КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2012 № 5011-14/7961-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників сторін:

від позивача - Штокалов Є.А., довіреність № 08.6-03/1366 від 29.02.2012;

від відповідача -Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" -Король Д. В., довіреність № б/н від 17.07.12;

від відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" - представник не прибув;

від третьої особи - Бондарчук О. М., довіреність № 044/12 від 25.10.12;

від відповідача - Публічного акціонерного товариства „ Укрсоцбанк" -Штокалов Є.А., довіреність № 08.6-03/1366 від 29.02.2012;

від відповідача -Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" - Король Д. В., довіреність № б/н від 17.07.12;

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн"; Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та Публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2012 у справі № 5011-14/7961-2012 (суддя Куркотова Є.Б.) за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" до 1. Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" про визнання недійсним інвестиційно-підрядного договору за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" до 1. Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк", 2. Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" про визнання зобов'язання припиненим

ВСТАНОВИВ:

встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" та товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" про визнання недійсним інвестиційно-підрядного договору.

Після порушення провадження у справі публічне акціонерне товариство „Фінексбанк" подало заяву про вступ у справу як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 5011-14/7961-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 5011-14/7961-2012 від 27.07.2012 прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" до публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" та приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" про визнання такими, що припинились зобов'язання за Іпотечним договором від 24.02.2008, укладеним між публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" та приватним акціонерним товариством „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн".

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2012 у справі №5011-14/7961-2012 позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" задоволено: визнано недійсним інвестиційно-підрядний договір від 26.09.2008, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та приватним акціонерним товариством „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн"; у задоволенні позову публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" відмовлено.

При ухваленні рішення про задоволення позову про визнання недійсним інвестиційно-підрядного договору від 26.09.2008 суд виходив з наступного.

Згідно положень п. 2.1.7 Іпотечного договору від 24.01.2008 року іпотекодавець (перший відповідач) не мав права без письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки, а також передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, а також відповідно до п.2.1.11 договору - не мав права без письмової згоди Іпотекодержателя обтяжувати об'єкт зобов'язаннями, що стосуються залучення до будівництва предмета іпотеки третіх осіб (будь-яких інвесторів), котрі після завершення будівництва набувають прав власності на об'єкт або його частину. Вказані положення договору були порушені укладенням інвестиційно-підрядного договору від 26.09.2008, за результатами виконання якого другий відповідач, як інвестор набуває право власності на реконструйований об'єкт, що був переданий в іпотеку позивачу. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відчуження в наведений спосіб за оскаржуваним інвестиційно-підрядним договором майна, яке є предметом іпотеки суперечить положенням ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору суд дійшов висновку про недоведеність знищення предмету іпотеки та припинення договору іпотеки у будь-який спосіб.

Не погодившись з прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2012 у справі № 5011-14/7961-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк", а позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним. Заявник зазначає, що будівлі, які зносилися в процесі реконструкції за інвестиційно-підрядним договором не перебували в іпотеці. Придбання покупцем на підставі цивільно-правової угоди з повною оплатою вартості не є відчуженням предмету іпотеки в розумінні ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку». Також, апелянт вважає безпідставним посилання суду на рішення по справі №2/349.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю „Проект-А" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2012 у справі № 5011-14/7961-2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк".

В апеляційній скарзі ТОВ „Проект-А", теж, як і вищезазначений апелянт зокрема, вказує на неправомірне посилання судом на рішення по справі № 2/349, оскільки, крім учасників по вказаній справі у даній справі - № 5011-14/7961-2012 бере участь ПАТ „Фінексбанк", який не був учасником у справі № 2/349. Також, апелянт посилається, зокрема, на те, що сторонами Іпотечного договору погоджено відповідальність за порушення умов договору, а саме право Іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке перебуває в іпотеці.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" та товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" у справі №5011-14/7961-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Сітайло Л.Г.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2012 сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 5011-14/7961-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г.; судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2012 у справі № 5011-14/7961-2012 апеляційні скарги приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" та товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.10.2012.

