У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 грудня 2004 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 9 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 лютого 2005 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 14.08.2004 р. у м. Прилуки Чернігівської області умисно заподіяв ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, унаслідок якого сталася його смерть.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на те, що він спричинив ОСОБА_2 тілесне ушкодження у стані необхідної оборони, просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві та у суді визнав, що саме він наніс ОСОБА_2 удари ножем, спричинивши у такий спосіб потерпілому тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть останнього. Такі показання засудженого підтверджені іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку. Не заперечує засуджений цього і в касаційній скарзі.

Отже, висновки вказаних судових інстанцій про вчинення засудженим злочинних дій щодо ОСОБА_2 ґрунтуються на матеріалах справи і засудженим не заперечуються.

Що ж до тверджень засудженого ОСОБА_1 у скарзі про те, що він спричинив ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження у стані необхідної оборони, то вони є безпідставними.

Як визначено у ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної й достатньої та даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 (хворіє на алкоголізм)  14.08.2004 р. за місцем свого проживання (АДРЕСА_1) разом з ОСОБА_2 та іншими особами уживали спиртні напої. З дозволу ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишився у нього дома ночувати та пішов до кімнати. Через деякий час ОСОБА_1 зайшов до цієї кімнати та, побачивши там потерпілого, спочатку став його виганяти, а потім, узявши ніж, наніс ним останньому удари у груди та в живіт, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, унаслідок якого ОСОБА_2 в цей же день у лікарні помер. Це підтверджено частковими показаннями засудженого ОСОБА_1; показаннями потерпілої ОСОБА_3; показаннями свідків ОСОБА_4 (дружина засудженого), ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та висновками експертиз. Даних про те, що потерпілий ОСОБА_2 бив засудженого і що в останнього після події злочину були тілесні ушкодження, у справі немає.

Врахувавши те, що потерпілий ОСОБА_2 не вчиняв щодо засудженого ОСОБА_1 суспільно небезпечного посягання, суд правильно кваліфікував дії останнього за ч.2 ст.121 КК України, а тому підстав для скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає

Призначене засудженому ОСОБА_1у покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

По справі не допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили, чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

За таких обставин передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.  

          Судді:

  КОЛЕСНИК М.А.                   СЕЛІВОН О.Ф.          ШЕВЧЕНКО Т.В.