30.10.2012
Справа № 206/5491/2012
Провадження 2/232/778/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2012 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Луценко Л. В.,
при секретарі Чумаченко С.М.,
за участю: позивача -ОСОБА_1,
представника позивача -ОСОБА_2,
представника відповідача -Шивчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства "Вінницязеленбуд" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до Міського комунального підприємства "Вінницязеленбуд" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що у 2008 році позивач був прийнятий на роботу сторожем МКП "Вінницязеленбуд".
09.08.2012 року наказом № 436 ос позивача було звільнено з роботи, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вказане звільнення з роботи сторожа МКП "Вінницязеленбуд", позивач вважає незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення та причини звільнення, наведені в наказі № 436 ос (а саме: п. 4 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам.
Оскільки, причиною невиходу на роботу позивача з 01.08.2012 року по 02.08.2012 року було те, що в нього погіршилося самопочуття і він домовився із іншим охоронцем ОСОБА_4, що останій за нього відпрацює зміну з 01.08.2012 року по 02.08.2012 року, яку позивач в подальшому відпрацює за нього.
09.08.2012 року позивач вийшов на роботу і йому надали для підпису наказ про його звільнення, ознайомили із доповідною від 02.08.2012 року та актом про відсутність на робочому місці.
Позивач вважає поважними причини невиходу на роботу, які не можна вважати прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення його з цієї підстави є незаконним.
Так як, позивач у травні переніс важку операцію, що підтверджує випискою із медичної карти та рішенням ЛКК за № 100/5 від 12.06.2012 року, після якої звертався до керівництва з письмовою заявою вх. № 107 від 03.07.2012 року з питанням переведення його на полегшені умови праці, так як є ділянки з меншою територією.
На дану заяву була дана відповідь вих. № 230 від 07.07.2012 року, що підстав для переводу не має.
Таким чином позивач вважає, що відповідач звільнив його без законної на те підстави, а тому зобов'язаний поновити його на попередній роботі.
Також, позивач вважає, що в результаті незаконного звільнення йому не було нарахована середньомісячна заробітна плата, а тому відповідач при поновленні на раніше займану роботу зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначає в позові, що вказані дії з боку відповідача є порушенням його законних прав на працю, які завдали йому моральних страждань, які він оцінює в 2000 (дві тисячі) гривень.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявленні позовні вимоги і просили, суд задовольнити їх, а саме: поновити ОСОБА_1, на роботі сторожем Міського комунального підприємства "Вінницязеленбуд", стягнути з Міського комунального підприємства "Вінницязеленбуд"на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Представники відповідача проти задоволення заявленого позову заперечили, надавши суду письмові заперечення та просили суд, відмовити в задоволені заявлених позовних вимог, оскільки вони є надуманими та нічим не обґрунтованими.
Вислухавши пояснення сторін, пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах позивача слід відмовити, з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що в трудових правовідносинах з МКП "Вінницязеленбуд" позивач перебував не з 2008 року, як він зазначає у позові, а з 01.07.2010 року згідно наказу № 214 о/с про прийняття на роботу, з яким він був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 23).
30 червня 2012 року, під час чергування позивача, на підвідомчій йому території, були пошкоджені атракціони. Власники атракціонів звернулися зі скаргами до директора МКП "Вінницязеленбуд"з вимогою прийняти відповідні міри (а.с. 24, 25).
Також, по даному факту, начальником господарського відділу ЦПКіВ ім. Горького та інженером з технічного нагляду були надані доповідні про невідповідність позивача займаній посаді, та з проханням вжити заходів, щодо позивача (а.с. 26, 27).
Відповідно до посадової інструкції сторожа (а.с. 28), позивач був зобов'язаний здійснювати охорону об'єктів та матеріальних цінностей, а також, вжити заходів для затримання осіб, які здійснюють правопорушення на об'єкті, що охороняється, і охороняти сліди злочину до прибуття представників міліції.
В зв'язку з вищевикладеним від позивача були отримані пояснення (а.с. 29), з яких видно, що Позивач не тільки не запобіг пошкодженню майна, а ще й прибрав сліди злочину.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України, позивачу була оголошена догана. З наказом про оголошення догани № 358 о/с від 02.07.2012 року, позивач був ознайомлений під розпис (а.с. 30).
Після винесення догани, позивач звернувся до МКП "Вінницязеленбуд"з проханням перевести його на легшу роботу в зв'язку зі станом здоров'я, згідно рішенням ЛКК від 12.06.2012 року № 100/5 (а.с. 31).
