РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-32/11

18.09.2012            року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді : Л.А.Захарченко

при секретарі : Ю.Г.Рожаєвої

за участю позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

прокурора: Яновської В.А.

представника органу опіки та піклування: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, встановлення порядку користування домоволодінням, зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права користування та зняття з реєстраційного обліку, терті особи на стороні відповідача, які не заявляють позовних вимог щодо предмету спору: Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації, прокуратура Сімферопольського району АР Крим,

УСТАНОВИВ:

28.07.2009 року позивач ОСОБА_4 ( на час ухвалення рішення – ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до відповідачки ( а 13.09.2012 року – з уточненими позовними вимогами), відповідно до яких просить усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення та визначити порядок користування домоволодінням №15 по вул. Шкільна у с. Дубки Сімферопольського району (далі – спірне приміщення), мотивуючи свої вимоги тим, що він з відповідачкою перебував у шлюбі, який рішенням суду 27.07.2009 року розірвано. У період шлюбу сторонами був придбаний житловий будинок №15 по вул. Шкільна у с. Дубки Сімферопольського району. До грудня 2008 року він постійно проживав у спірному житловому будинку, після чого виїхав у с. Чистеньке. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14.09.2011 року за позивачем визнано право власності на 1/3 частку житлового будинку. Оскільки відповідачка чинить перешкоди у користуванні житлом, позивач просить усунути йому перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення.

01.09.2009 року відповідачка ОСОБА_2 ( на час ухвалення рішення – ОСОБА_2М.). звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права користування жилим будинком та зняття з реєстраційного обліку, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач не проживає у спірному будинку з 2009 року.

Ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 11.09.2012 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права користування та зняття з реєстраційного обліку, залишені без розгляду (л.с. 164).

Ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 18.09.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині встановлення порядку користування домоволодінням – залишені без розгляду (л.с. 181).

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги в частині вселення позивача підтримали повністю, просили позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка перешкоджає позивачу проживати у спірному приміщенні. Крім того, на думку позивача та його представника, перешкодою для вселення позивача у будинок та підтвердження того, що відповідачка чинить перешкоди до вселення є новий шлюб відповідачки і проживання від другого шлюбу дитини та чоловіка. Крім того, перешкодою для вселення було звернення відповідачки до суду з позовом про визнання права власності на спірний будинок. Позивачка визнала, що змінила замки та завела собаку, а у судовому засіданні відмовилася укласти мирову угоду.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю та пояснила, що вона не виганяла позивача зі спірного будинку, перешкоди у вселенні останньому не чинить. Позивач у 2008 році за власним бажанням після фактичного припинення шлюбних відносин виїхав зі спірного будинку, та спроб вселитися не здійснював. Наступний чоловік позивачки ніколи не проживав та не був зареєстрований за спірною адресою, а тільки приїжджав до останньої. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_6, у травні 2011 році позивачка зробила ремонт у будинку, у зв’язку з чим і була проведена зміна замків.

Прокурор Яновська В.А., представник органу опіки та піклування ОСОБА_3 просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, представників третіх осіб, вивчивши матеріали справи, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом установлено, що рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 27.07.2009 року шлюб між ОСОБА_2 (до шлюбу - ОСОБА_1) В.В. та ОСОБА_2, який зареєстрований 27.03.2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Сімферополя, актовий запис №114, розірвано (л.с. 11). Відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського РУЮ АР Крим видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 10.11.2009 року серії 1-АП №074762 (л.с. 51)

Судом також установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №1255, ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність будинок №15 по вул. Шкільна у с. Дубки Сімферопольського району (л.с. 5-6). Відповідно листа Сімферопольського РБТІ №1476 від 20.05.2010 року право власності на жилий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2004 року (л.с. 60).

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. ст.317 ч.1, 391 ЦК України). Власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст. 383 ЦК України).

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди (ст. 150 ЖК України).

Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (ст.405 ЦК України).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 09.12.2009 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності відмовлено (л.с. 49-50).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14.09.2011 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку №15 по вул. Шкільна у с. Дубки Сімферопольського району та за ОСОБА_6 право власності на 2/3 частки (л.с.89- 92).

У жодному з зазначених рішень суду посилання на те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у проживанні ОСОБА_1 у спірному будинку, або вселенні до нього, у рішеннях суду відсутні.

Суд вважає неспроможними доводи представника позивача стосовно того, що перешкодою для вселення було звернення відповідачки до суду з позовом про визнання права власності на спірний будинок, оскільки як вбачається зі змісту рішення суду ( л.с. 49-50 ), підставою для звернення до суду з позовом був не факт незаконного проживання ОСОБА_1 у будинку, або його спроби вселитися, а факт придбання спірного майна за власні кошти відповідачки.

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_4 (ОСОБА_6М.) про визнання права власності та поділ майна також мотивував свої вимоги тим, що спірний будинок придбаний сторонами під час шлюбу, а не зв’язку з тим, що остання чинить перешкоди у проживанні позивача у будинку (л.с.86).

Що стосується відмови відповідачки укласти мирову угоду, суд також вважає ці доводи неспроможними, оскільки сама відповідачка у суді пояснила, що мирову угоду укласти неможливо, оскільки відповідно до експертизи (л.с.130-144), визначити порядок користування житлом, дотримуючи вимог діючих будівельних норм та правил, не надається можливим.

Суд враховує і той факт, що в частині позовних вимог про визначення порядку користування спірним майном позивач подав заяву про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх необґрунтованістю суд виходить також з того, що з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 06.03.2009 року убачається, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння спричинив пошкодження майна – будинку та автомобіля, що належить відповідачці, тобто позивач шляхом вільного доступу потрапив на територію спірного домоволодіння. У зазначеній постанові також не вказується, що ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у користуванні житлом. Цією ж постановою встановлено, що ОСОБА_1 не проживає з дружиною (л.с. 111).

З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 12.12.2011 року убачається, що ОСОБА_1 приблизно у листопаді 2008 року пішов від ОСОБА_6 проживати до своїх батьків у с. Чистеньке Сімферопольського району (л.с. 176).

Депутатом Сімферопольської районної ради ОСОБА_8 у присутності свідків 24.09.2012 року у с. Дубки Сімферопольського району АР Крим складено акт, яким встановлено факт не проживання ОСОБА_4 у жилому будинку №15 по вул. Шкільній у с. Дубки Сімферопольського району АР Крим (л.с. 162).

Крім того, у рішенні Сімферопольського районного суду від 13.04.2011 року та рішенні Сімферопольського районного суду від 27.01.2012 року позивачем не зазначається, що ОСОБА_9 чинить йому перешкоди у користуванні житлом. Крім того, у рішенні зазначається, що постановою про відмову у порушенні кримінальної справи старшого дільничого інспектора Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 06.03.2009 року відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту заподіяння ОСОБА_1 тілесних пошкоджень та псування майна, яке сталося 26.02.2009 року. В ході перевірки встановлено, ОСОБА_10 з ОСОБА_6 не проживають сумісно з 2008 року і не ведуть спільного господарства (л.с. 86-88, 175).

Сам позивач у суді підтвердив, що він не звертався ні до органів внутрішніх справ, ні до інших установ та організацій зі скаргою на дії відповідачки, яка нібито чинить перешкоди у його вселенні та проживанні у спірному будинку. Підтвердив позивач у суді і той факт, що він сам, за власним бажанням виїхав у 2008 році зі спірного будинку.

Таким чином суд вважає, що позивач, стверджуючі про наявність перешкод у вселенні та проживанні його у спірному будинку, на виконання вимог ст.ст.10,60 ЦПК України будь - яких доказів на підтвердження зазначених обставин не надав і судом зазначені обставини не встановлені, а відтак підстав для задоволення вимог позивача немає, оскільки відповідно до ст. 3 ЦПК України захисту у судовому порядку підлягають лише порушене, невизнане або оспорюване право особи.

З урахуванням викладеного у задоволенні вимог позивачу необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 15,16, 316-317, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст. ст. 10,11, 60, 88, 169, 208 - 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у порядку, передбаченому ст. ст. 292, 294 ЦПК України.

Суддя