Згодом, до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2012 у справі № 5011-14/7961-2012, яка відповідно до п.3.9.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, передана раніше визначеному автоматизованою системою судді-доповідачу.

В обґрунтування своїх вимог за апеляційною скаргою третя особа посилається на Позитивний висновок комплексної державної експертизи ДП "Укрдержбудекспертиза" від 24.12.2009 року №11-0061-09, відповідно до якого змінилися показники майна, що було передано в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк", а тому третя особа, вважає, що майно, яке було предметом іпотеки не існує.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2012 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. на лікарняному апеляційні скарги приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" передані для їх розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Пономаренко Є.Ю.; судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 у справі № 5011-14/7961-2012 апеляційні скарги приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", товариства з обмеженою відповідальністю Проект-А" та публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" прийняті та об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 розгляд справи № 5011-14/7961-2012 відкладено на 29.10.2012.

До відділу документального забезпечення суду від представника першого відповідача у справі - апелянта до початку судового засідання надійшли наступні клопотання про: здійснення фіксації судового процесу, зупинення провадження у справі, витребування доказів, призначення судової експертизи.

Розглянувши вищезазначені клопотання суд дійшов наступного висновку.

Клопотання про здійснення фіксації судового процесу задоволено судом враховуючи, що відповідно до статті 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі заявник посилається на те, що в провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходиться справа № 5011-69/9168-2012 за позовом ТОВ "Проект-А" до ПАТ "Укрсоцбанк" та ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" про визнання недійсним іпотечного договору від 24.01.2008, укладеного між АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" (правонаступником якого є ПрАТ підприємство "Ен Ес Ай Констракшн") та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк"). При цьому, апелянт вважає, що у разі задоволення позовних вимог ТОВ "Проект-А" будуть відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк". Тому, він просить суд зупинити провадження по даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 5011-69/9168-2012.

Вказане клопотання судом відхилено з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вимог вищезазначеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, що підтверджують не тільки пов'язаність справ, але й неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, така неможливість полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Наведена правова позиція викладена також, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2007 по справі № 47/669-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.07.2007 відмовлено у порушення провадження з перегляду).

У даному випадку, як дана справа, так і справа №5011-69/9168-2012 є справами господарської юрисдикції, а відтак відсутнє обмеження юрисдикції господарського суду щодо встановлення певних обставин справи.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд наділений повноваженнями самостійно, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази, керуючись законом.

У даному випадку, при розгляді вимоги позивача про визнання недійсним інвестиційно-підрядного договору господарський суд має правові підстави надання оцінки відповідності, як інвестиційно-підрядного, так і іпотечного договорів чинному законодавству.

Здійснення апеляційного провадження по справі №5011-69/9168-2012 жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2012 по справі № 9/5005/54/2012.

Таким чином, у наведеній ситуації відсутні дійсні обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України можуть свідчити про неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи та бути підставами для зупинення провадження у справі.

На підставі наведеного, клопотання першого відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №5011-69/9168-2012 відхиляється колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім того, першим відповідачем було подано клопотання про витребування від позивача по справі наступних документів:

- рішення колегіальних органів ПАТ "Укрсоцбанк" щодо укладання Іпотечного договору та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-НМ;

- висновки структурних підрозділів ПАТ "Укрсоцбанк" щодо укладання Іпотечного договору та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-НМ;

- заявки та документи, які надавались ПАТ "Укрсоцбанк" першим відповідачем для укладання Іпотечного договору та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-НМ;

- експертний висновок про вартість об'єкту за іпотечним договором;

- документи щодо страхування об'єкту іпотеки;

- документи про отримання першим відповідачем грошових коштів за Договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-НМ.

При цьому, заявник клопотання вказує, що наведені документи необхідні на підтвердження обставин про те, що об'єкт нерухомого майна, який був переданий другому відповідачу за інвестиційно-підрядним договором не є об'єктом іпотеки, який був переданий в заставу позивачу на підставі іпотечного договору.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено принципи належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Заявником не доведено неможливість подання вказаних ним у клопотанні документів до суду першої інстанції.

