Справа № 11 - 361/08 Головуючий по І інстанції Клок О.М.
Категорія: ч.2 ст. 186, Доповідач Бешта Г.Б.
ч. 1 ст. 187 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 12 серпня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Бешти Г.Б.
суддів: Олексюка Я.М., Матата О.В.
з участю прокурора: Старчука В.М.
засудженого: ОСОБА_1,
захисника: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 02 червня 2008 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працюючий, не одружений, раніше судимий вироками Луцького міського (міськрайонного) суду:
- від 27 грудня 1996 року за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України
(1960 р.) на 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- від 20 вересня 1999 року за ч. 3 ст. 140, ст. 208, ст. ст. 42, 43 КК України (1960 р.) на 5 років позбавлення волі;
- від 13 червня 2005 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Постановою від 6 лютого 2007 року не відбутий строк покарання змінено на обмеження волі, звільнений умовно-достроково 9 липня 2007 року на 1 рік 22 дні, -
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 1 ст. 187 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 5 років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 13.06.2005 року, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання 6 (шість) років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - утримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 05 листопада 2007 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь:
- потерпілої ОСОБА_3 800 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 700 грн. - моральної;
- потерпілого ОСОБА_4 1300 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 1300 грн. - моральної.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, щодо яких апеляції не надходили.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_6 та ОСОБА_5визнані винними та засуджені за те, що 17 серпня 2007 року біля 23 год., з корисливою метою, діючи за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_5, повторно, поблизу бару «Меркурій», що по пр. Соборності у м. Луцьку, застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я особи і полягало в нанесенні одного удару долонею в обличчя та стискуванні тильної сторони шиї, чим завдали фізичний біль потерпілому, відкрито заволоділи мобільним телефоном «Нокіа 5200» з сім-карткою, спричинивши ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 1100 грн.
ОСОБА_1 визнаний винним даним вироком за те, що 30 серпня 2007 року біля 4 год. ночі, повторно, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи у барі «Колізей», що по проспекту Відродження, 55 у м. Луцьку, шляхом ривка, відкрито заволодів золотим ланцюжком, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки на суму 1300 грн. Він же, 7 вересня 2007 року біля 21 години, керуючись корисливим мотивом, повторно, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, шляхом ривка, відкрито заволодів мобільним телефоном «Бенк'ю Сіменс ЕФ 81» з сім-карткою та грошима на ній, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 726 грн.
Крім того, ОСОБА_1 визнаний винним і в тому, що він 16 жовтня 2007 року біля 18 години 30 хв., біля бару «Східний Експрес» , що по пр. Відродження, 1, в м. Луцьку, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, який був поєднаний з насильством, що було небезпечним для життя та здоров'я особи і полягало в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_8, які за ступенем тяжкості відносяться до легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, заволодів при цьому мобільним телефоном «Самсунг Е600» з сім-карткою та грошима на ній, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на суму 285 грн.
В особистій апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 186 КК України, по іншому злочину просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 187 КК України на ст. 125 КК України, призначивши покарання без позбавлення волі. Вказує на те, що в його діях не було відкритого заволодіння мобільним телефоном. Також вважає, що при призначенні покарання судом не було враховано стан його здоров'я, а саме, що він хворіє туберкульозом. Крім того, потерпілим відшкодовано матеріальну шкоду, у вчиненому ОСОБА_1 щиро розкаявся.
В доповненні до апеляції ОСОБА_1 вказує на те, що судом не встановлено з яких саме причин перервався дзвінок між ОСОБА_8 та його дружиною, зазначає, що його стан здоров'я значно погіршився.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2,, які апеляцію підтримали та прохали її задовільнити, думку прокурора про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, при обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів і ніким не оспорюється.
Хоча ОСОБА_1 себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, не визнав його винуватість стверджується наступними доказами.
Засуджений ОСОБА_1 як на досудовому, так і судовому слідстві стверджував, що у вищевказані час та місці він наносив удар в обличчя потерпілого ОСОБА_8 Мобільного телефону у потерпілого не відбирав.
Однак, потерпілий ОСОБА_8 стверджував, що, коли він вийшов на вулицю поговорити по телефону з дружиною, за ним вийшов ОСОБА_1, який вирвав з рук телефон і разом з ОСОБА_5 побив його. Свідок ОСОБА_9 - дружина потерпілого показала, що в той вечір, коли ОСОБА_8 відпочивав у барі «Східний експрес» вона постійно телефонувала йому, а остання розмова з ним перервалась. Коли вона після цього прийшла до вказаного бару, побачила свого чоловіка, який сказав, що ОСОБА_1 з ОСОБА_5 його побили та забрали телефон.
Показання потерпілого ОСОБА_8 про заволодіння його майном підтверджуються та узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9 про переривання розмови з чоловіком. Підстав сумніватися у правдивості показань потерпілого та свідка немає.
Дії ОСОБА_1, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, судом правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 187 КК України, оскільки під час нападу ОСОБА_8 заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я (а.с. 132-134)
При призначенні ОСОБА_1 міри покарання, судом першої інстанції враховано: ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу засудженого, який характеризується задовільно, вину визнав лише частково, активно сприяв розкриттю злочинів по епізодах грабежів, хворіє на туберкульоз та алкоголізм, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів.
За таких обставин, вірно оцінивши зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства.
Посилання апелянта на те, що він тяжко хворіє і стан його здоров'я значно погіршився, судом до уваги не беруться, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які докази на підтвердження цього факту.
Призначене судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав для зміни вироку суду та пом'якшення покарання засудженому по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати,-
УХВАЛИЛА:
Вирок Луцького міськрайонного суду від 02 червня 2008 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий:
Судді: 1. 2.