мотивує свої вимоги тим, що вона є членом СТ «Шельф» з 07.05.2012 року, згідно статуту за нею була закріплена земельна ділянка №211 у межах земель СТ «Шельф», загальною площею 0,04 га. ОСОБА_2 райдержадміністрації їй було відмовлено у передачі у власність зазначеної земельної ділянки. На обґрунтування позову позивач послався на те, що оскаржувані рішення відповідачів прийняті з перевищенням повноважень та всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. Тому позивач просить зазначені рішення скасувати та зобов’язати ОСОБА_2 райдержадміністрацію розглянути питання про передачу позивачу у власність спірної земельної ділянки.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити.
Відповідачі – Виконавчий комітет Перовської сільської ради Сімферопольського району, Перовська сільська рада Сімферопольського району, ОСОБА_2 районна державна адміністрація, треті особи – СТ «Шельф», ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, сповіщені у встановленому законом порядку про час і місце судового розгляду (л.с. 50-53), третя особа ОСОБА_3 надала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності (л.с. 38), відповідачі , третя особа - СТ «Шельф», причини неявки суду не повідомили, у зв’язку з чим суд, на підставі ст. 128 КАС України вважає можливим розглянути справу у відсутності осіб, що не з’явилися, на підставі доказів, що є в матеріалах справи.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги не обґрунтованими, які задоволенню не підлягають.
Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району від 15.10.1997 року №4/64 передана ОСОБА_3, як члену СТ «Шельф» , у приватну власність безоплатно земельна ділянка для ведення садівництва (л.с. 44-45).
Протоколом засідання правління СТ «Шельф від 07.05.2012 року №24 постановлено переоформити ділянку №211 на ОСОБА_1 і прийняти ОСОБА_1 у члени СТ «Шельф» (л.с. 15).
Рішенням Перовської сільської ради Сімферопольського району від 01.06.2012 року №25 скасовано пункт №29 рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради №4/64 від 15.10.1997 року «Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення садівництва членам СТ «Шельф» у частині передачі у приватну власність безоплатно земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва (л.с. 48).
ОСОБА_2 районної державної адміністрації в АР Крим від 02.08.2012 року №5134/04-28 у заяві ОСОБА_1 з питання передачі у власність земельної ділянки №211 для ведення садівництва, розташованого в СТ «Шельф» на території Перовоської сільської ради відмовлено, у зв’язку з тим, що зазначена земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради №4/64 від 15.10.1997 року, а рішення № 25 прийнято Перовською сільською радою з перевищенням повноважень (л.с. 14).
Відповідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні «У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) N 7-рп/2009 роз’яснив, що закріплені у статті 144 Конституції України та ст. 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Закон) норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради. У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції України чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
В Основному Законі України передбачено право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути звернення. Законом України "Про звернення
громадян" встановлено право органів місцевого самоврядування скасовувати або змінювати оскаржувані рішення.
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України , що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією в законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Частиною 9 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» також передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Відповідно до ч.1 п.15 ст.26 Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Оскільки підставами припинення права власності на земельну ділянку є, у тому числі, добровільна відмова власника від права на земельну ділянку (ст. 140 ч. 1 ЗК України в ред. 25.10.2001 р.), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України), та враховуючи висновки Конституційного суду України суд вважає, що оскаржуване рішення Перовської сільської ради Сімферопольського району від 01.06.2012 року №25, яким скасовано пункт №29 рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради №4/64 від 15.10.1997 року, прийнято Перовською сільською радою відповідно до закону та в межах наданих повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради №4/64 від 15.10.1997 року суд виходить з того, що відповідно ст. 6 ЗК України (в редакції 18.12.1990 р.) передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для садівництва.
Ст.9 ЗК України визначена компетенція сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин, до яких віднесено , у тому числі, надання земельних ділянок у власність.
Ст.11 ЗК України визначена компетенція районних рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин, до яких віднесено , у тому числі, надання земельних ділянок у власність.
Ст. 17 ЗК України визначений порядок передачі земельних ділянок у власність Радами народних депутатів, а ст. 57 ЗК України – порядок передачі земельних ділянок для ведення садівництва.
З аналізу зазначених норм вбачається, що жодною з них ( у редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуємого рішення № 4\64 від 15.10.1997 року) а також іншими нормами ЗК України не було передбачено, що передача земельних ділянок у власність, у тому числі для ведення садівництва, віднесена до виключної компетенції сільських, селищних рад.
Посилання позивача на положення ст.ст. 17,122, п.12 Перехідних Положень ЗК України ( 2001 року) є необґрунтованими, оскільки зазначений кодекс прийнятий та введений в дію після прийняття оскаржуваного рішення.
З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято виконавчим комітетом Перовської сільської ради в межах його повноважень, оскільки власником спірної земельної ділянки є відповідна рада, а спірна земельна ділянка знаходиться на території Перовської сільської ради, про що визначено і у листі ОСОБА_2 РДА від 02.08.2012 року.
Що стосується вимог позивача в частині зобов’язання ОСОБА_2 райдержадміністрації розглянути питання про передачу позивачу у власність спірної земельної ділянки, суд також вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ст. 152 ч. 1 ЗК Україні (в ред. 25.10.2001 р.) Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст.. 152 ч. 2 ЗК України в ред. 25.10.2001 р.).
З урахуванням встановлених по справі обставин, законності оскаржуємих рішень, позивачу необхідно відмовити у задоволенні вимог в частині зобов’язання ОСОБА_2 райдержадміністрації розглянути питання про передачу позивачу у власність спірної земельної ділянки.
Керуючись ст.26 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 6,9,11,17,57 Земельного Кодексу України ( в ред. 18.12.1990 р.), ст.ст. 140, 152 Земельного Кодексу України ( в ред.25.10.2001 р.), ст.ст. 6, 7, 11, 12, 17-19, 69- 71, 82, 128, 158-159, 161-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі .
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у порядку, передбаченому ст.ст. 184-186 КАС України.
Суддя