В даному контексті також слід зазначити, що заявник не довів наявність обставини, які перешкоджають наданню вказаних у клопотанні документів. Так, зокрема, заявником не надано доказів його звернення до позивача у справі за наданням вказаних документів та відмови у цьому останнього. Необхідність доведення цих обставин для задоволення клопотання про витребування доказів передбачена положеннями ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначалося вище.

Крім того, слід зазначити, що вказані у клопотанні документи не можуть вплинути на результат дослідження судом обставини, яку намагається спростувати заявник клопотання (перший відповідач стверджує, що нібито об'єкт нерухомого майна, який був переданий другому відповідачу за інвестиційно-підрядним договором не є об'єктом іпотеки, який був переданий в заставу позивачу на підставі іпотечного договору). Оцінка наявних доказів з цього приводу буде наведена нижче у даному рішенні.

Також, не підлягає задоволенню клопотання першого відповідача про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої він просить поставити питання щодо того, чи є об'єкт нерухомого майна, який був переданий другому відповідачу за інвестиційно-підрядним договором, об'єктом, який був предметом іпотеки за іпотечним договором.

Положеннями ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічна правова позиція міститься і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651.

Відповідно до умов іпотечного договору, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю: право оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

При цьому, оскільки на момент передачі майна в іпотеку його не існувало, то неможливо здійснити порівняння новоствореного об'єкту з об'єктом, якого не існувало на момент укладення іпотечного договору.

Також, суд враховує вищенаведену позицію Пленуму Вищого господарського суду України стосовно того, що експертиза може бути призначена у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У даному випадку, судова експертиза не підлягає призначенню не тільки через неможливість дослідження питання яке бажає поставити її заявник, а й враховуючи наявність в матеріалах справи інших достатніх суду доказів для встановлення обставини, за для якої першим відповідачем заявлено клопотання про призначення експертизи.

Також, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ПАТ «Фінексбанк» подано до суду клопотання про витребування від першого відповідача оригіналів наступних документів:

- договір генерального будівельного підряду від 25.06.2007 № 25/06-07, укладений між іпотекодавцем та ЗАТ "Корпорація Укржилбуд";

- проектну документацію "Реконструкція частини комплексу не житлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу", узгоджену та зареєстровану Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, з основними техніко-економічними показниками, передбаченими Позитивним комплексним висновком державної експертизи від 24.12.2009 № 11-0061-09.

Дане клопотання не підлягає задоволенню враховуючи нормативне обґрунтування наведене вище при відхиленні клопотання першого відповідача про витребування доказів, а саме положення статей 32, 33, 34, 38, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник не довів наявність обставин, які перешкоджають наданню вказаних у клопотанні документів, як ним, так і першим відповідачем, позиція якого по справі збігається з позицією заявника даного клопотання. Заявником не надано доказів його звернення до першого відповідача у справі за наданням вказаних документів, та відмови у цьому останнього. Також, перший відповідач мав процесуальну можливість надання цих документів до суду першої інстанції.

Належним чином посвідчена копія договору, оригінал якого просить витребувати третя особа міститься в матеріалах справи. У чинній ситуації суд не вбачає необхідності залучати до справи саме оригінал договору.

Крім того, слід зазначити, що вказані у клопотанні документи не можуть вплинути на результат дослідження судом обставини, яку намагається спростувати заявник клопотання. Оцінка наявних доказів з цього приводу буде наведена нижче у даному рішенні.

В судовому засіданні 29.10.2012 було оголошено перерву протягом дня до 16 години 00 хвилин.

До відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання від представника першого відповідача про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з тим, що другого відповідача не було належним чином повідомлено про час проведення судового засідання після оголошеної впродовж дня перерви.

Слід зазначити, що другий відповідач - ТОВ «Проект-А» не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні призначеному на 29.10.2012, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства.

Крім цього, свідченням обізнаності другого відповідача про дату, час та місце судового засідання є клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

При цьому, оголошення перерви в судовому засіданні впродовж того ж дня на який було призначено судове засідання (як на кілька хвилин так і на кілька годин) є допустимим і не порушує права тих учасників, які не скористалися правом на участь своїх представників у призначений день.

