КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2012 № 5011-33/8037-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

а участю представників сторін:

від позивача -Штокалов Є.А., довіреність № 08.6-03/1366 від 29.02.2012;

від першого відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" -представник не прибув;

від другого відповідача -Публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" - Бондарчук О. М., довіреність № 044/12 від 25.10.12;

від третьої особи -Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Н.С. - представник не прибув;

від третьої особи -Приватного акціонерного товариства „Спільне ідприємство Ен Ес Ай Констракшн" -Король Д. В., довіреність № б/н від 17.07.12;

Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А", Публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" та Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 5011-33/8037-2012 (суддя Мудрий С.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А"; 2.Публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Н.С.; 2. Приватне акціонерне товариство „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" про визнання договору іпотеки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та публічного акціонерного товариства „Фінексбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Н.С. та приватне акціонерне товариство „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" про визнання договору іпотеки недійсним, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на нерухоме майно - адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18405,00 кв.м., номер за РПВН: 31256684, м. Київ, вул. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12, зареєстровану на підставі іпотечного договору від 17.02.2012 року та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження іпотекою адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18405,00кв.м., номер за РПВН: 31256684, м. Київ, вул. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12, внесений на підставі іпотечного договору від 17.02.2012 року, який був зареєстрований за №12182686 приватним нотаріусом Новохатньою Н.С.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі №5011-33/8037-2012 позов задоволено частково: визнано недійним іпотечний договір від 17.02.2012 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Проект - А" та публічним акціонерним товариством "Фінексбанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним іпотечного договору від 17.02.2012 суд виходив з того, що оспорюваний договір, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Проект - А" та публічним акціонерним товариством "Фінексбанк" з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, в іпотеку за іпотечним договором від 17.02.2012 передано майно, яке перебуває в іпотеці публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" згідно іпотечного договору від 24.01.2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в частині виключення заборони з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та запису про обтяження іпотекою нерухомого майна з Державного реєстру, суд першої інстанції дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги не відповідають способам захисту прав та інтересів, що передбачені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, оскільки, відповідно до п. 5.1. глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2012 року у справі №5011-33/8037-2012 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у цій частині у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі ТОВ „Проект-А", зокрема, вказує на неправомірне посилання судом на рішення по справі № 2/349, оскільки, крім учасників по вказаній справі у даній справі - № 5011-33/8037-2012 бере участь ПАТ „Фінексбанк", який не був учасником у справі № 2/349. Також, апелянт посилається, зокрема, на те, що предмети іпотеки розташовані за різними адресами.

Також, не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва публічне акціонерне товариство „Фінексбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2012 року у справі №5011-33/8037-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга, мотивована, зокрема, тим, що перший відповідач не є стороною іпотечного договору від 24.01.2008 та не набув обов'язків іпотекодавця по відношенню до позивача, а тому до спірних правовідносин не можна застосувати норму ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

Крім цього, приватне акціонерне товариство „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2012 року у справі №5011-33/8037-2012 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним. Заявник зазначає, що будівлі, які зносилися в процесі реконструкції за інвестиційно-підрядним договором не перебували в іпотеці. Придбання покупцем на підставі цивільно-правової угоди з повною оплатою вартості не є відчуженням предмету іпотеки в розумінні ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку». Також, апелянт вважає безпідставним посилання суду на рішення по справі №2/349.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А", публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" та приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" у справі №5011-33/8037-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 5011-33/8037-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 у справі № 5011-33/8037-2012 апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А", публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" та приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці розгляд апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А", плічного акціонерного товариства „Фінексбанк" та приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" визначено здійснити у складі колегії суддів: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Другим відповідачем - ПАТ «Фінексбанк» подано до суду клопотання про витребування від третьої особи - приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" інвестиційно-підрядного договору (реконструкція частини комплексу нежитлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу (1-а черга) за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва) від 26.09.2008.

