ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2006 р. Справа № 19/259
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Тимошенко О.М. за участю секретаря судового засідання помічника судді Літвищенко А.А. розглянув справу
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Івано-Долинський спецкар'єр"
до відповідача Головинська сільська рада
про зобов'язання усунути першкоди в користуванні ділянкою надр
За участю представників сторін:
від позивача –Мамченко Ю.А., Галай А.М., Довжениця Г.В.;
від відповідача–Лазуренко В.О.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз’яснені.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач –Відкрите акціонерне товариство „Івано-Долинський спецкар’єр”, звернувся до суду з позовом до Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області про усунення перешкод у користуванні надрами, а саме ділянкою надр площею 2,5 га в північній частині кар'єру № 3.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що Товариство є власником ліцензії №950 від 07.07.1997 року на право користування надрами, яка видана для видобування базальтів та крейди на території Івано-Долинського родовища, термін дії якої становить 20 років. На підставі ліцензії для розробки родовища базальтів товариству було надано гірничий відвід (акт №383 від 19 квітня 2001 року). Вважає, що відповідно до положень Кодексу України „Про надра” та представлених суду доказів, спірна ділянка є ділянкою надр, тому на неї не поширюється дія Земельного кодексу України, а отже, відповідно до отриманих товариством документів на право користування надрами воно може безперешкодно здійснювати розробку надр на спірній ділянці, що заперечує та не визнає Відповідач, вважаючи, що ведення Товариством робіт порушує його право власності на землю.
Відповідач проти вимог позивача заперечує, мотивуючи тим, що Рішенням №45 від 28 грудня 1999 року Головинської сільської Ради Костопільського району Рівненської області прийнято рішення про вилучення земель ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” земельної ділянки площею 2,5 га в північній частині кар’єру №3. Вилучення земельної ділянки було проведено на підставі листа Голови правління ВАТ Крищука Л.О №926 від 22 листопада 1999 року.
Крім того відповідачем було вказано на розбіжності у ліцензії та гірничому відводі, оскільки ліцензія була видана ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” на використання копалин місцевого значення, а гірничий відвід - на розробку копалин загальнодержавного значення. При цьому відповідач зазначив, що відповідно до листа територіального управління Держнаглядохоронпраці по Рівненській області №01-05/267 від 01.06.2005 на №17с від 06.05.2005 ліцензія ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” є нелегітимною. Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство „Івано-Долинський спецкар’єр” є власником Ліцензії на користування надрами № 950 від 07 липня 1997 року, виданої Державним комітетом України по геології і використанню надр. Ліцензія видана для видобування базальтів, придатних для видобування брущатки та шашки із використанням відходів на камінь бутовий і щебінь будівельний, крейди –для вапнування кислих ґрунтів на території Івано-Долинського родовища на площі 106,32 га, термін дії ліцензії становить 20 років. На час отримання позивачем Ліцензії корисні копалини, зазначені у ній входили до переліку корисних копалин України місцевого значення, затвердженого наказом Державного комітету України по геології і використанню надр від 09.06.1994 року №67.
11.08.1997 року Рівненською обласною радою народних депутатів ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр”, для розробки Івано-Долинського родовища базальтів, було надано гірничий відвід площею 122,77 га.
В Акті результатів перевірки документації при погодженні переоформлення акту гірничого відводу від 30 січня 2001 року встановлено, що базальти Івано-Долинського родовища являються сировиною петрургійною, стовбчасті включення –сировиною для облицювальних матеріалів, тобто корисними копалинами включеними до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, в зв’язку з чим головним державним інспектором гірничого нагляду та охорони надр відділу ОДН ТУ ДНОП було надане погодження на переоформлення гірничого відводу на родовище загальнодержавного значення.
За погодженням з Територіальним управлінням держнаглядохронпраці по Рівненській області, Держаним департаментом з нагляду за охороною праці, відділом ОДН ТУ ДНОП, було переоформлено Акт гірничого відводу по Івано-Долинському родовищу базальтів, як корисної копалини загальнодержавного значення. Актом про надання гірничого відводу № 383 від 19 квітня 2001 року Державним департаментом з нагляду за охороною праці ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” надано гірничий відвід площею 122,77 га для розробки Івано-Долинського родовища базальтів. Гірничий відвід Товариству надано безстроково.
На підставі листа №926 від 22.11.1999 року Голови правління ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” Крищука Л.О., земельна ділянка площею 2,5 га в північній частині кар’єру №3 була вилучена та передана в запас земель сільської ради відповідно до рішення Головинської сільської Ради №45 від 28 грудня 1999 року. На підставі вказаного рішення Головинської сільської Ради, згідно довідки виданої Костопільським районним відділом земельних ресурсів №105 від 15.03.2001 року станом на 01.01.2001 року площа землекористування зменшена з 94,9 га до 92,4 га.
