Справа № 0909/4529/2012
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2012 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі:головуючого- судді Васильковського В.В.
секретарів Фесюк О.О.
з участю прокурора Лейбюка Б.Б.
підсудного ОСОБА_1
розглянувши в залі суду справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Королівка Коломийського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, українця, освіта вища, пенсіонера, інваліда другої групи, вдівця, не судимого, громадянина України, за ч. 1 ст. 382 КК України,-
встановив:
Підсудний ОСОБА_1 умисно не виконав рішення суду та перешкоджав його виконанню.
Як встановлено в судовому засіданні злочин вчинено при наступних обставинах.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2, підсудного було зобов'язано виселитись із 47/100 частини будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 Крім того, вказаним рішенням суду зобов'язано ОСОБА_1 забрати з даних приміщень своє майно та не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні вищевказаними приміщеннями будинку та літньою кухнею і частиною земельної ділянки площею 573 кв.м., яка виділена їй у користування згідно рішення суду від 25.07.2010 року для обслуговування своєї частини будинку по АДРЕСА_1 На підставі виконавчого листа у справі № 2-88/10 від 12.04.2011 року на виконання зазначеного вище судового рішення, МВ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції 18 травня 2011 року відкрито виконавче провадження. В червні 2011 року державним виконавцем двічі було складено акт про невиконання ОСОБА_1. рішення суду та двічі винесено постанову про накладення на нього штрафу. Проте підсудний умисно рішення суду про виселення не виконав, не забрав з приміщень своє майно, крім того чинив перешкоди ОСОБА_2 у користуванні майном, а також не допускав державного виконавця у квартиру, не даючи йому тим самим виконати рішення суду.
Вину у вчиненому підсудний не визнав і пояснив, що рішення суду від 06 липня 2010 року він не виконав не умисно, а з об'єктивних причин, оскільки спірний будинок реально не поділений. Стверджує, що йому надавались довідки із відділу архітектури і містобудування Коломийської міської ради, державної інспекції архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківської області, Коломийського МРЕМ, Коломийського управління по експлуатації газового господарства про неможливість поділу будинку по АДРЕСА_1 та протокол засідання постійної депутатської комісії з питань будівництва Коломийської міської ради від 07 вересня 2009 року, яка вирішила не надавати дозвіл на проведення реконструкції будинку та ремонтно-будівельних робіт.
Також він вважає, що не може проживати на одному подвір?ї з ОСОБА_2, оскільки її чоловік був засуджений Коломийським міськрайонним судом за спричинення йому середньої тяжкості тілесного ушкодження, неодноразово погрожував йому вбивством. Не згоден з встановленим у висновку експерта розміром земельної ділянки для обслуговування спірного будинку. Крім того вказав на труднощі у переплануванні будинку, оскільки немає проходу між підвальними приміщеннями, виділеними йому, потрібно вказаний прохід пробивати. У кімнатах, які виділені для ОСОБА_2 є його майно. На проведення будівельних робіт по переобладнанню та реконструкції спірного будинку для спільного використання з ОСОБА_2 у нього немає необхідних дозволів та коштів.
Не зважаючи на такі показання підсудного, його вина у вчиненому доведена повністю і підтверджується наступними доказами.
Показаннями свідків:
ОСОБА_3, яка пояснила, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 22 вересня 2005 року вона є власником ? частини будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 25 вересня 2007 року її позов про поділ спадкового майна було задоволено, будинковолодіння по АДРЕСА_1 та земельна ділянка по цій же адресі поділені відповідно до висновку експерта, виділено їй 47/100 частин будинку та закріплено за нею частину земельної ділянки.
Оскільки підсудний чинив їй перешкоди у виконанні вищевказаного рішення, вона звернулась з позовом до ОСОБА_1 про виселення його з 47\100 будинковолодіння, вселення її та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні цим майном і земельною ділянкою. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2010 року її позов задоволено, ОСОБА_1 зобов'язано виселитись із 47/100 частини будинку АДРЕСА_1, а також зобов'язано забрати із даних приміщень своє майно та не чинити перешкод у користуванні вищевказаними приміщеннями будинку та літньою кухнею і частиною земельної ділянки площею 573 кв.м., яка виділена у користування згідно згаданого рішення суду для обслуговування її частини будинку по АДРЕСА_1
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 добровільно не виконував рішення суду, не виселяється з належних їй часток та чинить перешкоди в користуванні нею цими частками та частиною земельної ділянки, вона звернулась у МВ ДВС Коломийського МРУЮ для примусового виконання рішення суду. Державним виконавцем під час виконання рішення суду від 06 липня 2010 двічі здійснювався вихід за адресою АДРЕСА_1, проте ОСОБА_1 умисно не виконував рішення суду, кожен раз не допускав державного виконавця у квартиру, не надавав йому можливості виконати рішення суду, вказував, що не збирається звільняти частину належного їй будинку АДРЕСА_1
ОСОБА_4 який пояснив, що працює заступником начальника МВ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції. У них на виконанні перебуває виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа у справі № 2-88/10, виданого 12 квітня 2011 Коломийським міськрайонним судом про виселення ОСОБА_1 із 47/100 частини будинковолодіння за АДРЕСА_1 і зобов'язання ОСОБА_1 забрати з приміщення своє майно та не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні зазначеними приміщеннями будинку та літньою кухнею будинковолодіння і частиною земельної ділянки площею 573 кв.м., яка виділена ОСОБА_2 у користування. 18 травня 2011 ним відкрито виконавче провадження та надано ОСОБА_1. термін для добровільного виконання рішення Коломийського міськрайонного суду.
В ході виконавчих дій, при виході на місце у АДРЕСА_1, встановлено, що ОСОБА_1 добровільно рішення суду не виконує і виконувати не буде, про що у присутності понятих складено відповідні акти. У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до ст. 75 Закону України про виконавче провадження, 15.06.2011 МВ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції направлено подання у прокуратуру м. Коломия про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.
ОСОБА_5, який пояснив, що працює державним виконавцем. 08 червня 2011 року він був присутній під час виконання рішення Коломийського міськрайонного суду про виселення ОСОБА_1 із 47/100 частини будинку АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_1 забрати з приміщення своє майно та не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні приміщенням будинку та літньою кухнею будинку і частиною земельної ділянки площею 573 кв.м., яка виділена їй у користування. У ході виконання ОСОБА_1 вищевказане рішення суду добровільно не виконав та відмовився його добровільно виконувати у майбутньому.
ОСОБА_6, яка ствердила, що 08 червня 2011 року вона була присутня у якості понятої під час виконання рішення Коломийського міськрайонного суду. Від виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 категорично відмовився, не впускав державного виконавця та інших учасників виконавчого провадження на подвір'я будинку по АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що він не збирається звільняти вказаний будинок та виконувати рішення Коломийського міськрайонного суду від 06 липня 2010 року.
Оголошеними показаннями свідка ОСОБА_7, який на досудовому слідстві пояснив, що 08 червня 2011 року він був присутній в якості понятого під час виконання рішення Коломийського міськрайонного суду про виселення ОСОБА_1 із 47/100 частини будинку АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_1 забрати з приміщення своє майно та не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні приміщенням будинку та літньою кухнею будинку і частиною земельної ділянки площею 573 кв.м., яка виділена їй у користування. У ході виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 категорично відмовився його добровільно виконувати.
Оголошеними показаннями свідка ОСОБА_8., яка на досудовому слідстві ствердила, що 02 червня 2011 року вона була присутня у якості понятої під час виконання рішення Коломийського міськрайонного суду від 06 липня 2010 р. Від виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 категорично відмовився, поводив себе агресивно, відмовився звільнити 47/100 частини будинку АДРЕСА_1.
Вина підсудного стверджується також, оголошеними та дослідженими документами:
- Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 06.07.2010 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 виселитись з частини будинку, забрати з даних приміщень своє майно та не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні вищевказаними приміщеннями будинку та літньою кухнею і частиною земельної ділянки (т. 1 а.с. 41)
- Актом державного виконавця від 02.06.2011 року, згідно якого ОСОБА_1 рішення суду від 06.07.2010 року не виконав та заявив, що у добровільному порядку дане рішення суду виконувати не буде (т. 1 а.с.18).
- Актом державного виконавця від 08.06.2011 року, згідно якого ОСОБА_1 станом на дане число не виконав рішення суду від 06.07.2010 року. (т. 1 а.с.17).
- Вимогами МВ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції № 783/1 від 18 травня 2011 року та № 784/2 від 18.05.2011 року, згідно яких ОСОБА_1 зобов'язували добровільно виселитись з частин приміщень по АДРЕСА_1 та забрати звідти своє майно ( т.1 а.с. 27-28).
Показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_7., ОСОБА_5, ОСОБА_8., ОСОБА_6 суд визнає об'єктивними, так як вони повністю узгоджуються між собою, між ними відсутні суперечності, вони отримані без порушень вимог кримінально-процесуального закону, є допустимими прямими та водночас непрямими доказами вини підсудного у інкримінованому діянні.
Керуючись ст. 67 КПК України, суд оцінює зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням того, що у справі забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи.
Суд вважає, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими та послідовними і достатньо повно викривають підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Отже, твердження підсудного про те, що рішення суду він не виконував не умисно, а також не перешкоджав його виконанню, є надуманими і спростовуються наведеними доказами. Його показання суд оцінює критично, виходячи з послідовних показань свідків у справі, які є особами сторонніми, а тому у них відсутні будь-які підстави для обмови підсудного, що в сукупності з іншими письмовими доказами його вини спростовують версію підсуднього.
Надані в судовому засіданні показання ОСОБА_1 суд розцінює як спробу уникнення належної кримінальної відповідальності.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст. 382 ч. 1 КК України, як умисне невиконання рішення суду та перешкоджання його виконанню.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного суд визнає його похилий вік, вчинення злочину вперше.
В якості ознак, що характеризують особу підсудного суд враховує, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, а також те, що він є інвалідом ІІ групи.
Обставин, що обтяжують покарання винного, судом не встановлено.
Суд вважає, що згідно ст. 69 КК України у справі наявні обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що одна лише тяжкість вчиненого в даному випадку не може бути єдиною та безумовною підставою для висновку про неможливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання за ч. 1 ст. 382 КК України нижче від найнижчої межі, ніж передбачено законом за вчинений ним злочин, застосувавши ст.69 КК України, та обрати покарання у вигляді штрафу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 ч. 1 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі вісімсот п'ятдесять гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд, до набуття вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя Васильковський В. В.