При цьому, заявник клопотання вказує, що оригінал даного договору необхідний на підтвердження обставин про те, що на об'єкт нерухомого майна, який був переданий в іпотеку, перший відповідач набув права власності за інвестиційно-підрядним договором.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено принципи належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки заявник не довів наявність обставини, які перешкоджають наданню вказаного у клопотанні договору, як ним так і третьою особою, позиція якої по справі збігається з позицією заявника даного клопотання. Заявником не надано доказів його звернення до третьої особи у справі за наданням вказаного договору та відмови у цьому останнього.

Належним чином посвідчена копія договору, оригінал якого просить витребувати другий відповідач міститься в матеріалах справи. У чинній ситуації суд не вбачає необхідності залучати до справи саме оригінал договору.

Крім того, слід зазначити, що вказаний у клопотанні документ не може вплинути на результат дослідження судом обставини, яку намагається спростувати заявник клопотання. Оцінка наявних доказів з цього приводу буде наведена нижче у даному рішенні.

Крім цього, через відділ документального забезпечення суду від представника третьої особи - Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" надійшли наступні клопотання про: здійснення фіксації судового процесу, зупинення провадження у справі, витребування доказів.

Розглянувши вищезазначені клопотання суд дійшов наступного висновку.

Клопотання про здійснення фіксації судового процесу задоволено судом враховуючи, що відповідно до статті 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі заявник посилається на те, що в провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходиться справа № 5011-69/9168-2012 за позовом ТОВ "Проект-А" до ПАТ "Укрсоцбанк" та ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" про визнання недійсним іпотечного договору від 24.01.2008, укладеного між АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" (правонаступником якого є ПрАТ підприємство "Ен Ес Ай Констракшн") та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк"). При цьому, апелянт вважає, що у разі задоволення позовних вимог ТОВ "Проект-А" будуть відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк". Тому, він просить суд зупинити провадження по даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 5011-69/9168-2012.

Вказане клопотання судом відхилено з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вимог вищезазначеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, що підтверджують не тільки пов'язаність справ, але й неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, така неможливість полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Наведена правова позиція викладена також, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2007 по справі № 47/669-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.07.2007 відмовлено у порушення провадження з перегляду).

У даному випадку, як дана справа, так і справа №5011-69/9168-2012 є справами господарської юрисдикції, а відтак відсутнє обмеження юрисдикції господарського суду щодо встановлення певних обставин справи.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд наділений повноваженнями самостійно, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази, керуючись законом.

У даному випадку, при розгляді вимоги позивача про визнання недійсним іпотечного договору від 17.02.2012 господарський суд має правові підстави надання оцінки відповідності іпотечного договору від 24.01.2008 чинному законодавству.

Здійснення апеляційного провадження по справі №5011-69/9168-2012 жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2012 по справі № 9/5005/54/2012.

Таким чином, у наведеній ситуації відсутні дійсні обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України можуть свідчити про неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи та бути підставами для зупинення провадження у справі.

На підставі наведеного, клопотання третьої особи про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №5011-69/9168-2012 відхиляється колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім того, третьою особою було подано клопотання про витребування від позивача по справі наступних документів:

- рішення колегіальних органів ПАТ "Укрсоцбанк" щодо укладання Іпотечного договору та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-НМ;

- висновки структурних підрозділів ПАТ "Укрсоцбанк" щодо укладання Іпотечного договору та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-НМ;

- заявки та документи, які надавались ПАТ "Укрсоцбанк" першим відповідачем для укладання Іпотечного договору та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-НМ;

- експертний висновок про вартість об'єкту за іпотечним договором;

- документи щодо страхування об'єкту іпотеки;

- документи про отримання першим відповідачем грошових коштів за Договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-НМ.

При цьому, заявник клопотання вказує, що наведені документи необхідні для підтвердження обставин про те, що об'єкт нерухомого майна, який був переданий третій особі за інвестиційно-підрядним договором не є об'єктом іпотеки, який був переданий в заставу позивачу на підставі іпотечного договору.

Дане клопотання не підлягає задоволенню враховуючи нормативне обґрунтування наведене вище при відхиленні клопотання другого відповідача про витребування доказів, а саме положення статей 32, 33, 34, 38, 101 Господарського процесуального кодексу України.

В даному контексті також слід зазначити, що заявник не довів наявність обставини, які перешкоджають наданню вказаних у клопотанні документів. Так, зокрема, заявником не надано доказів його звернення до позивача у справі за наданням вказаних документів та відмови у цьому останнього. Необхідність доведення цих обставин для задоволення клопотання про витребування доказів передбачена положеннями ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначалося вище.

Крім того, слід зазначити, що вказані у клопотанні документи не можуть вплинути на результат дослідження судом обставини, яку намагається спростувати заявник клопотання (третя особа стверджує, що нібито об'єкт нерухомого майна, який був переданий першому відповідачу за інвестиційно-підрядним договором не є об'єктом іпотеки, який був переданий в заставу позивачу на підставі іпотечного договору). Оцінка наявних доказів з цього приводу буде наведена нижче у даному рішенні.

Також, з урахуванням наведеного вище нормативного обґрунтування не підлягає задоволенню і клопотання третьої особи про витребування від Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" довідки на адміністративно-побутовий комплекс (літ. С) загальною площею 18405,00 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, будинок 12, який було зареєстровано за ТОВ "Проект-А". Слід зазначити і те, що дана довідка не може вплинути на результат дослідження судом обставини, яку намагається спростувати заявник клопотання та на результат розгляду предмету спору у даній справі.

В судовому засіданні 29.10.2012 було оголошено перерву протягом того ж дня до 16 години 15 хвилин.

До відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання від представника третьої особи про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з тим, що першого відповідача не було належним чином повідомлено про час проведення судового засідання після оголошеної впродовж дня перерви.

Слід зазначити, що перший відповідач - ТОВ «Проект-А» не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні призначеному на 29.10.2012, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства.

Крім цього, свідченням обізнаності першого відповідача про дату, час та місце судового засідання є клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

При цьому, оголошення перерви в судовому засіданні впродовж того ж дня на який було призначено судове засідання (як на кілька хвилин так і на кілька годин) є допустимим і не порушує права тих учасників, які не скористалися правом на участь своїх представників у призначений день.

Отже, вказане клопотання представника третьої особи судом відхилено.

Представник апелянта - другого відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Перший відповідач - ТОВ «Проект-А» у справі не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судом з нижченаведених підстав. Дане клопотання мотивоване тим, що один юрисконсульт підприємства перебуває у відпустці, а інший - у відрядженні тривалістю 8 днів для підписання угоди.

Неможливість участі в судовому засіданні певних представників підприємства не перешкоджає уповноваженню на участь в засіданні інших осіб. Також, перший керівник вправі особисто без довіреності представляти інтереси підприємства в суді. Крім того, зазначені в клопотанні представники заявника могли бути відкликані відповідно з відпустки та відрядження, якщо керівник другого відповідача дійсно вважав за потрібне, щоб в судовому засіданні були представники підприємства. Отже, з огляду на те, що директор ТОВ «Проект - А» не вчинив наведених дій по забезпеченню участі представників підприємства в судовому засіданні та не прибув на нього особисто, то подача ним клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку може свідчити про намагання затягування судового процесу.

Тому, суд дійшов висновку, що відсутні доведені поважні причини неявки в судове засідання представників першого відповідача та вказане клопотання є необґрунтованим.

Слід зазначити і те, що апеляційна скарга подана, зокрема, і першим відповідачем. Отже, його позиція викладена та зрозуміла. Також, апелянт не позбавлений був права на надання додаткових пояснень, як і на реалізацію своїх правомочностей на уповноваження іншої певної особи на участь в судовому засіданні.

Представник апелянта - третьої особи ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Н.С. не скористалась правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від третьої особи не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" - позивач у справі), як кредитором та АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" - третя особа у справі), як позичальником 13.06.2007 укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №18/062-КН.

