Справа № 2610/16407/2012

Провадження №2/2610/7403/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, в якому просили: - визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на ј частину квартири АДРЕСА_1, що належала померлій ОСОБА_4.

Свої позовні вимоги мотивували тим, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 липня 2011 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, крім них співвласником вищевказаної квартири зареєстрована ОСОБА_4 - дружина позивача ОСОБА_1, та відповідно мати позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29 липня 2011 року, у зв'язку з чим відкрилась спадщина на ј частину АДРЕСА_1.

З метою прийняття спадщини позивачі звернулись до Першої київської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Листом від 06 березня 2012 року зазначеної нотаріальної контори їм відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки на день смерті ОСОБА_4 її право власності на частину квартири не було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі -Київське міське БТІ).

Сторони, будучи належним чином повідомлені, у судове засідання не з'явились.

Позивачами подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачі у судове засідання своїх представників не направили. Від Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без її представника.

Вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 25 липня 1981 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і після укладення шлюбу чоловіку та дружині визначені прізвища «ОСОБА_1»та відповідно «ОСОБА_4», про що прямо вказано у свідоцтві про укладення шлюбу від 25 липня 1981 року НОМЕР_4, заповненому російською мовою (а.с. 6,76).

При цьому слід зазначити, що у паспорті померлої та свідоцтві про смерть зазначено прізвище ОСОБА_4, про що вказано у мотивувальній частині рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 03 лютого 2012 року у справі №2о-687/11, яким встановлено факт належності останній на підставі договору дарування житлового будинку у Київській області (а.с.91).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є дітьми подружжя, що підтверджується свідоцтвами про народження від 18 вересня 1982 року НОМЕР_5 та відповідно від 27 жовтня 1990 року НОМЕР_6 (а.с. 77, 85).

Згідно з довідками КП ЖЕК «Лукянівська»у АДРЕСА_1 були зареєстровані з 18 грудня 1992 року ОСОБА_1 (власник особового рахунку), його дружина ОСОБА_4 та їх дочка ОСОБА_3, а з 12 травня 2000 року їх син ОСОБА_2, що (а.с.74, 75).

22 липня 2011 року відділом приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»видано свідоцтво про право власності на житло, у якому зазначено, що вищевказана квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності ОСОБА_1 та членам його сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частинах (а.с.4, 21, 881).

На підставі вказаного свідоцтва Комунальним підприємством Київське міське БТІ 15 серпня 2011 року проведено державну реєстрацію прав вказаних вище осіб на квартиру АДРЕСА_1 по ј частці кожному, що підтверджується витягом з реєстру (а.с.5,22,88).

Разом з тим, дружина та мати позивачів ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла у віці 49 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29 липня 2011 року НОМЕР_7, виданим відділом реєстрації смерті у м.Києві (а.с. 7,24,70).

08 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої дружини (а.с.69).

З аналогічною заявою до вказаної нотаріальної контори звернулися діти померлої: 08 листопада 2011 року син ОСОБА_2, а 09 листопада 2011 року дочка ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с. 69,70,84).

06 березня 2012 року позивачі знову звернулись до нотаріальної контори з заявою, у якій вказали перелік об'єктів нерухомого майна, яке вони прийняли після смерті ОСОБА_4, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 (а.с.96).

Проте, згідно з листом нотаріальної контори від 06 березня 2012 року за № 1532/02-14 позивачам було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частину вказаної квартири АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті ОСОБА_4, неможливо, оскільки право власності останньої на цю частину квартири не зареєстровано в Київському міському БТІ (а.с.13, 33,104).

Як вбачається з витребуваної судом копії спадкової справи померлої ОСОБА_4 інші спадкоємці крім позивачів: чоловіка та дітей покійної, до нотаріальної контори з відповідними заявами не звертались. Дані про наявність заповіту покійної в спадковій справі також відсутні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Ст.12 цього Закону визначено, що власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.

За ст. 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно з п.22 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 р. N 396 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 р. за N 109/17404, на підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації готує та/або замовляє в бюро технічної інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення в гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння і відповідно до пункту 6.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

За п.23 цього Положення для здійснення державної реєстрації прав власності на приватизоване житло орган приватизації або орган з оформлення документів подає до бюро технічної інвентаризації розпорядження органу приватизації (для квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (для жилих приміщень в гуртожитках), технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення в гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння та два примірники свідоцтва про право власності на житло.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 182 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01 липня 2004 року №1952-IV, в редакції від 11 лютого 2010 року, що діяла на час видачі позивачам та померлій ОСОБА_4 свідоцтва на право власності на житло, передбачалось, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону).

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, виникло право власності на ј квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 липня 2011 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, що підтверджується і витягом Київського міського БТІ про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ч.3 ст.1268 цього Кодексу спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч.1 ст.1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини. За ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Отже, як встановлено у судовому засіданні позивачі належать до першої черги спадкоємців за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4

Крім того, суд вважає, що оскільки позивачі постійно проживали з покійною ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, то вони прийняли спадщину - ј частину квартири АДРЕСА_1, яка належала покійній, в рівних частинах. Для розрахунку частки кожного зі спадкоємців суд застосовує знаменник цілої квартири як 12/12 частин. Отже, значення ј дорівнює значенню 3/12, а тому після смерті спадкодавця у кожного зі спадкоємців виникло право власності на 1/12 частини квартири без урахування наявних у них часток.

Враховуючи все вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилались позивачі як на підставу своїх вимог, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом визнання в порядку спадкування за кожним з позивачів права власності на 1/12 частину квартири.

З урахуванням положень ст.ст. 1, 8, 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.182, 328, 1220, 1258, 1261,1268,1270 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 11, 60, 179, 208, 209, 212, 213,214-218, 222, 223, 293, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно -задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_4.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_4.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: