19.09.2012
2/0514/1477/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2012 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Мамалуй М.В.
при секретарі Черкасовій О.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: сектор цивільної міграції та реєстрації фізичних осіб Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області про захист права власності, -
В С Т А Н О В И В:
23.07.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: сектор цивільної міграції та реєстрації фізичних осіб Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області про захист права власності. Свої вимоги обґрунтовує наступним: з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 11 березня 1995 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 10 травня 2011 року шлюб було розірвано.
З 08.08.2000 року відповідач був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. А з травня 2011 року, тобто вже більше як рік, він не проживає за вказаною адресою, а проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Після того як відповідач виїхав, його особистих речей у квартирі не залишилося. Сумісно придбаного у шлюбі майна у квартирі також не залишилось, оскільки усе майно було розділено добровільно. Реєстрація відповідача у квартирі позивачки позбавляє останню права отримувати належну їй компенсацію. Відповідач не бере участь у сплаті комунальних послуг за квартиру, що негативно впливає на матеріальний стан позивачки. У 2013 році їхній син закінчує школу, тому позивачка планує продати вищевказану квартиру. У відповідача є у власності квартира, тому йому є, де жити. Позивачка стверджує, що квартира була отримана нею задовго до шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 На теперішній час квартира за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у власності позивачки та її дітей. Вважає, що відповідач втратив право користування вищевказаною квартирою, тому просить суд зняти його з реєстрації. Також просить стягнути з відповідача витрати, що були понесені нею на сплату судового збору та послуги адвоката.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позову. Зазначив, що проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01 грудня 1994 року. Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1, він багато сил та коштів витратив на облаштування цієї квартири. Не заперечував того, що не проживає за вказаною адресою з травня 2011 року, а проживає з цього часу за адресою: м. Добропілля, вул. Гагаріна, 26/30, у квартирі, яка залишилася йому після смерті його матері. Право власності на квартиру матері він отримав у червні 2012 року. Вважає, що має право на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 62 СК України. Має до позивачки претензії щодо розподілу сумісно нажитого майна, після вирішення яких зобов’язується виписатися з вказаної квартири. Заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення з нього витрат на послуги адвоката. Просить суд відмовити у позові.
Представник третьої особи: сектору цивільної міграції та реєстрації фізичних осіб Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області, у судове засідання не з’явився, надали суду клопотання про розгляд справи без його участі, заперечень не мають, вирішення позову залишають на розсуд суду.
Вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2011 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, що був зареєстрований 11.03.1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Добропілля Донецької області, актовий запис № 69 (а.с.6).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 09.10.1997 року, виданого згідно розпорядження від 09.10.1997 року № 271/42-37 виконавчим комітетом Добропільської міської ради народних депутатів, квартира за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_1 –22,1 кв.м, ОСОБА_4 (дочка) –22,1 кв.м, ОСОБА_5 –22,1 кв.м –син (а.с.7).
Згідно технічного паспорту від 11.12.1997 р. квартира за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться у власності гр. ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.8-9).
Як вказано в домовій книзі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, був у ній прописаний у 08.08.2000 році (а.с.10-12).
Рішенням Добропільського міського суду Донецької області від 11 вересня 1996 року ОСОБА_6 визнаний таким, що втратив право користування квартирою № 28 у будинку № 27 м-на Молодіжний (нині № 13 по вул. Ремінного) з вересня 1994 року. Як вказано у цьому ж рішенні квартира № 28 в будинку № 27 м-на Молодіжний (нині № 13 по вул. Ремінного) була отримана позивачкою сумісно з її колишнім чоловіком ОСОБА_6, їхньою дочкою та його батьками за ордером у 1987 році. 18.12.1987 р. помер батько ОСОБА_6, 12.02.1988 р. з квартири виписалася його мати (а.с.28-29).
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, серії ВА 646236, виданого Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 08.02.1997 року, він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з 08.08.2000 року (а.с.15).
Відповідно до довідки, виданої 27.06.1012 року ОСОБА_1, нею сплачено за складення позовної заяви 300 (триста) гривен (а.с.13).
Конституцією України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (ст.41).
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, суд може зобов’язати припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Статтею 316 ЦК України зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном - ст. 317 ЦК України.
В ст. 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 156 ЖК України зазначає, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України.
Стаття 64 ЖК України вказує, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Статті 3, 6, 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачають, що місце проживання –це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Громадянин України, який постійно або тимчасово проживає в Україні, зобов’язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється також на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_1 та її дітям: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Зазначена квартира була отримана ОСОБА_1 до шлюбу з ОСОБА_2
ОСОБА_2 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з травня 2011 року. Останній має іншу квартиру, яка належить йому на праві власності.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено, що відповідач втратив право користування спірною квартирою.
Позовні вимоги про стягнення витрат на оплату правової допомоги, не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 84 ЦПК України: витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.
Таким чином, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 107,30 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 15, 88, 209, 212-215 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа сектор цивільної міграції та реєстрації фізичних осіб Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області, про захист права власності - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.
Зобов`язати Добропільський МВ ГУМВС України в Донецькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрованного за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Повний текст рішення був складений 20 вересня 2012 року.
Головуючий суддя М.В. Мамалуй
19.09.2012