Предметом договору є правовідносини, за якими Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 11% процентів, річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною Договору, в межах максимального ліміту заборгованості 54 000 000 доларів США, з наступним порядком надання Траншів Кредиту:

- перший Транш Кредиту в розмірі 20 000 000 доларів США у червні 2007 року на виконання робіт відповідно до затвердженої проектної-кошторисної документації та Додатку 2 до цього договору , після оформлення відповідного забезпечення, зазначеного в п.п.1.3.2, 1.3.3 цього Договору;

- другий Транш Кредиту в розмірі 20 000 000 доларів США на виконання робіт відповідно до Додатку 3 договору після отримання Позичальником у встановленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт та перевірки виконання попереднього етапу робіт та оформлення відповідного забезпечення;

- третій Транш Кредиту в розмірі 14 000 000 доларів США на виконання будівельних робіт відповідно до Додатку 4 до договору після перевірки виконання попереднього етапу робіт.

Кінцевим терміном погашення всіх траншів Кредиту відповідно до п.п. 1.1.2.2 є 12 червня 2014 року.

Також, між вказаними сторонами 23 квітня 2010 року було укладено Додаткову угоду №18/062-КН/4 до Договору кредиту.

Вказаною угодою сторони передбачили, що несплачені Позичальником проценти, які були нараховані за користування Кредитом за Договором кредиту в період з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 5 293 333,32 доларів США, а також проценти, які будуть нараховані Позичальнику за користування Кредитом за Договором кредиту за період з квітня 2010 року по травень 2010 року в сумі 813 333,33 долара США, підлягають сплаті не пізніше 04 червня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24 січня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"), як іпотекодержателем та АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн"), як іпотекодавцем було укладено Іпотечний договір, який того ж дня посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстровано в реєстрі за №17.

Предметом вказаного іпотечного договору є правовідносини, за якими іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання невідновлюваної кредитної лінії №18/062-КН від 13.06.2007 наступне нерухоме майно: право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

Підстав для визнання вказаного договору неукладеним чи недійсним суд не вбачає.

Приватним нотаріусом Гамаль І.М. на підставі даного іпотечного договору зареєстрована заборона на нерухоме майно, а саме на право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежилих будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією, та адміністративно-побутового комплексу, що стане власністю закритого акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" в майбутньому, що будується на вищезазначеній земельній ділянці до припинення договору іпотеки.

Відповідно до п. 2.1.7 даного договору на іпотекодавця покладено обов'язок без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, а відповідно до п.2.1.11 договору - без письмової згоди Іпотекодержателя не обтяжувати об'єкт зобов'язаннями, що стосуються залучення до будівництва предмета іпотеки третіх осіб (будь-яких інвесторів), котрі після завершення будівництва набувають прав власності на об'єкт або його частину.

Проте, в порушення наведених умов іпотечного договору між АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн", (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн"), як замовником та закритим акціонерним товариством "Проект-А", (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А"), як інвестором 26 вересня 2008 року укладено інвестиційно-підрядний договір стосовно об'єкту іпотеки.

Так, предметом даного договору, визначеному у його п. 1.1 є правовідносини, за якими замовник зобов'язався здійснити реконструкцію частини комплексу нежитлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу (1-а черга) за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва (далі - Об'єкт), ввести в експлуатацію та передати у власність інвестора, а останній в свою чергу зобов'язався здійснити інвестування грошових коштів на здійснення реконструкції Об'єкту інвестування, та отримати об'єкт у власність.

Крім того, 17.02.2012 року між публічним акціонерним банком "Фінексбанк", як іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-А", як іпотекодавцем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С., відповідно до умов якого, цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № К/069-0000 від 28.08.2009 року, а також усіх додаткових угод/договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та можуть бути укладені до нього сторонами в майбутньому.

