У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1                          26.06.1997 р. за ч.3 ст.81 КК України на 4 роки позбавлення волі; 08.04.2002 р. за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 15.09.2004 р. умовно-достроково - на 8 місяців і 3 дні,

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2005 року апеляції засуджених ОСОБА_1 й ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння в АДРЕСА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, із проникненням у житло, повторно, вчинив таємне викрадення майна ОСОБА_3 вартістю 722 грн. 50 коп.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій і невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та його особі, просить змінити судові рішення та перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.185 на ст.198 КК України та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги й доповнень, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що його дії неправильно кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, є безпідставними.

Як видно з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 на досудовому слідстві показав, що 09.10.2004 р. він разом із ОСОБА_2 уживав спиртні напої. Під час цього вони вирішили скоїти крадіжку майна. Реалізовуючи цей злочинний намір, вони удвох у АДРЕСА_1 вибрали будинок. Підійшовши до нього, витягли вікно й у такий спосіб проникли до цього будинку. Звідти вони таємно викрали майно, яким розпорядилися за власним розсудом (а.с. 156, 166-167). Частково такі показання він підтвердив і у суді, заперечуючи лише факт попередньої змови з ОСОБА_2 на скоєння крадіжки (а.с.347).

Такі показання засудженого ОСОБА_1 підтверджуються показаннями засудженого ОСОБА_2 (а.с. 139-140, 150-151, 198-199). Вони також узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_1; даними, які містяться у протоколах слідчих дій і речовими доказами.

За таких обставин суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне, повторне, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, з проникненням у житло, викрадення майна ОСОБА_3, а тому підстав для перекваліфікації його дій із ч.3 ст.185 на ст.198 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

Що ж до посилань засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що призначене покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та його особі, то вони є непереконливими.

Призначене двічі судимому ОСОБА_1 наближене до мінімального за санкцією ч.3 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхіднім і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення немає.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.  

          Судді:

  КОЛЕСНИК М.А.                   СЕЛІВОН О.Ф.          ШЕВЧЕНКО Т.В.