ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 5021/755/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Клещенко О.М. -дов. № 649/07 від 16.03.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" (вх. № 2977С/3-12 від 24.09.12) на рішення господарського суду Сумської області від 17.07.12 р. у справі № 5021/755/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсталькомплект", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина", м. Ромни Сумської області

про стягнення 42 393,65 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсталькомплект" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" заборгованості в сумі 42393,65 грн., з яких: 37240,00 грн. основного боргу, 3861,73 грн. пені; 539,92 грн. інфляційних втрат; 752,00 грн. 3% річних, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1802/1, укладеного між сторонами 18.02.2009 р.

19.06.2012 р. позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 37240,00 грн. основного боргу та 2894,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2012 р. у справі №5021/755/12 (суддя Джепа Ю.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторзапчастина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсталькомплект" 37240,00 грн. основного боргу, 2894,00 грн. пені, 1609,50 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.07.2012 р. у даній справі та відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що під час вхідного контролю ПАТ "Роменський завод "Тракторзапчастина" була встановлена невідповідність якості отриманої продукції вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами або даним договором, про що 19.10.2012 р. було складено акт "О ненадлежащем качестве продукции" та в телефонному режимі повідомлено позивача про встановлений факт невідповідності, а також засобами електронного зв'язку на адресу позивача направлено зазначений акт та запропоновано вирішити питання щодо повернення неякісної продукції. Відповідач зазначає, що в подальшому, після отримання листів позивача, у своїх листах з відповідями він повторно повідомив позивача про невідповідність якості отриманої продукції.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.09.2012 р., яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування норм законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів становила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2009 р. між сторонами укладено договір поставки №1802/1, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити вартість металопродукції на умовах, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначаються в специфікаціях або рахунках-фактурах позивача, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач повинен сплатити вартість товару протягом 1 (одного) банківського дня з дати поставки партії товару. Датою виконання покупцем платіжного зобов'язання вважається дата надходження грошових коштів до банку постачальника.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 14.09.2011 р. поставив відповідачу металопродукцію (поковку Ст 5ХНМ) на суму 37240,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000066 від 14.09.2011 р., податковою накладною № 4 від 14.09.2011 р., видатковою накладною № РН-0000040 від 14.09.2011 р., актами звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2011 р. та 22.03.2012 р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, та не заперечується відповідачем (а.с. 13-17).

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором не виконав належним чином та розрахунки за договором з позивачем не провів, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за договором поставки склала 37240,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №0304/01 від 03.04.2012 р. про погашення заборгованості за поставлену продукцію в 3-денний строк від дня пред'явлення вимоги, але відповідач у вказаний термін з позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладене та посилаючись на ст. ст. 526, 629, 712 ЦК України, місцевий господарський суд зробив висновок, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 37240,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач поставив йому неякісний товар та посилається на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7

Так, пунктом 14 Інструкції № П-7 встановлено, що приймання продукції по якості та комплектності здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, основних та особливих умов поставки, інших обов'язкових для сторін правил, а також по супровідним документам, що засвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо), що постачається.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки № 1802/1 від 18.02.2009 р. товар, який постачається, має відповідати всім нормативним вимогам, що встановлені для цієї групи товарів, а у випадках, що передбачені діючим законодавством, супроводжуватись копіями сертифікатів відповідності, завірених печаткою постачальника.

Згідно з п. 16 Інструкції № П-7 при виявленні невідповідності якості отриманої продукції вимогам стандартів, технічних умов, договору або даним, вказаним у маркуванні або супровідних документах, які підтверджують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника виробника (відправника), якщо це передбачено в договорі.

У відповідності до п. 3.3. договору поставки № 1802/1 від 18.02.2009 р. участь уповноваженого представника постачальника в подальшому прийманні товару і підписанні акту обов'язкова. У разі необґрунтованого нез'явлення представника постачальника на вимогу покупця у встановлений термін, акт складається покупцем в односторонньому порядку з подальшою відправкою копії акту постачальнику.

Такий же порядок виклику представника постачальника та складення відповідного акту передбачений п. 3.4 договору поставки № 1802/1 від 18.02.2009 р. й щодо виявлення прихованих недоліків, які неможливо виявити при прийманні товару.

Як вбачається з видаткової накладної № РН-0000040 від 14.09.2011 р., при прийнятті продукції уповноважений представник відповідача прийняв вказану продукцію без будь-яких зауважень, вимог стосовно невідповідності документів щодо якості товару в момент його передачі не заявляв.

Акт про неналежну якість продукції від 19.10.2011 р. складено відповідачем в односторонньому порядку за участю його працівників більш ніж через місяць після приймання товару за накладною (а. с. 59).

Як стверджував представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, про встановлений факт невідповідності якості товару стандартам якості позивача було повідомлено тільки в телефонному режимі.

До того ж, засобами електронного зв'язку на адресу позивача направлено зазначений акт, однак колегія суддів вважає, що вказані дії не є належними доказами повідомлення позивача про неякісність отриманої металопродукції.

Інших доказів повідомлення позивача про неякісність товару та його виклик для участі у складенні відповідного акту при прийманні продукції відповідачем не надано.

Крім того, як вбачається з наданих відповідачем довідок (а. с. 94-97), Лесик В.П., Комягін О.М. та Максименко І.В., які склали акт про неналежну якість продукції від 19.10.2012 р., є членами первинної профспілкової організації, однак займають посади працівників відділу технічного контролю, тому суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що в якості представників громадськості підприємства-одержувача такі працівники виділяться для участі в прийманні продукції та складенні відповідного акту згідно з вимогами п. 22 Інструкції № П-7 не мають права.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що акт про неналежну якість продукції від 19.10.2011 р. не містить всіх необхідних реквізитів, передбачених Інструкцією № П-7.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що надані відповідачем документи не можуть бути належними та допустимими доказами поставки позивачем неякісної продукції, тому погоджується з висновком судом першої інстанції щодо обґрунтованості позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 37240,00 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Позивачем було заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 2894,00 грн.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правильно було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 2894,00 грн. за період з 15.09.2011 р. по 15.03.2012 р., оскільки відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені передбачена умовами договору (п. 6.1), пеня нарахована в межах строку позовної давності та з урахуванням вимог ст. 232 ГК України і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 17.07.2012 р. у справі № 5021/755/12 відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.07.2012 р. у справі № 5021/755/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01.11.2012 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гетьман Р.А.