Отже, вказане клопотання представника першого відповідача судом відхилено.

Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Другий відповідач - ТОВ «Проект-А» у справі не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судом з нижченаведених підстав. Дане клопотання мотивоване тим, що один юрисконсульт підприємства перебуває у відпустці, а інший - у відрядженні тривалістю 8 днів для підписання угоди.

Неможливість участі в судовому засіданні певних представників підприємства не перешкоджає уповноваженню на участь в засіданні інших осіб. Також, перший керівник вправі особисто без довіреності представляти інтереси підприємства в суді. Крім того, зазначені в клопотанні представники заявника могли бути відкликані відповідно з відпустки та відрядження, якщо керівник другого відповідача дійсно вважав за потрібне, щоб в судовому засіданні були представники підприємства. Отже, з огляду на те, що директор ТОВ «Проект - А» не вчинив наведених дій по забезпеченню участі представників підприємства в судовому засіданні та не прибув на нього особисто, то подача ним клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку може свідчити про намагання затягування судового процесу.

Тому, суд дійшов висновку, що відсутні доведені поважні причини неявки в судове засідання представників другого відповідача та вказане клопотання є необґрунтованим.

Слід зазначити і те, що апеляційна скарга подана, зокрема, і другим відповідачем. Отже, його позиція викладена та зрозуміла. Також, апелянт не позбавлений був права на надання додаткових пояснень, як і на реалізацію своїх правомочностей на уповноваження іншої певної особи на участь в судовому засіданні.

Враховується судом і те, що справа розглядається в апеляційному порядку з 28.09.2012 року, а відтак, з огляду на встановлений процесуальним законом двомісячний строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо відхилення клопотання про відкладення розгляду справи з метою недопущення зловживання процесуальними правами та затягування судового процесу з урахуванням наведених вище підстав.

Представник апелянта - третьої особи ПАТ «Фінексбанк» в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" - позивач у справі), як кредитором та АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" - перший відповідач у справі), як позичальником 13.06.2007 укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №18/062-КН.

Предметом договору є правовідносини, за якими Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 11% процентів, річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною Договору, в межах максимального ліміту заборгованості 54 000 000 доларів США, з наступним порядком надання Траншів Кредиту:

- перший Транш Кредиту в розмірі 20 000 000 доларів США у червні 2007 року на виконання робіт відповідно до затвердженої проектної-кошторисної документації та Додатку 2 до цього договору , після оформлення відповідного забезпечення, зазначеного в п.п.1.3.2, 1.3.3 цього Договору;

- другий Транш Кредиту в розмірі 20 000 000 доларів США на виконання робіт відповідно до Додатку 3 договору після отримання Позичальником у встановленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт та перевірки виконання попереднього етапу робіт та оформлення відповідного забезпечення;

- третій Транш Кредиту в розмірі 14 000 000 доларів США на виконання будівельних робіт відповідно до Додатку 4 до договору після перевірки виконання попереднього етапу робіт.

Кінцевим терміном погашення всіх траншів Кредиту відповідно до п.п. 1.1.2.2 є 12 червня 2014 року.

Також, між вказаними сторонами 23 квітня 2010 року було укладено Додаткову угоду №18/062-КН/4 до Договору кредиту.

Вказаною угодою сторони передбачили, що несплачені Позичальником проценти, які були нараховані за користування Кредитом за Договором кредиту в період з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 5 293 333,32 доларів США, а також проценти, які будуть нараховані Позичальнику за користування Кредитом за Договором кредиту за період з квітня 2010 року по травень 2010 року в сумі 813 333,33 долара США, підлягають сплаті не пізніше 04 червня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24 січня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"), як іпотекодержателем та АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн"), як іпотекодавцем було укладено Іпотечний договір, який того ж дня посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстровано в реєстрі за №17.

Предметом вказаного іпотечного договору є правовідносини, за якими іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання невідновлюваної кредитної лінії №18/062-КН від 13.06.2007 наступне нерухоме майно: право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

Підстав для визнання вказаного договору неукладеним чи недійсним суд не вбачає.

Приватним нотаріусом Гамаль І.М. на підставі даного іпотечного договору зареєстрована заборона на нерухоме майно, а саме на право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежилих будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією, та адміністративно-побутового комплексу, що стане власністю закритого акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" в майбутньому, що будується на вищезазначеній земельній ділянці до припинення договору іпотеки.

Відповідно до п. 2.1.7 даного договору на іпотекодавця покладено обов'язок без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду користування, а відповідно до п.2.1.11. договору - без письмової згоди Іпотекодержателя не обтяжувати об'єкт зобов'язаннями, що стосуються залучення до будівництва предмета іпотеки третіх осіб (будь-яких інвесторів), котрі після завершення будівництва набувають прав власності на об'єкт або його частину.

Проте, в порушення наведених умов іпотечного договору між АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн", (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн"), як замовником та Закритим акціонерним товариством "Проект-А", (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А"), як інвестором 26 вересня 2008 року укладено оскаржуваний у даній справі інвестиційно-підрядний договір стосовно об'єкту іпотеки.

Так, предметом даного договору, визначеному у його п. 1.1 є правовідносини, за якими замовник зобов'язався здійснити реконструкцію частини комплексу нежитлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу (1-а черга) за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва (далі - Об'єкт), ввести в експлуатацію та передати у власність інвестора, а останній в свою чергу зобов'язався здійснити інвестування грошових коштів на здійснення реконструкції Об'єкту інвестування, та отримати об'єкт у власність.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, відчужувати предмет іпотеки та передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку.

Частиною 2 ст.10 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором

Також, як вже зазначалося вище у даній постанові, положеннями п. 2.1.7 Іпотечного договору від 24.01.2008 року іпотекодавцю заборонено відчужувати предмет іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя, а також передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Більш того, підпунктом 2.1.11. договору встановлено заборону іпотекодавцю без письмової згоди Іпотекодержателя обтяжувати об'єкт зобов'язаннями, що стосуються залучення до будівництва предмета іпотеки третіх осіб (будь-яких інвесторів), котрі після завершення будівництва набувають прав власності на об'єкт або його частину.

Пунктом 1.1 ст.1 інвестиційно-підрядного договору передбачено здійснення першим відповідачем реконструкції частини комплексу нежитлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нинішня назва - вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва та введення його в експлуатацію з подальшою передачею у власність другого відповідача, а останній в свою чергу зобов'язався здійснити інвестування грошових коштів на здійснення реконструкції Об'єкту інвестування, та отримати об'єкт у власність.

Згода на укладення оскаржуваного інвестиційно-підрядного договору іпотекодержателем - позивачем у справі не надавалася.

Отже, вказаний інвестиційно-підрядний договір укладено в порушення наведених умов іпотечного договору, які з урахуванням положень ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими до виконання.

Крім того, враховуючи, що умовами оскаржуваного договору передбачено перехід права власності на об'єкт, слід зазначити і про те, що його укладено в порушення норми ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

Даною нормою передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином наведені порушення є підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Судом визнається неправильним висновок ПрАТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" за апеляційною скаргою про те, що на підставі інвестиційно-підрядного договору не відчужувалося майно, яке було передано в іпотеку за іпотечним договором, через те, що жодна з будівель, що зносилися в процесі реконструкції не перебувала в іпотеці.

За іпотечним договором в іпотеку було передано наступне нерухоме майно: право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

Отже, зі змісту положень іпотечного договору та інвестиційно-підрядного договору чітко вбачається, що їх предмети стосуються одного і того ж майна - адміністративно-побутового комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва.

Усі доводи, за якими відповідачі та третя особа намагаються довести зворотне, є такими, що спрямовані на унеможливлення звернення стягнення на вказане майно.

Крім того слід зазначити наступне. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 у справі №2/349, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2012, рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2009 по справі №2/349 за позовом ТОВ "Проект-А" до ПрАТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" про визнання права власності на адміністративно-побутовий комплекс загальною площею 18 405,00 кв.м., який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Миколи Амосова, будинок 12 скасовано та в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказаною Постановою Київського апеляційного господарського суду, зокрема, встановлено, що 26.09.2008 року, незважаючи на наявність обмежень щодо обтяження зобов'язаннями предмету іпотеки, в т.ч. щодо залучення до будівництва третіх осіб (інвесторів) згідно умов раніше укладених договорів "Про надання невідновлювальної кредитної лінії № 18/062-КН від 13.06.2007 року та іпотечного договору від 24.01.2008 року, в порушення власних зобов'язань за вказаними договорами перед ПАТ "Укрсоцбанк" і без відома останнього, АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" та ТОВ „Проект-А" укладено інвестиційно-підрядний договір предметом якого є майно, яке перебуває в іпотеці ПАТ "Украсоцбанк" відповідно до Іпотечного договору від 24.01.2008.

Отже, судовим рішенням яке набрало законної сили встановлено факт, який апелянти намагаються спростувати.

Доводи апелянтів про нібито неправомірне посилання місцевого господарського суду на преюдиціальність фактів встановлених Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 у справі №2/349 судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Сторонами у справі №2/349 були АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" та ТОВ „Проект-А".

Вказані юридичні особи також входять до складу сторін і у даній справі.

Отже, рішення у справі №2/349 підлягає обов'язковому врахуванню при вирішенні даного спору.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Щодо відсутності серед суб'єктного складу учасників по справі №2/349 ПАТ «Фінексбанк» слід зазначити, що станом на час вирішення спору у вказаній справі вказана особа не була учасником спірних правовідносин. Отже, рішення у справі №2/349 на час його ухвалення не стосувалося прав та обов'язків ПАТ «Фінексбанк».

Крім того, щодо обов'язковості застосування при вирішенні даного спору факту встановленого під час розгляду справи №2/349 слід зазначити наступне.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №2/349 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі не можуть йому суперечити.

Тому, доводи другого відповідача за апеляційною скаргою стосовно необґрунтованості посилань суду першої інстанції на рішення по справі № 2/349 відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім цього, підлягають відхиленню доводи про те, що сторонами Іпотечного договору погоджено відповідальність за порушення умов договору, а саме право Іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке перебуває в іпотеці.

Як зазначає другий відповідач, ПАТ "Украсоцбанк" скористався своїм правом та звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Слід зазначити, що результат розгляду вказаного спору не впливає на розгляд даної справи.

В обґрунтування своїх вимог за апеляційною скаргою третя особа посилається на Позитивний висновок комплексної державної експертизи ДП "Укрдержбудекспертиза" від 24.12.2009 року №11-0061-09, відповідно до якого змінилися показники майна, що було передано в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк", а тому третя особа, вважає, що майна, яке було предметом іпотеки не існує.

Відповідно до умов іпотечного договору позивачу було передано в іпотеку зокрема адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

Положеннями п.1.1 Іпотечного договору передбачено, що іпотека поширюватиметься на Об'єкт після завершення його будівництва.

При цьому, також, згідно 4 ст. 16 Закону України "Про іпотеку" після завершення будівництва будівля (споруда) залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Отже наведені доводи не впливають на висновок суду про те, що предмети іпотечного та оскаржуваного договорів стосуються одного і того ж майна - адміністративно-побутового комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва.

Крім того, позовні вимоги третьої особи про визнання такими, що припинились зобов'язань за іпотечним договором від 24.02.2008 підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати), переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених Законом.

Вказані обставини з якими законодавство пов'язує можливість вважати іпотеку припиненою у даній ситуації відсутні.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують знищення предмету іпотеки за іпотечним договором від 24.01.2008, та припинення іпотеки у будь-який інший спосіб, визначений ст. 17 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні позову третьої особи про визнання зобов'язань такими, що припинились.

Отже, доводи Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та Публічного акціонерного товариства „Фінексбанк", викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та Публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2012 у справі № 5011- 14/7961-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011- 14/7961-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Алданова С.О.

Дикунська С.Я.