З топоплану та плану з підрахунку запасів і пояснювальної записки до Робочого проекту доопрацювання кар’єру №3 Івано-Долинського родовища базальтів на 1985-1986 рік, згідно з позначеннями, видно, що вже у 1986 році на спірній ділянці був відсутній поверхневий (ґрунтовий шар). Це підтверджується калькою контурів та експлікації земель з Технічного звіту по горизонтальній зйомці земельної ділянки ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” на території Головинської сільради, виконаного ДП "Рівненським науково-дослідним інститутом землеустрою" №400-2 від 23.08.2005.
Відповідно до ст.1 Кодексу України „Про надра”, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Згідно зі ст.3 Кодексу України „Про надра” гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Кодексом „Про надра” та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством.
Тобто дія Земельного кодексу України стосовно земельної ділянки розповсюджується тільки на поверхневий (ґрунтовий) шар. Нижче ґрунтового шару розміщуються надра, питання використання яких врегульовується Кодексом про надра.
Відповідно питання використання земельної ділянки до зняття поверхневого родючого шару ґрунту врегульовувались Земельним кодексом України. Після зняття поверхневого ґрунтового шару, є відкритими надра, а на відповідну ділянку розповсюджується дія Кодексу про надра. Дія Земельного кодексу України може бути поширена на цю ділянку лише після її рекультивації і повернення в загальногосподарське користування.
Згідно з п.28 Положення про порядок надання гірничих відводів підприємства зобов’язані забезпечувати рекультивацію земельних ділянок, порушених під час користування надрами, для подальшого їх використання у суспільному виробництві.
Тобто за відсутності поверхневого земельного шару, що підтверджується матеріалами поданими у справу, відносини щодо спірної ділянки регулюються Кодексом про надра. Отже і вказані нормативні акти індивідуальної дії регулюють земельні відносини та не можуть визначати чи змінювати умови користування спірною ділянкою, оскільки вона є ділянкою надр, а не земельною ділянкою.
Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду України від 25.09.2001 року ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” припинено користування надрами в межах геологічної пам’ятки природи місцевого значення „Базальтові стовпи” площею 0,8 га.
На момент розгляду справи Ліцензія на користування надрами №950 від 07.07.1997 року не анульована, гірничий відвід №383 від 19.04.2001 року не скасовано. Право користування надрами ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” не припинене у відповідності до положень ст.26 Кодексу України „Про надра”.
Крім того, у п.1 особливих умов Ліцензії вказано, що для виконання умов Державного управління екобезпеки у Рівненській області від 22.02.1996 та Мінекобезпеки від 18.04.1996 Товариство зобов’язане здійснити дорозвідку запасів базальту в межах гірничого відводу та перезатвердити в ДКЗ запаси сировини, з обов’язковим віднесенням відповідних корисних копалин до державного значення.
На виконання особливих умов ліцензії ВАТ „Івано-Долинський спецікар’єр” було проведено переоцінку запасів базальтів Івано-Долинського родовища. Результати переоцінки пройшли експертизу Державної комісії України по запасах корисних копалин. Протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин №1067 від 24.01.2006 року були затверджені запаси станом на 01.01.2006 року.
Згідно з п.3.10 Протоколу Івано-Долинське родовище віднесене до групи родовищ простої геологічної будови (1 група) відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр.
Приписом Акту перевірки правил користування надрами і дотримання Кодексу України про надра №67 від 01.06.2006 року ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” зобов’язано підготувати матеріали для переоформлення спеціального дозволу на користування надрами.
ВАТ „Івано-Долинський спецкар’єр” надано докази направлення матеріалів до Міністерства охорони навколишнього середовища для переоформлення спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами (Лист вих.№339 від 14.06.2006 року з відміткою міністерства про прийняття документів).
Зважаючи на викладене, посилання відповідача на ту обставину, що спірна ділянка є земельною ділянкою, а не ділянкою надр є хибним.
Відтак, суд прийшов до висновку про задоволення позову про усунення перешкод в користуванні надрами. Судові витрати по справі покласти на відповідача згідно ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
1. Позов задоволити.
2. Зобов’язати Головинську сільську раду Костопільського району Рівненської області усунути перешкоди в користуванні Відкритим акціонерним товариством „Івано-Долинський спецкар’єр” ділянкою надр площею 2,5 га в північній частині кар’єру №3, що знаходиться в межах наданого підприємству гірничого відводу.
3. Стягнути з Головинської сільської ради (35401, Рівненська область, Костопільський район, с. Головин) на користь ВАТ "Івано-Долинський спецкар'єр" (35316, Рівненська область, Костопільський район, с. Базальтове) - судовий збір (державне мито) в сумі 3 грн. 40 коп.
Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
4. Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тимошенко О.М.
Постанова підписана "15" листопада 2006 р.