Згідно п. 2 даного іпотечного договору, у забезпечення виконання основного зобов'язання, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - адміністративно-побутовий комплекс (літ. С), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок № 12 загальною площею 18 405,00 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно (РПВН) 31256684.

Пунктом 3 договору передбачено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Реєстраційним посвідченням № 020310, виданим комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 15.01.2010 року та реєстрацією права власності іпотекодавця в реєстровій книзі № 126П-191 за реєстровим № 7612-П на підставі рішення господарського суду міста Києва від 24 грудня 2009 року, а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27041832, виданим комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 17.08.2010 року про реєстрацію права власності іпотекодавця у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 31256684.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці по вулиці Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), № 12, площею 18 374 кв.м., з кадастровим номером 8000000000:72:214:0008.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, відчужувати предмет іпотеки та передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку.

Зі змісту положень іпотечних договорів від 24.01.2008 та 17.02.2012 чітко вбачається, що їх предмети стосуються одного і того ж майна - адміністративно-побутового комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва, тобто на момент укладення оскаржуваного іпотечного договору вищезазначений адміністративно-побутовий комплекс вже перебував в іпотеці згідно іпотечного договору від 24.01.2008.

Нормою ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, наведені порушення є підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Слід також зазначити, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 по справі № 5011-14/7961-2012 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2012, яким визнано недійсним інвестиційно-підрядний договір від 26 вересня 2008 року, укладений між АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" та Закритим акціонерним товариством "Проект-А". На підставі вказаного договору перший відповідач набув право власності на майно, яке було згодом передано в іпотеку за іпотечним договором оскаржуваним у цій справі.

Доводи другого відповідача стосовно того, що перший відповідач не є стороною іпотечного договору від 24.01.2008 та не набув обов'язків іпотекодавця по відношенню до позивача, а тому до спірних правовідносин не можна застосувати норму ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" підлягають відхиленню. Згідно даної норми правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Отже, оскаржуваний у цій справі іпотечний договір від 17.02.2012 в контексті вказаної норми є правочином щодо передачі майна в наступну іпотеку, який вчинено виходячи з незаконного відчуження цього майна іпотекодавцем за первісним договором іпотеки.

Судом визнається неправильним висновок ПрАТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" за апеляційною скаргою про те, що на підставі інвестиційно-підрядного договору не відчужувалося майно, яке було передано в іпотеку за іпотечним договором, через те, що жодна з будівель, що зносилися в процесі реконструкції не перебувала в іпотеці.

За іпотечним договором в іпотеку було передано наступне нерухоме майно: право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

Отже, зі змісту положень іпотечного договору та інвестиційно-підрядного договору чітко вбачається, що їх предмети стосуються одного і того ж майна - адміністративно-побутового комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва.

Усі доводи, за якими відповідачі та третя особа намагаються довести зворотне, є такими, що спрямовані на унеможливлення звернення стягнення на вказане майно.

Крім того слід зазначити наступне. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 у справі №2/349, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2012, рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2009 по справі №2/349 за позовом ТОВ "Проект-А" до ПрАТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" про визнання права власності на адміністративно-побутовий комплекс загальною площею 18 405,00 кв.м., який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Миколи Амосова, будинок 12 скасовано та в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказаною Постановою Київського апеляційного господарського суду зокрема встановлено, що 26.09.2008 року, незважаючи на наявність обмежень щодо обтяження зобов'язаннями предмету іпотеки, в т.ч. щодо залучення до будівництва третіх осіб (інвесторів) згідно умов раніше укладених договорів "Про надання невідновлювальної кредитної лінії № 18/062-КН від 13.06.2007року та іпотечного договору від 24.01.2008року, в порушення власних зобов'язань за вказаними договорами перед ПАТ "Укрсоцбанк" і без відома останнього, АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" та ТОВ „Проект-А" укладено інвестиційно-підрядний договір предметом якого є майно, яке перебуває в іпотеці ПАТ "Украсоцбанк" відповідно до Іпотечного договору від 24.01.2008.

Отже, судовим рішенням яке набрало законної сили встановлено факт, який апелянти намагаються спростувати.

Доводи апелянтів про нібито неправомірне посилання місцевого господарського суду на преюдиціальність фактів встановлених Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 у справі №2/349 судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Сторонами у справі №2/349 були АТЗТ "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" та ТОВ „Проект-А".

Вказані юридичні особи також входять до складу учасників і у даній справі.

Крім того, вказана обставина встановлена і при розгляді справи № 5011-14/7961-2012, учасниками в якій теж були вказані юридичні особи.

Щодо відсутності серед суб'єктного складу учасників по справі №2/349 ПАТ «Фінексбанк» слід зазначити, що станом на час вирішення спору у вказаній справі вказана особа не була учасником спірних правовідносин. Отже, рішення у справі №2/349 на час його ухвалення не стосувалося прав та обов'язків ПАТ «Фінексбанк».

Крім того, щодо обов'язковості застосування при вирішенні даного спору факту встановленого під час розгляду справи №2/349 слід зазначити наступне.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №2/349 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у дані справі не можуть йому суперечити.

Тому, доводи першого відповідача за апеляційною скаргою стосовно необґрунтованості посилань суду першої інстанції на рішення по справі № 2/349 відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на нерухоме майно - адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18405,00 кв.м., номер за РПВН: 31256684, м. Київ, вул. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12, зареєстровану на підставі іпотечного договору від 17.02.2012 року та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження іпотекою адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18405,00кв.м., номер за РПВН: 31256684, м. Київ, вул. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12, внесений на підставі іпотечного договору від 17.02.2012 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Порядок державної реєстрації іпотек встановлюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації іпотек, затверджений Кабінетом Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (пункт 4 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 Тимчасового положення державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру.

Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором. Реєстратори це державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Згідно з п. 25 Тимчасового положення, після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Пункт 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657, містить вичерпний перелік підстав для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна, а саме:

- накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

- заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

- судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);

- органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Таким чином, безпосередньо на підставі судового акта до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна можуть бути внесені відомості про зняття заборони лише стосовно арештованих судом об'єктів нерухомого майна.

Пунктом 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, встановлено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до суду з вимогами про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на нерухоме майно - адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18405,00 кв.м., номер за РПВН: 31256684, м. Київ, вул. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12, зареєстровану на підставі іпотечного договору від 17.02.2012 року та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження іпотекою адміністративно-побутового комплексу (літ. С) загальною площею 18405,00 кв.м., номер за РПВН: 31256684, м. Київ, вул. Амосова Миколи (Протасів Яр узвіз), будинок 12, внесений на підставі іпотечного договору від 17.02.2012 року, який був зареєстрований приватним нотаріусом Новохатньою Н.С.

Згідно зі ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 5.1. глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Нотаріус не є відповідачем у даній справі. Тому, вказані вимоги пред'явлені до неналежних відповідачів.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутись до приватного нотаріуса з повідомленням про виключення з Державного реєстру іпотек відповідного запису та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови в задоволенні вказаних позовних вимог.

Отже, доводи Приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та Публічного акціонерного товариства „Фінексбанк", викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Оскільки, в задоволенні апеляційних скарг судом відмовляється, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників - приватне акціонерне товариство „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", товариство з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та публічне акціонерне товариство „Фінексбанк"

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» Приватному акціонерному товариству „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 03 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та публічного акціонерного товариства „Фінексбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 5011- 33/8037-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників - приватне акціонерне товариство „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", товариство з обмеженою відповідальністю „Проект-А" та публічне акціонерне товариство „Фінексбанк".

3. Повернути приватному акціонерному товариству „Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" (м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п 43, код за ЄДРПОУ 22959559) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 03 грн. 50 коп. відповідно до квитанції від 03.10.2012 р. № ПН15. Підставою для повернення є дана постанова підписана колегією суддів та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали справи № 5011-33/8037-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.