Адміністрація МКП "Вінницязеленбуд", розглянувши звернення позивача і дослідивши підстави звернення, надала позивачу відповідь, що підстав для переведення на полегшену працю не має, адже протипоказання, визначені у рішенням ЛКК від 12.06.2012 року № 100/5, не передбачені посадовими обов'язками, визначеними посадовою інструкцією. (а.с. 32).
Після чого, відповідно до графіку чергувань (а.с. 33), позивач мав вийти на чергування з 17.00 год. 1 серпня 2012 року до 12.00 год. 02 серпня 2012 року.
02 серпня 2012 року, здійснюючи огляд території ЦПКіВ ім. Горького, начальник господарського відділу виявив, що позивач відсутній на роботі, а чергує інший сторож - ОСОБА_13, який надав письмове пояснення (а.с. 34), в якому зазначив, що позивач попросив його вийти на чергування, тому що в нього болить живіт, але про цю домовленість не були попереджені керівники парку, що також ОСОБА_13 підтвердив в судовому засіданні.
Про відсутність позивача на робочому місті з нез'ясованих причин, начальник господарського відділу повідомив директора МКП "Вінницязеленбуд"доповідною запискою (а.с. 35), який, в свою чергу, видав наказ від 02.08.2012 року № 29 о/д про призначення комісії, для з'ясування причин відсутності працівника на робочому місці (а.с. 36), а також видав наказ від 02.08.2012 року № 422 п.1 о/с, про припинення нарахування заробітної плати в зв'язку з невизначеністю щодо причин відсутності на робочому місці позивача, до з'ясування таких обставин (а.с. 37).
Комісія у складі трьох чоловік, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12, склали акт від 02.08.2012 року, про відсутність на робочому місці позивача (а.с. 38).
В акті було зазначено, що члени комісії неодноразово телефонували позивачу, але позивач на дзвінки не відповідав. Таким чином, встановити наявність поважних причин відсутності позивача на робочому місці комісії не вдалося, що було зазначено в табелі обліку робочого часу (а.с. 39-40), а також вищевказане підтверджено в судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12.
6 серпня 2012 року, начальник господарського відділу з'ясував, що на роботі присутній позивач, та відібрав у нього пояснення, стосовно причин його відсутності на робочому місці з 1 по 2 серпня 2012 року (а.с. 41), в яких осатаній пояснив, що він мав знаходитись на медичному обстежені в м. Києві, крім того, зауважив, що попередив про підміну техніка підприємства.
Доказів (направлення на медогляд, довідку з медичної установи і т.і.) позивач надати не зміг. Також, на адресу директора надійшла доповідна від техніка підприємства, в якій він заперечує, що надав дозвіл позивачу не виходити на чергування (а.с. 42).
Тому, відповідачем вищевикладені обставини, були визнані грубим порушенням трудової дисципліни, а також із врахуванням, що це було друге порушення трудової дисципліни за короткий проміжок часу, директором підприємства "Вінницязеленбуд", було прийняте рішення про застосування до позивача відповідно до ст. 147 п. 2 КЗпП України, стягнення за порушення трудової дисципліни у виді звільнення, про що був виданий відповідний наказ від 09.08.2012 року № 436 о/с. (а.с. 43).
9 серпня 2012 року позивача було ознайомлено з актом про його відсутність на робочому місці, з наказом про звільнення, а також була вручена письмова пропозиція № 263 від 09.09.12 р. (а.с. 44), звернутися у відділ кадрів за трудовою книжкою, і в бухгалтерію підприємства за остаточним розрахунком.
Вищезазначені документи позивач отримав, про що свідчить його особистий підпис в повідомлені про вручення від 09.08.2012 року (а.с. 45).
Також, судом встановлено, що інспектор з кадрів МКП "Вінницязеленбуд" з 10 серпня 2012 року неодноразово телефонувала позивачу і пропонувала прийти і отримати трудову книжку, але даний захід виявився безрезультатним, але 22 серпня 2012 року, позивач прийшов на підприємство за копіями документів, які він вимагав у листі вх. № 115 від 20.08.12 р. (а.с. 46), і інспектор з кадрів ще раз запропонувала йому отримати трудову книжку, але знову почула відмову.
Таким чином, інспектором з кадрів було складено акт від 22 серпня 2012 року про відмову позивача отримати трудову книжку (а.с. 47), який позивач підписати відмовився.
Намагання МКП "Вінницязеленбуд"вручити позивачу трудову книжку, також підтверджується листом (рекомендоване з повідомленням від 4 вересня 2012 року) з проханням отримати трудову книжку (а.с. 48) та квитанції про оплату (а.с. 49).
Дану трудову книжку, представником відповідача в судовому засіданні 19.09.2012 року, позивачу було вручено, а позивачем отримано трудову книжку, про що він власноруч розписався у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них МКП "Вінницязеленбуд".
