Справа № 0101/5532/2012

УХВАЛА

20 жовтня 2012 року Суддя Алуштинського міського суду Прищепа А.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Алуштинської міської ради про стягнення середньої заробітної платні та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить стягнути на його користь середню заробітну платню, яку він отримував на виборної посаді в Алуштинської міської раді за період шість місяців із даті його звільнення –з «16»листопада 2010 року по «16»травня 2011 року у сумі 61117 гривень 52 копійки та моральну шкоду у сумі 10000 гривень. Також просить визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити строк позовної давності.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення питання по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без розгляду з наступних підстав:

Як вбачається з наданих суду матеріалів, позивач, посилаючись на вимоги Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»просить стягнути на його користь середню заробітну платню, яку він отримував на виборної посаді в Алуштинської міської раді за період шість місяців з даті його звільнення, а саме з «16»листопада 2010 року по «16» травня 2011 року у сумі 61117 гривень 52 копійки та моральну шкоду у сумі 10000 гривень.

Позивач вказує, що письмову відмову про виплату середньої заробітної плати від Алуштинської міської ради він отримав «28»липня 2011 року, після чого «08»вересня 2011 року він звернувся із позовом в Алуштинський міський суд. Рішенням Алуштинського міського суду від 16 травня 2012 року у позові ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від «27» серпня 2012 року рішення Алуштинського міського суду скасовано та провадження по справі було закрито в зв’язку з порушенням правил підсудності.

Позивач вважає, що оскільки його позов с «08»вересня 2011 року по «27»серпня 2012 року перебував в провадження судів загальної юрисдикції і при цьому йому не було роз’яснено, що він повинен звертатися в адміністративний суд, він не пропустив строк на звернення. Враховуючи строки провадження по цивільній справі, яка в подальшому була закрита, вважає ці обставини як поважні причини пропуску процесуального строку для звернення до адміністративного суду.

Крім того позивач вважає, що у розумінні статті 233 КЗпП України, до заявленої ним вимоги взагалі не може бути застосований строк позовної давнини.

Враховуючи наведені обставини суд вважає, що первинне звернення до суду із цивільним позовом до виконавчого комітету Алуштинської міської ради не може бути поважною підставою для пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, згідно ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення своїх прав на виплату середньої заробітної плати позивач дізнався «28» липня 2011р.

За загальним правилом, в якості поважної причини пропуску процесуального строку можливо розглядати надзвичайну або невідворотну за даних умов подію (непереборна сила) яка перешкоджає вчиненню певних дії у визначений строк.

На розсуд суду, помилка у юрисдикції суддів при зверненні із позовом не може розглядатися як поважна причина пропуску процесуального строку.

Не може розглядатися як поважна причина і необізнаність позивача щодо адміністративної або цивільної юрисдикції суду, про що він дізнався тільки за наслідками апеляційного перегляду цивільної справи.

Також, не є поважною причиною пропуску строку і перебування позивача у слідчому ізоляторі під час кримінального провадження, оскільки письмову відмову у виплаті середньої заробітної плати позивач отримав вже після зміни запобіжного заходу за вироком суду у кримінальній справі.

Крім того, необґрунтованою є позиція позивача щодо нерозповсюдження встановленого статтею 99 КАС України строку звернення до суду із позовом з посиланням на вимоги статті 233 КЗпП України, оскільки частиною другою зазначеної статті не обмежує строком лише вимоги про стягнення належної позивачу заробітної плати.

Згідно статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»№ 93-IV від 11.07.2002р. визначено обов’язок місцевого бюджету щодо відшкодування середньої заробітної плати, яка за своєю суттю не є винагородою за виконану роботу, а є додатковою фінансовою гарантією, пов’язаною із неможливістю працевлаштування.

Тому, такі підстави не можуть бути враховані як поважні при вирішені питання про поновлення процесуального строку.

В силу ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, адміністративний позову ОСОБА_2 необхідно залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, 100 КАС України,

                                                            У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради про стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Алуштинський міський суд АРК в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя: