ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1385/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судових засідань Шарапі О.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Глас Декор»
про стягнення 4 766 грн. 34 коп.
за участю представників:
від позивача : не з'явився;
від відповідача : не з'явився.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОТА»(далі позивач - ТзОВ «СОТА») звернулось з позовом через господарський суд Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Глас Декор»(далі відповідач - ТзОВ «Майстер Глас Декор») про стягнення 4 766 грн. 34 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання транспортних послуг № 116 від 16 березня 2012 року перед ТзОВ «СОТА»утворилась заборгованість яка складає: 4 400 грн. 00 коп. основного боргу, 308 грн. 06 коп. пені, 45 грн. 08 коп. 3% річних, 13 грн. 20 коп. інфляційних втрат, а всього разом 4 766 грн. 34 коп. та судовий збір.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27 серпня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/1385/12 розгляд якої призначено на 11 вересня 2012 року.
Позивач в судові засідання не з'являвся, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, проте на адресу господарського суду Рівненської області 24 вересня 2012 року та 15 жовтня 2012 року від позивача надійшли клопотання про розгляд даної справи без їхньої участі.
Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, явку свого повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, про день, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки чергове відкладення розгляду справи № 5019/1385/12 спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення даного спору, а неявка представників позивача і відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін.
Крім того явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що наявних в справі матеріалів достатньо для слухання справи у відсутності сторін.
Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
16 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОТА»(далі - Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Глас Декор»(далі - Замовник) було укладено договір № 16 про надання транспортних послуг (далі Договір) (а.с. 7-8).
Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками цих товариств.
У відповідності до умов Договору (п. 1.1.) Перевізник зобов'язався провести перевезення вантажів по маршруту визначеному сторонами Договору, а Замовник, діючи від власного імені в межах даного Договору, надає вантаж для перевезення по внутрішньому сполучені і проводить оплату винагороди за перевезення.
Згідно з п.п. 5.1., 5.2, 5.3. Договору вартість кожного конкретного перевезення встановлюється по домовленості між Замовником та Перевізником і обумовлюється в заявці. Перевізник виставляє Замовнику рахунок для оплати, податкову накладну. Оплата проводиться в обумовлені заявкою строки. У випадку відсутності у заявці точної дати проведення оплати (або конкретного строку), Замовник зобов'язується провести оплату на протязі 7 (семи) днів з моменту доставки вантажу.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що робота вважається виконаною в повному об'ємі, якщо Перевізник доставив вантаж по місцю призначення. Підтвердженням відсутності претензій між сторонами відносин перевезення являються: завірений підписом та печаткою Акт виконаних робіт.
Відповідно до заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16 березня 2012 року Позивачем прийнято від відповідача замовлення виконати транспортне перевезення за маршрутом: Мерефа-Рівне з договірною вартістю перевезення 4 400 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16 березня 2012 року, позивач здійснив транспортне перевезення за маршрутом: Мерефа -Рівне за договірною вартістю перевезення 4 400 грн. 00 коп. згідно Акту приймання-передачі наданих послуг № СО-0000387 за договором № 116 від 16 березня 2012 року, який підписаний уповноваженими на те особами та скріплений печатками (а.с. 12). Проте, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, відповідач не здійснив оплату за здійснене позивачем транспортне перевезення, у зв'язку з чим у ТзОВ «Майстер Глас Декор»виникла заборгованість перед ТзОВ «СОТА»у розмірі 4 400 грн. 00 коп.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою Договір є договором перевезення, а відтак у сторін виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки по перевезенню вантажу підтверджується товаро-транспортною накладною від 16.03.2012 р. (а.с. 10).
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи строки визначені п.п. 5.3, 5.4. Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 4 400 грн. 00 коп. на підставі Заявки за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 400 грн. 00 коп. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до п. 6.7. Договору та на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано пеню в сумі 308 грн. 06 коп. за період з 29.03.2012 року по 31.07.2012 року, 3% річних в сумі 45 грн. 08 коп. за період з 29.03.2012 року по 31.07.2012 року та збитки від інфляції в розмірі 13 грн. 20 коп. за березень 2012 року.
Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.
Таким чином, неустойка (в т.ч. штраф) застосовується виключно у випадках її встановлення законом або договором.
Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Положеннями п. 6.7. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг перевізника, замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі 1% від загальної суми за кожний день прострочення платежу.
Проте, перевіривши надай позивачем розрахунок пені (а.с. 2), суд вважає його арифметичного не вірним та згідно розрахунку господарського суду пеня складає 225 грн. 41 коп.
Разом з тим, що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 13 грн. 20 коп., то суд приходить до висновку, що зазначена вимога не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06-/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, оскільки заборгованість за Договором перевезення у відповідача виникла перед позивачем 29 березня 2012 року, то і нарахування індексу інфляції на суму заборгованості можливе лише з наступного місяця.
Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг лише за березень 2012 року, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні зазначеної вимоги.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.
Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо не оплати наданих позивачем транспортних послуг за договором, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 4 400 грн. 00 коп.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у вказаному вище розмірі, та 3% річних у розмірі 45 грн. 08 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 308 грн. 06 коп. підлягають частковому задоволенні в розмірі 225 грн. 41 коп., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат до задоволення не підлягають.
За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" (33010, вул. Вінницька, 60, м. Рівне, код ЄДРПОУ: 37131057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТА" (76492, вул. Юності, 33, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ: 31262487) 4 400 (чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 41 коп. пені, три проценти річних у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 21 коп., а також 1 577 (одну тисячу п'ятсот сімдесят сім) грн. 13 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено "29" жовтня 2012 року.
Суддя Пашкевич І.О.