Стаття 60 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач при розгляді даного спору, суду не надав доказів обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а тільки ґрунтував свої вимоги на припущеннях та не переконав суд у достовірності наведених фактів.
Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ч.2 ст.140 КЗпП України, У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Враховуючи той факт, що позивач був відсутній на робочому місці з 01 по 02 серпня 2012 року, без поважних на те причин, а наведенні ним причини, що він мав знаходитись на медичному обстежені в м. Києві, крім того, зауваження, що він попередив про підміну техніка підприємства в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, а саме доказів направлення на медогляд або довідки з медичної установи в якій він перебував, суду не надано, а додані до позову докази, суд не вважає такими, що підтверджують поважність причини відсутності на робочому місці.
Також, викладенні позивачем в судовому засіданні та позові факти надання дозволу позивачу не виходити на чергування техніком підприємства були спростовані відповідачем та поясненнями свідками, а також наданими доказами, які підтверджують, що позивач цього не робив, не попередив завчасно директора підприємства про причини своєї відсутності на роботі, і не зробив вказане після вчиненого прогулу, суд за цих обставин визнає, що відповідачем доведено факт неповажної причин відсутності на роботі ОСОБА_1 з 01 по 02 серпня 2012 року.
Тому його відсутність на роботі суд розцінює, як прогул без поважної причини, який з врахуванням його характеру, ступеню, часу і умов вчинення та наслідків є грубим порушенням трудової дисципліни, яке тягне за собою дисциплінарну відповідальність у виді звільнення відповідно до п. 4 ст.40 КЗпП України.
Відповідно наказу від 09.08.2012 року № 436 о/с, позивача звільнено з роботи з 06 серпня 2012 року за прогул вчинений з 01 по 02 серпня 2012 року.
Вчинення працівником прогулу є порушенням трудової дисципліни за яке згідно ст. 147 КЗпП України застосовується стягнення у формі догани чи звільнення.
За ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення самого порушення, його характеру, шкідливих наслідків, вини працівника. Це дає змогу власнику для продовження терміну, протягом якого він може застосувати стягнення.
Виходячи зі змісту наказу від 09.08.2012 року № 436 о/с до позивача, відповідно до ст. 147 КЗпП, застосовано стягнення у формі звільнення.
Наказ про звільнення відповідно ст. 147-1 КЗпП видано директором підприємства, якому надано право прийняття на роботу та звільнення.
Стягнення було накладено безпосередньо за виявленням проступку з врахуванням місячного строку з дня виявлення, що відповідає ст. 148 КЗпП.
Тим більше, що даному стягненню передувало стягнення у вигляді догани, з наказом про оголошення догани № 358 о/с від 02.07.2012 року, позивач був ознайомлений під розпис, який останнім не оспорювався.
До застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до ст.149 КЗпП, керівництвом було вжито заходів для одержання від позивачки обґрунтованих пояснень, яка проігнорувала таку пропозицію, а отже відмовилася від захисту своїх прав до часу свого звільнення, що свідчить про відсутність на той час будь-яких обставин які б виправдовували допущене нею порушення трудової дисципліни.
Порушення трудової дисципліни та своїх обов'язків адміністратором МКП "Вінницязеленбуд", роботодавцем вірно кваліфіковано, як дисциплінарне правопорушення, відповідальність за яке передбачено п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, що і обґрунтовує причину видання наказу від 09.08.2012 року № 436 о/с.
Відповідно до ст.235 КЗпП України, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу.
Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року „ Про практику розгляду судами трудових спорів" прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
З досліджених доказів суд вбачає, що звільнення позивача відбулося на законних підставах, у встановленому законом порядку, та відповідає характеру та ступеню вчиненого ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни, а тому його поновлення на роботі, виплата середнього заробітку не можливі.
Щодо, заявлених вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди з відповідача, то суд враховує, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
А тому, зважаючи на те, що дії відповідач щодо звільнення позивача були здійсненні у відповідності до чинного законодавства і в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту завдання йому моральної шкоди вимоги про відшкодування моральної шкоди.
В результаті чого, суд дані заявлені вимоги позивача вважає, надуманими, безпідставними та нічим не підтвердженні при розгляді даної справи, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Стосовно неприязних відношень позивача з начальником господарського відділу, позивачем в судовому засіданні не доведено і відповідно, до його звільнення ніякого відношення немає.
Керуючись статтями 40, 147-149, 232-2371 КЗпП України, п. 2.26. " Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників ", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України за N 58 від 29.07.1993, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 217 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства "Вінницязеленбуд" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Суддя: Л. В. Луценко