копія

Провадження № 10/1/2290/144/12

Справа № 2218/14676/12 Головуючий в 1-й інстанції Вітушинська О.О.

Категорія: постанова Доповідач Дуфнік Л. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого -судді Дуфнік Л.М.,

суддів Матущака М.С., Болотіна С.М.,

з участю прокурора Гронського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали справи за апеляціями прокурорів, які брали участь у розгляді справи, на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 14 вересня 2012 року,-

В с т а н о в и л а:

03.04.2012 ОСОБА_1 подала до прокуратури м.Хмельницького заяву- повідомлення про злочин, в якій вказувала на наявність в діях заступників прокурора м.Хмельницького ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознак складу злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 376, 382 КК України. Не отримавши рішення про розгляд даної заяви, вона 24.04.2012 р. звернулася до прокурора Хмельницької області із заявою-повідомленням про злочин, що вчинили прокурор м.Хмельницького ОСОБА_4 та його заступники ОСОБА_5, ОСОБА_3 (за ст.ст.364, 365, 376, 382 КК України та ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції»). У відповідь на її звернення, заступником прокурора Хмельницької області Шевчуком В. надіслано лист-відповідь з повідомленням про відсутність підстав для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України. В зв'язку з цим скаржниця 30.05.2012 року звернулася до прокурора Хмельницької області із заявою-повідомленням про злочин, а саме про наявність в діях прокурора м.Хмельницького ОСОБА_4 та його заступників ОСОБА_5 і ОСОБА_3, а також заступника прокурора Хмельницької області ОСОБА_6 ознак злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 376, 382 КК України та ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

На вказану заяву-повідомлення про злочин від 30.05.2012 року ОСОБА_1 отримала відповідь прокурора Хмельницької області від 26.06.2012 року. Оскільки прокурором за її заявою-повідомленням про злочин не було прийнято рішення в порядку ст.97 КПК України, вона 11 липня 2012 року звернулась до Хмельницького міськрайонного суду зі скаргою про визнання незаконними дій прокурора Хмельницької області з метою забезпечення розгляду її заяви прокурором відповідно до норм КПК України.

Частково задовольняючи вимоги за скаргою ОСОБА_1, визнаючи листи прокурора м. Хмельницького від 18.04.2012 року та заступника прокурора Хмельницької області від 23.05.2012 року незаконними, зобов'язуючи прокурора Хмельницької області забезпечити розгляд (провести перевірку) заяв про злочини ОСОБА_1 від 03.04.2012 року та 24.04.2012 року із прийняттям рішення в порядку ст.97 КПК України, місцевий суд виходив з того, що будь-якої перевірки за вказаними заявами про злочин проведено не було, обґрунтованого рішення не прийнято, натомість прокурором м.Хмельницького та заступником прокурора Хмельницької області надіслано листи-відповіді з повідомленням про відсутність підстав для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.

Як вбачається зі змісту апеляцій прокурорів, які брали участь у розгляді справи, вони просять скасувати постанову суду, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, оскільки вважають правомірним розгляд заяв ОСОБА_1 від 03.04.2012 року та 24.04.2012 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян», зазначаючи, що у цих заявах вона ставила питання про невиконання п'яти рішень Хмельницького міськрайонного суду, відкликання позовної заяви до Хмельницького міськрайонного суду про перегляд заочного рішення цього суду від 26.01.2011 року щодо неї та притягнення посадових осіб органів прокуратури ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за службові злочини. Оскільки з приводу правомірності звернення заступника прокурора м.Хмельницького ОСОБА_5 до суду з позовною заявою ОСОБА_1 дано відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а на час проведення перевірки усі рішення суду виконані, прокуратурою за наслідками перевірок прийняті процесуальні рішення, підстав для дій відповідно до ст.97 КПК України не було.

Крім того, прокурор Арещенков А.С. вказує, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, так як ст.ст. 110, 234, 236 КПК України урегульовано лише порядок оскарження дій та постанов органів дізнання, слідчого та прокурора в процесі кримінального провадження. Цими нормами не встановлено порядок оскарження бездіяльності таких органів (тобто в докримінальному провадженні), що позбавляє суд кримінальної юрисдикції можливості приймати відповідні рішення, нормами КПК України взагалі не передбачено порядок розгляду таких скарг, а процесуальна аналогія в кримінальному судочинстві є недопустимою.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подані апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Місцевим судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, дано їм правильну юридичну оцінку і прийнято обґрунтоване рішення.

Встановлено, що вищевказані заяви-повідомлення про злочини ОСОБА_1 були розглянуті органами прокуратури в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст.97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Як вбачається з матеріалів наглядового провадження, за заявами ОСОБА_1 перевірки проведено не було, обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст.97 КПК України не прийнято.

Доводи апеляції прокурора про те, що нормами КПК України не встановлений порядок оскарження дій чи бездіяльності органів дізнання, слідчого чи прокурора поза провадженням по кримінальній справі, не можуть бути взяті до уваги.

Загальний припис ст. 236 КПК України щодо можливості оскарження дій прокурора до суду узгоджується з іншими положеннями цього Кодексу, який не містить обмежень щодо оскарження всіх або окремих дій, рішень чи бездіяльності прокурора.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги положення ст.55 Конституції України, згідно з якими кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, немає підстав для обмеження права на оскарження дій, рішень чи бездіяльності прокурора, якщо таке обмеження прямо не зазначене у КПК України.

У п.4.2 Рішення Конституційного суду України від 23 травня 2001 року N 6-рп/2001 висловлена правова позиція, згідно з якою положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.

Відповідно до офіційного тлумачення норм ст.ст. 110, 234, 236 КПК України , даного у п.4.3 Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

З урахуванням вказаного, підстав для скасування постанови місцевого суду не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 14 вересня 2012 року про визнання листів прокурора м. Хмельницького від 18.04.2012 року та заступника прокурора Хмельницької області від 23.05.2012 року незаконними, зобов'язання прокурора Хмельницької області забезпечити розгляд (провести перевірку) заяв ОСОБА_1 від 03.04.2012 року та 24.04.2012 року про злочини із прийняттям рішення в порядку ст.97 КПК України залишити без зміни, а апеляції прокурорів - без задоволення.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Дуфнік Л.М.